Випробувані та просіяні

Труднощі почалися відразу після смерті Чарлза Тейза Рассела. Постало питання, як здійснюватиметься нагляд за діяльністю служителів Єгови. У 1884 році брат Рассел заснував Трактатне товариство «Сіонська вартова башта». Він залишався президентом цієї юридично зареєстрованої корпорації до своєї смерті в жовтні 1916 року. Коли провід в організації взяв Джозеф Рутерфорд, деякі відповідальні брати, у тому числі четверо братів, котрі входили до ради директорів, стали виявляти честолюбний дух.

Цим братам не подобалося, як діяв брат Рутерфорд. Зокрема йшлося про служіння Пола Джонсона, який тоді був пілігримом, тобто роз’їзним наглядачем.

Незадовго до своєї смерті Рассел призначив брата Джонсона до Англії роз’їзним представником Дослідників Біблії. Пол Джонсон мав проповідувати, відвідувати збори та звітувати про діяльність у тій території. Коли в листопаді 1916 року Джонсон прибув до Англії, тамтешні брати дуже тепло його приймали. На жаль, через таке особливе ставлення брат Джонсон загордився і дійшов висновку, що саме він має бути наступником Рассела.

Згодом Джонсон, не маючи на це жодного права, вигнав з родини Бетелю тих, хто засуджував його неправильну поведінку. Також він спробував здобути контроль над банківськими рахунками організації в Лондоні, і тоді брат Рутерфорд викликав його до США.

Прибувши до Брукліна, Джонсон не захотів смиренно прийняти виправлення. Натомість він настійно переконував Рутерфорда повернути його до Англії. Але брат Рутерфорд відмовився, тож Джонсон став схиляти на свій бік раду директорів, і четверо з них приєдналось до нього.

Щоб ці чоловіки, подібно до Джонсона в Англії, не перейняли контроль над коштами організації у США, Рутерфорд вжив рішучих заходів для усунення їх з ради директорів. Згідно з законодавством, раду директорів мали щороку обирати члени корпорації. Однак 6 січня 1917 року на щорічних зборах корпорації обрали лише трьох членів ради директорів: Джозефа Рутерфорда президентом Товариства, Ендрю Пірсона віце-президентом та Вільяма Ван-Амбурга секретарем-скарбником. А на чотири інші посади в раді директорів нікого не обирали. Чотирьох членів ради, які збунтувалися, обрали минулого року, і дехто вважав, що вони мають залишатися на цих посадах безстроково. Оскільки їх не переобрали, вони взагалі не мали права входити до ради директорів. Тож у липні 1917 року Джозеф Рутерфорд, діючи в рамках своїх повноважень, призначив на ці посади чотирьох вірних братів.

Дізнавшись про це, четверо колишніх членів ради директорів дуже розлютилися і, як очікувалося, почали боротися за свої посади. Дехто з Дослідників перейшов на їхній бік, і навіть сформувалися окремі групи. Все ж вони так нічого і не досягли, а більшість Дослідників Біблії залишалися відданими організації Єгови.

Випробування та просіювання тривають

Організація Єгови була очищена від противників. До того ж вибори, що проводилися тоді у зборах і були опубліковані у «Вартовій башті», показали, що більшість Дослідників Біблії підтримували Джозефа Рутерфорда та відданих братів, які служили в Бетелі. Проте випробування служителів Єгови, які брали провід в організації, не закінчилися. Хоча 1918 рік почався досить позитивно, подальші події стали найтемнішою сторінкою в нашій сучасній історії.