1, 2. (Разом зі вступом). а) Яку увагу приділяли вивченню Християнських Грецьких Писань протягом останніх 300 років? б) Яких дивних висновків дійшли деякі дослідники?

ДЕЯКІ дослідники дійшли дивних висновків. У XIX столітті Людвіг Ноак з Німеччини заявив, що Євангеліє від Івана було написане 60 року н. е. улюбленим учнем Ісуса. А ним, на думку Ноака, був Юда! Французький історик Жозеф Ернест Ренан говорив, що воскресіння Лазаря було обманом, який влаштував сам Лазар, для того щоб підтримати репутацію Ісуса як чудотворця. А німецький теолог Густав Фолькмар стверджував, що справжній Ісус ніколи не претендував на роль Месії ¹.

² З іншого боку, Бруно Бауер вирішив, що Ісус взагалі не існував! «Він обстоював думку, що рушійною силою раннього християнства були Філон, Сенека і гностики. І насамкінець він заявив, що такої історичної особи, як Ісус, ніколи не було... і що християнська релігія зародилася в кінці II століття та походила з юдаїзму, в якому панівну роль тоді вже відігравав стоїцизм»².

3. Якого погляду на Біблію досі дотримується чимало людей?

³ Тепер мало хто дотримується таких крайніх поглядів. Однак, перечитавши праці сучасних вчених, ви побачите, що багато людей усе ще вірить, ніби в Християнських Грецьких Писаннях містяться легенди, міфи і перебільшення. Чи так воно насправді?

Коли їх написали?

4. а) Чому важливо знати, коли були написані книги Християнських Грецьких Писань? б) Які існують погляди щодо часу написання Християнських Грецьких Писань?

⁴ Для того щоб виникли легенди і міфи, потрібен час. Отже важливо знати, коли були написані Християнські Грецькі Писання. Історик Майкл Ґрант стверджує, що написання історичних фрагментів Християнських Грецьких Писань почалося «через тридцять-сорок років після смерті Ісуса»⁴. Біблійний археолог Вільям Фоксвел Олбрайт процитував висновок Чарлза Торрі про те, що «усі Євангелія були написані до 70 року н. е. і в них немає нічого такого, чого не можна було б написати протягом двадцяти років після Розп’яття». Сам Олбрайт вважає, що їх написання було завершене «не пізніше 80 року н. е.». Інші вчені називають трохи інші дати, однак більшість погоджується, що написання Нового Завіту було завершене до кінця I століття.

5, 6. Якого висновку ми повинні дійти з огляду на факт, що Християнські Грецькі Писання були створені в час, не дуже віддалений від описаного в них періоду?

⁵ Що це означає? Олбрайт підсумовує: «Можна сказати, що період у двадцять — п’ятдесят років надто малий, аби в зміст чи навіть у конкретні висловлювання Ісуса вкрались якісь суттєві зміни»⁵. Професор Гарі Габермас додає: «Євангелія писалися в час, не дуже віддалений від періоду, який вони описують, тимчасом як стародавні історичні джерела нерідко змальовують події, котрі відбувалися століттями раніше. Однак сучасні історики можуть успішно простежити події навіть таких далеких часів»⁶.

⁶ Іншими словами, історичні фрагменти Християнських Грецьких Писань заслуговують принаймні такої ж довіри, як і світські історичні джерела. Безперечно, тих кількох десятиліть, які минули від часу подій, пов’язаних з діяльністю перших християн, до моменту, коли ці події були описані, не вистачило б для того, щоб з’явились і поширились легенди та міфи.

Свідчення очевидців

7, 8. а) Хто ще був живий у часи написання і поширення Християнських Грецьких Писань? б) Який висновок мимоволі напрошується, якщо взяти до уваги висловлювання професора Ф. Брюса?

⁷ Цю думку підтверджує факт, що в багатьох біблійних оповідях містяться свідчення очевидців. Іван у своєму Євангелії сказав: «Власне той учень [учень, якого любив Ісус] описав та засвідчив усе це» (Івана 21:24). Лука, який написав інше Євангеліє, говорить: «Про них нам розповіли й ті, що від початку були очевидцями всього і служили, проголошуючи цю новину» (Луки 1:2). Апостол Павло, маючи на увазі людей, які були свідками воскресіння Ісуса, сказав: «Більшість з [них] живе й досі, а декотрі поснули смертним сном» (1 Коринфян 15:6).

⁸ Стосовно цього професор Ф. Брюс слушно зауважив: «Деякі письменники, здається, вважають, що слова і вчинки Ісуса вигадали, але це було зовсім не легко зробити в ті ранні роки, коли ще жило так багато Ісусових учнів, які могли пам’ятати, що було і чого не було. (...) Учні не могли дозволити собі неточностей (не кажучи вже про свідоме маніпулювання фактами), бо це було б відразу викрито тими, кого таке викриття тільки б потішило. Натомість однією з сильних сторін проповідування апостолів було те, що вони впевнено посилалися на знання, які вже мали слухачі; вони казали не тільки: «Ми цьому свідки», але також: «Ви й самі знаєте» (Дії 2:22)»⁷.

Чи достовірний текст Біблії?

9, 10. У чому можна бути впевненими щодо Християнських Грецьких Писань?

⁹ Чи не могло статись так, що ці свідчення очевидців спочатку були точно записані, а пізніше змінені? Іншими словами: чи не були міфи та легенди додані вже після того, як завершилося написання оригіналу? Як ми побачили раніше, текст Християнських Грецьких Писань перебуває в більш вигідному становищі, ніж будь-який інший літературний твір давнини. Знавці грецького тексту Біблії Курт і Барбара Аланд нарахували майже 5000 рукописів, які збереглися до наших днів. Деякі з них датуються ще II століттям н. е.⁸ Така велика кількість документів підтверджує, що в цілому текст не змінився. Крім того, існує багато стародавніх перекладів, які допомагають довести точність тексту. Найдавніший з них датується 180 роком н. е.⁹

¹⁰ Отже, в будь-якому разі ми можемо бути впевнені, що після того, як Християнські Грецькі Писання були завершені, в них не проникли легенди та міфи. Текст, який ми маємо сьогодні, в основному залишився таким, яким він був написаний на початку. Точність цього тексту підтверджується тим, що його приймали тогочасні християни. А чи можна перевірити історичну точність Біблії, порівнявши її з іншими стародавніми джерелами? Певною мірою це можливо.

Документальні підтвердження

11. Якою мірою події, описані в Християнських Грецьких Писаннях, підтверджуються історичними документальними свідченнями?

¹¹ Якщо не брати до уваги Біблію, то документальних свідчень про події з життя Ісуса та його апостолів небагато. Цього й слід було очікувати, адже в першому столітті християни були відносно невеликою групою, яка не брала участі в політиці. Але ті свідчення, які надає світська історія, узгоджуються з написаним у Біблії.

12. Що говорить Йосиф Флавій про Івана Хрестителя?

¹² Наприклад, після того як Ірод Антипа зазнав гучної воєнної поразки, староєврейський історик Йосиф Флавій у 93 році н. е. написав: «Декотрі євреї вбачали в знищенні Іродового війська Божу справедливу помсту за вбивство Івана, званого Хрестителем. Ірод стратив його, хоча той був доброю людиною і закликав євреїв вести праведне життя, бути справедливими до своїх ближніх і виявляти побожність»¹⁰. Отже, Йосиф Флавій підтверджує біблійну оповідь про те, що Іван Хреститель був праведним чоловіком, який проповідував каяття і якого стратив Ірод (Матвія 3:1—12; 14:11).

13. Як Йосиф Флавій засвідчує історичність Якова та самого Ісуса?

¹³ Йосиф Флавій також згадує єдиноутробного Ісусового брата Якова, який, згідно з Біблією, спершу не пішов за Ісусом, проте пізніше став шанованим старійшиною в Єрусалимі (Івана 7:3—5; Галатів 1:18, 19). Ось як він засвідчує арешт Якова: «Він [первосвященик Анан] зібрав Синедріон і поставив перед ним Якова, брата Ісуса, званого Христом, а також інших»¹¹. Ці слова Йосифа Флавія теж підтверджують, що «Ісус, званий Христом» був реальною історичною особою.

14, 15. Які повідомлення Таціта підтверджують правдивість Біблії?

¹⁴ Інші автори давніх часів також згадують події, про які говориться в Грецьких Писаннях. Наприклад, в Євангеліях сказано, що проповідування Ісуса в Палестині знаходило широкий відгук. Коли Понтій Пилат засудив Ісуса на смерть, його послідовники були збентежені та засмучені. Але вже незабаром ці ж учні сміливо проповідували звістку про воскресіння свого Господа по цілому Єрусалимі. За кілька років християнство поширилося по всій Римській імперії (Матвія 4:25; 26:31; 27:24—26; Дії 2:23, 24, 36; 5:28; 17:6).

¹⁵ Правдивість цього підтверджує римський історик Таціт, який не відчував симпатій до християнства. Невдовзі після 100 року н. е. він пише про жорстоке переслідування християн Нероном, зазначаючи: «Христа, від чийого імені походить ця назва, стратив за Тіберія прокуратор Понтій Пилат; придушене на якийсь час це шкідливе марновірство почало знову прориватися назовні, і не лише в Юдеї, звідки пішла ця зараза, але й у самій столиці [Римі]»¹².

17. Які документи, доступні в II столітті Юстину Мученику, підтверджували біблійну оповідь про чудеса і смерть Ісуса?

¹⁷ У середині II століття Юстин Мученик написав про смерть Ісуса: «Що це дійсно сталося, ви можете перевірити в Діях Понтія Пилата»¹⁴. Крім того, за словами Юстина Мученика, ці ж документи згадували і про чудеса Ісуса. Юстин пише: «Що він дійсно це чинив, ви можете довідатись з Дій Понтія Пилата»¹⁵. Хоча ці «Дії», або офіційні записи, сьогодні не існують, вони, очевидно, існували в II столітті, і саме тому Юстин Мученик міг упевнено заохочувати своїх читачів переглянути їх та переконатись у правдивості його слів.

Археологічні свідчення

18. Яка археологічна знахідка підтвердила факт існування Понтія Пилата?

¹⁸ Археологічні знахідки також підтверджують написане в Грецьких Писаннях. У 1961 році серед руїн римського театру в Кесарії був знайдений напис з іменем Понтія Пилата ¹⁶. До того часу, якщо не брати до уваги Біблію, було дуже мало доказів існування цього римського правителя.

19, 20. Існування яких людей, згаданих Лукою (в його Євангелії і в книзі Дії), підтвердила археологія?

¹⁹ У Євангелії від Луки сказано, що Іван Хреститель розпочав своє служіння, «коли... Лісаній [був] обласним правителем Авіліна» (Луки 3:1). Дехто піддавав сумніву це твердження, оскільки Йосиф Флавій згадує правителя Авіліна Лісанія, який помер 34 року до н. е., задовго до народження Івана. Однак археологи знайшли в Авіліні напис, в якому говориться про іншого Лісанія. Цей Лісаній був тетрархом (обласним правителем) під час правління Тіберія, який був римським кесарем тоді, коли Іван почав своє служіння ¹⁷. Це міг бути саме той Лісаній, котрого згадує Лука.

Звучить правдоподібно

23, 24. а) Де можна знайти найпереконливіший доказ правдивості Християнських Грецьких Писань? б) Яка характерна для Біблії особливість засвідчує її достовірність? Наведіть приклад.

²³ Отже, історія та археологія прояснюють і деякою мірою підтверджують історичні подробиці з Грецьких Писань. Але знову ж таки найпереконливішим доказом правдивості цих писань є самі писання. Коли ви їх читаєте, у вас не складається враження, що це міфи. Вони звучать правдоподібно.

²⁴ Насамперед Грецькі Писання відзначаються своєю відвертістю. Поміркуйте, що́ в них розповідається про Петра. Там детально описується прикрий випадок, коли Петро не зміг пройти по воді. Крім того, якось Ісус сказав цьому дуже шанованому апостолу: «Геть від мене, Сатано!» (Матвія 14:28—31; 16:23). Іншого разу Петро заявив, що, навіть коли всі покинуть Ісуса, він цього нізащо не зробить. Але Петро заснув, коли мав пильнувати, а потім тричі зрікся свого Господа (Матвія 26:31—35, 37—45, 73—75).

25. Про які слабкості апостолів відверто розповідається в Біблії?

²⁵ Біблія говорить про слабкості не лише Петра. Наприклад, у ній не замовчується факт, що апостоли сперечалися між собою про те, хто з них найбільший (Матвія 18:1; Марка 9:34; Луки 22:24). Вона також не приховує, що мати апостолів Якова та Івана просила Ісуса дати її синам найпочесніше становище в його Царстві (Матвія 20:20—23). Чесно розповідається і про «гостру суперечку» між Варнавою та Павлом (Дії 15:36—39).

26. Яку подробицю про воскресіння Ісуса не записали б, якби вона не була правдивою?

²⁶ Варто також зауважити, що, згідно з книгою Луки, першими про воскресіння Ісуса дізналися «жінки, які прийшли з Ісусом із Галілеї». Згадка про цей факт є дуже незвичайною з огляду на те, що в суспільстві I століття домінуюче становище займали чоловіки. Отже, не дивно, що слова тих жінок «здавалися [апостолам] безглуздям» (Луки 23:55—24:11). Якщо події, записані в Грецьких Писаннях, недостовірні, то їх мусили вигадати. Але навіщо було б вигадувати історію, яка виставляла б таких шанованих осіб у настільки непривабливому світлі? Ці подробиці згадуються лише тому, що вони були правдиві.

Ісус — реальна особа

27. Як один історик висловлюється на підтримку того, що Ісус є історичною постаттю?

²⁷ Багато хто сприймає біблійний опис Ісуса як ідеалізовану вигадку. Проте історик Майкл Ґрант зазначає: «Якщо застосовувати до Нового Завіту (як, зрештою, це і має бути) ті самі критерії, що й до інших стародавніх історичних джерел, то ми не можемо заперечувати існування Ісуса, як не заперечуємо існування великої кількості язичницьких персонажів, історичність яких ніколи не піддавалася сумніву»¹⁹.

28, 29. Чому вагомим є факт, що чотири Євангелія змальовують однаковий образ Ісуса?

²⁸ Правдоподібним є не лише факт існування Ісуса, але й опис його особистості на сторінках Біблії. Зовсім не легко вигадати незвичайний персонаж і зберігати його образ незмінним у цілій книжці. Якщо цей персонаж ніколи не існував, то майже неможливо, щоб чотири письменники писали про нього і змальовували його однаково. Той факт, що Ісус, зображений в усіх чотирьох Євангеліях, явно є одною і тою ж особою, переконливо свідчить про правдивість Євангелій.

²⁹ Майкл Ґрант піднімає дуже доречне питання: «Як могло трапитись, що в усіх без винятку євангельських переданнях створюється надзвичайно чіткий образ привабливого молодого чоловіка, який вільно, без жодного натяку на сентиментальність, неприродність чи напускну скромність, спілкується з різними жінками, у тому числі з такими, що мають сумнівну репутацію, і, незважаючи на це, при кожній нагоді зберігає добропорядність?»²⁰ Це можливо лише за умови, що така людина дійсно існувала і поводилась так, як описано в Біблії.

Чому вони не вірять

30, 31. Чому, незважаючи на всі докази, багато хто не визнає історичної точності Християнських Грецьких Писань?

³⁰ Якщо існують незаперечні докази історичної точності Грецьких Писань, чому ж дехто не вірить у це? Чому багато хто вважає правдивими певні частини Грецьких Писань, проте відмовляється приймати усе, що там сказано? Насамперед тому, що в Біблії міститься інформація, в яку сучасні інтелектуали не хочуть вірити. Наприклад, у Біблії говориться, що Ісус сповняв і виголошував пророцтва. У ній також сказано, що Ісус робив чудеса і що після смерті він воскрес.

³¹ У нашу добу скептицизму такі речі здаються неправдоподібними. Ось що сказав про чудеса професор Езра Гулд: «Деякі критики вважають виправданим одне застереження... що чудес не буває»²¹. Дехто погоджується, що Ісус міг зціляти людей, але тільки від психосоматичних захворювань, тобто від захворювань, викликаних психічними чинниками. А щодо інших чудес, то їх вважають або вигадками, або перекрученими при переказуванні реальними подіями.

32, 33. Як дехто намагався пояснити чудо, яке здійснив Ісус, нагодувавши численний натовп, і чому таке пояснення нелогічне?

³² Розгляньмо один випадок, коли Ісус нагодував понад 5000 людей кількома хлібинами і двома рибами (Матвія 14:14—22). Учений XIX століття Генріх Паулюс припускає, що насправді усе відбувалося так: Ісус з апостолами перебував серед численного натовпу. Люди зголодніли. Тож Ісус вирішив подати добрий приклад заможним і поділився тією невеликою кількістю їжі, яку він і його апостоли мали при собі. Невдовзі інші люди, котрі також принесли з собою їжу, зробили те саме. Зрештою всі були нагодовані ²².

³³ Якщо ж так було насправді, то це чудовий доказ сили доброго прикладу. Навіщо тоді перекручувати таку цікаву і повчальну історію, представляючи описане в ній як чудо? Безперечно, всі намагання довести, ніби ці чудеса не є надприродними явищами, більше проблем створюють, ніж вирішують. Крім того, вони ґрунтуються на помилковій засаді — припущенні, що чудеса неможливі. Але чи дійсно вони неможливі?

[Рамка на сторінці 56]

Сучасна критика виявилась безпідставною

Про необґрунтованість сучасної критики Біблії свідчать висловлювання Раймонда Брауна стосовно Євангелія від Івана. Він сказав: «Наприкінці минулого [XIX] століття і на початку нашого [XX] серед вчених панував крайній скептицизм щодо цього Євангелія. Його датували дуже пізнім періодом, навіть другою половиною II століття. Вважалося, що воно є витвором елліністичного світу і позбавлене будь-якої історичної цінності та не має нічого спільного з Палестиною часів Ісуса з Назарета...

Жоден з тих закидів не встояв перед фактами, які виявилися внаслідок несподіваних археологічних, документальних і текстових відкриттів. Ці відкриття спонукали нас піддати сумніву критичні погляди, що майже стали загальноприйнятими, і визнати, наскільки хиткою була основа, на яку опирався вкрай скептичний аналіз Євангелія від Івана. (...)

Дата написання Євангелія знову перенеслася на кінець I століття або навіть на раніший час. (...) Мабуть, найдивнішим є те, що деякі вчені наважуються знову припускати, що Іван, син Зеведея, міг мати щось спільне з цим Євангелієм»³.

Але чому має дивувати те, що Іван написав книгу, яку за традицією приписують саме йому? Просто це не узгоджується з упередженими поглядами критиків.