«Чи життєпис засновника християнства — це результат людської туги, фантазії та надії; міф, подібний до легенд про Крішну, Осіріса, Аттіса, Адоніса, Діоніса, Мітру?» — запитує історик Вілл Дюрант. І відповідає, що в I сторіччі «здається, ніколи не спадало на думку навіть найзавзятішому поганину чи єврейським противникам новоутвореного християнства» заперечувати існування Христа («Історія цивілізації», частина III, «Кесар і Христос», англ.).

Історик Дюрант робить висновок: «Щоб кілька звичайних осіб одного покоління могли вигадати таку сильну й привабливу особистість, таку високу мораль і такий зворушливий образ людського братерства, то це було б чудо, причому більш неймовірне, ніж чуда, описані в Євангеліях».