Любов і повага до тих, хто навчається

12. Як Ісус ставився до своїх учнів?

¹² Іншою важливою рисою є правильне ставлення до тих, кого ви навчаєте. Фарисеї гребували тими, хто слухав Ісуса. Вони говорили: «Проклятий народ, що не знає Закону!» (Івана 7:49). Але Ісус відчував глибоку любов та повагу до своїх учнів. Він сказав: «Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я вам об’явив усе те, що почув від Мого Отця» (Івана 15:15). Це показує, як Ісусові учні повинні виконувати свою навчальну діяльність.

13. Як Павло ставився до тих, кого він навчав?

¹³ Наприклад, стосунки Павла зі своїми учнями не були холодними, суто діловими. Він сказав коринтянам: «Хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію» (1 Коринтян 4:15). Інколи Павло навіть зі слізьми наставляв тих, кого навчав! (Дії 20:31). Він також виявляв надзвичайне терпіння і доброту. Тому міг сказати солунянам: «Ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх» (1 Солунян 2:7).

14. Чому так важливо виявляти особисте зацікавлення тими, кого навчаємо з Біблії? Поясніть.

¹⁴ Чи ви наслідуєте Ісуса й Павла? Щира любов до учнів може значною мірою компенсувати якусь недосконалість у наших природних здібностях. Чи ті, хто вивчає Біблію, відчувають наше щире особисте зацікавлення ними? Чи ми виділяємо час, щоби ближче познайомитися з ними? Коли одній християнці було важко допомогти зацікавленій зростати духовно, вона привітно запитала цю жінку: «Чи вас щось турбує?» Жінка почала виливати їй серце, розповідаючи про багато хвилювань і тривог. Сердечна розмова стала переломним моментом для цієї жінки. У таких випадках доречно висловлювати біблійні думки та слова потіхи й підбадьорення (Римлян 15:4). Однак треба бути обережним: зацікавлений може швидко робити поступ, але все ще мати декотрі нехристиянські риси. Тому було б нерозсудливо підтримувати надмірно близькі стосунки з цією особою. Християнам слід дотримуватися належної відстані (1 Коринтян 15:33).

15. Як ми можемо виявляти повагу до тих, з ким вивчаємо Біблію?

¹⁵ Якщо ми поважаємо тих, з ким вивчаємо Біблію, то не намагатимемося контролювати їхнього особистого життя (1 Солунян 4:11). Приміром, ми можемо проводити вивчення з жінкою, котра з чоловіком живе без зареєстрованого шлюбу. Можливо, вони мають дітей. Набувши точного знання про Бога, жінка хоче залагодити цю справу з Єговою (Євреїв 13:4). Чи вона повинна вийти заміж за цього чоловіка, чи залишити його? Можливо, ми твердо переконані, що одруження з чоловіком, який мало або взагалі не цікавиться духовними справами, перешкодить її майбутньому поступу. З другого боку, ми можемо побоюватися за благополуччя її дітей і думати, що було б ліпше, якби вона вийшла за нього заміж. У всякому разі, втручатися в життя зацікавленої особи та намагатися нав’язувати свої погляди в таких справах є неввічливим і жорстоким. Адже це вона мусить зносити наслідки такого рішення. Чи не було б ліпше вчити таку зацікавлену особу послуговуватися своїм ‘розумінням, навченим досвідом’, і самій вирішувати, що слід робити? (Євреїв 5:14, СМ).

Чутливі до їхніх потреб

18, 19. а) Як ми повинні реагувати на потреби зацікавлених із обмеженими здібностями? б) Як ми можемо допомагати учням, котрим важко зрозуміти якісь конкретні питання?

¹⁸ Умілий учитель готовий пристосовуватися до здібностей і обмежень своїх учнів. (Порівняйте Івана 16:12). В Ісусовій притчі про таланти господар дав привілеї «кожному за спроможністю його» (Матвія 25:15). Коли ми проводимо біблійні вивчення, то можемо дотримуватися цього ж зразка. Звичайно, бажано, щоб час вивчення біблійної публікації був відносно короткий і не перевищував розумно встановлених меж. Проте слід визнати, що не всі вміють добре читати й не всі швидко засвоюють нові ідеї. Тому потрібна чутливість тоді, коли під час вивчення декотрі зацікавлені особи перескакують з одної теми на іншу чи коли їм важко триматися швидкого темпу. Важливіше допомогти зацікавленим зрозуміти те, що вони вивчають, ніж пройти матеріал у визначеному темпі (Матвія 13:51).

¹⁹ Те саме можна сказати про учнів, котрим важко зрозуміти якісь конкретні питання, наприклад, стосовно Трійці або релігійних свят. Хоча здебільшого є зайвим включати в наші вивчення додатковий біблійний матеріал, але час від часу ми можемо використовувати його, якщо це дійсно допоможе. Необхідно бути розсудливим, щоб зайвий раз не сповільнювати поступу учня.

Будьте сповнені ентузіазму!

20. Який приклад ентузіазму й переконання у навчанні дав Павло?

²⁰ «Духом палайте»,— говорить Павло (Римлян 12:11). Так, чи ми проводимо домашнє біблійне вивчення, чи беремо участь у зібраннях збору — це треба робити з ревністю та ентузіазмом. Павло сказав солунянам: «Наша Євангелія не була для вас тільки у слові, а й у силі, і в Дусі Святім, і з великим упевненням» (1 Солунян 1:5). Отже, Павло зі своїми супутниками передавали «не тільки Божу Євангелію, але й душі свої» (1 Солунян 2:8).

21. Як ми можемо зберігати сповнений ентузіазму погляд на наші завдання навчати?

²¹ Справжній ентузіазм походить від твердого переконання: зацікавленим особам необхідно почути те, що ми хочемо сказати. Ніколи не вважаймо завдання навчати за щось шаблонне. Можна з упевненістю сказати, що переписувач Ездра зважав на своє навчання. Він «приготував своє серце досліджувати Господнього Закона, і виконувати його, і навчати в Ізраїлі» (Ездри 7:10). Так само й ми повинні старанно готуватись і роздумувати над важливістю матеріалу. Молімося до Єгови, щоб він сповнював нас вірою та переконанням (Луки 17:5). Наш ентузіазм може допомогти зацікавленим розвинути справжню любов до правди. Звичайно, зважати на своє навчання, також означає використовувати конкретні навчальні методи. Деякі з них ми обговоримо в наступній статті.