Щось подібне сталося з релігійними поглядами, в яких теж виявляються суперечності (1 Тимофія 4:1; 2 Тимофія 4:3, 4). Одні мають сильну віру в Бога. Інші кажуть, що люди не мають жодних доказів, які б живили їхню віру в Бога. Одні стверджують, що людина має безсмертну душу, яка продовжує існування після смерті. Інші вірять, що після смерті повністю припиняється будь-яке існування. Безсумнівно, погляди, що розходяться між собою, не можуть усі бути правдивими. Крім того, було б мудро впевнитися, чи те, у що ми віримо, правда, чи просто віримо у те, чого самі бажаємо? (Приповістей 1:5). А як це можна зробити? Наступна стаття дасть відповідь на це запитання.

АЛЕ чому дехто змінює свою релігію чи погляди? «Я маю свої переконання, і вони мене влаштовують»,— таке висловлювання дуже поширене сьогодні. На думку багатьох, навіть помилкові переконання не завдають шкоди. Наприклад, той хто вірить, що земля плоска, ймовірно, не заподіє шкоди своїми переконаннями ані собі, ані іншим. «Ми можемо просто не погодитися, оце й усе»,— говорять декотрі. Але чи це завжди мудро? Уявімо таку ситуацію: один з лікарів вважає, що він може відразу після розтину тіла у морзі йти в лікарняну палату оглядати хворих. Що би трапилося, якби його колега просто не погодився з такою послідовністю дій?

Коли говорити про релігію, то історія доводить, що хибні вірування завдали великої шкоди. Пригадаймо середньовічні жахіття, які відбувалися під час так званих святих хрестових походів лише тому, що релігійні провідники «закликали християнських ревнителів до безжалісного насилля». Або ж подумайте про «християнських» озброєних злочинців, які брали участь в одній недавній громадянській війні. «Так як середньовічні воїни на рукоятках мечів виріза́ли імена святих, вони прикріпляють образи Діви Марії на прикла́ди своїх рушниць». Кожен з них був певний, що чинив правильне. Звісно, усі ці релігійні сутички і війни є якимсь жахливим викривленням.