Погляд Біблії

Ваша роль у виконанні власних молитов

НА ГІРСЬКОМУ схилі, звідки очам відкривається панорама міста, оточений військами цар на хвильку зупиняється, аби задуматися над долею свого величного палацу, розлогої столиці й безвідрадного становища своїх домашніх. На півдні зібралося велике військо й тепер повільно просувається в керунку міста. Вельможі виявились ненадійними, й більшість людей почала підтримувати бунтівників. Засмучений цар звернувся в молитві до Бога. Позаяк він вельми релігійний, то впевненість у тому, що Бог вислухає його благання й розладнає плани бунтівників, зростає. Відтак, відвертаючись від свого пишного міста, він сходить на гору й прямує на північ у напрямку пустелі, що за річкою. Що ж іще можна вдіяти? Тепер вся надія на Бога.

Нині покірні віруючі подібно звертаються до Бога в молитвах у важкий час із розрадливою впевненістю, бо знають, що разом з недвозначними вказівками про те, як слід молитися, Біблія також виявляє, що Бог Єгова ‘молитви вислухує’ (Псалом 65:3). Вона запевняє нас, що всі щиросерді шукачі Бога будуть вислухані.

А втім, чи достатньо лише віри й молитви? Яку роль відіграємо ми у виконанні власних молитов?

Яких зусиль можемо докласти ми?

Вищезгаданий цар — це Давид, правитель стародавнього Ізраїлю. Довідавшись про змову свого сина Авесалома, котрому він завжди прощав, та його лицемірного радника Ахітофела, Давид вирішив утекти з Єрусалима й попросити притулку у фортечному місті Маханаїмі, що на східному боці Йордану. Обтяжений розчаруванням, пригніченням та розпачем, цар благав Єгову в молитві такими словами: «Господи, учини ж нерозумною Ахітофелову раду!» (2 Самуїла 15:11—15, 30, 31). Однак Давид не просто помолився. Він докладав зусиль для успішного виконання молитви. Яким чином?

Цар докладав зусиль ще задовго до своїх лихих пригод. Протягом багатьох років, навіть ще перед тим, як він став царем, Давид доводив, що є вірним і відданим поклонником Єгови (1 Самуїла 16:12, 13; Дії 13:22). Він мав тісні стосунки з Богом. Отже під час знегоди Давид вірив, що Єгова вислухає його молитву й відгукнеться на неї належним чином.

Нині подібна ситуація. Часто все, що ми можемо зробити, аби виконались молитви,— дотримуватись біблійних порад у власному житті. Така вірність і відданість Божим принципам породжує тісні стосунки з ним. Така близькість з Богом і такий зразок віри мають бути ще перед тим, як настають злигодні. Це мов непохитні підмурки, на котрих збудовано дім, їх закладають перед тим, як своєю вагою ляже на них будівля. Тому ми можемо (навіть тепер, ще перед тяжкими часами) докласти зусиль, щоб виконалися наші молитви.

Відігравайте активну роль!

Хоча це й правда, що Давидові стосунки з Богом відігравали важливу роль, однак він також розумів, що не може бути пасивним спостерігачем у виконанні своєї молитви. Навпаки, Давид відігравав активну роль, як це видно з його мудрих дій після молитви.

Серед Давидових відданих друзів був аркеянин Хушай. Він зустрів царя-втікача на Оливній горі. Хоча й він бажав перебувати з Давидом у вигнанні, але таки підкорився Давидовій волі: залишився в місті, вдаючи відданого Авесаломові раба, аби якось розстроїти раду зрадника Ахітофела та інформувати Давида про хід подій (2 Самуїла 15:32—37). Як і передбачалось, Хушаю вдалось увійти у довір’я Авесалома. А тепер настав час втрутитися Єгові.

Ахітофел був винахідливим, однак підступним, він запропонував чудовий план. Він підмовив Авесалома дати йому 12 000 чоловік, щоб напасти на Давида цієї самої ночі, коли той під час втечі буде дезорганізований і уразливий, тобто завдати смертельного удару, що остаточно довершить революцію! Однак, на здивування багатьох, Авесалом у цій справі послухався ради Хушая. А той радив Авесаломові трішки зачекати, аби зібрати нездоланне військо, і щоб командував ним не хто інший, як сам Авесалом. За допомогою Єгови рада Хушая прийшлась до душі Авесаломові. Ахітофел, либонь зрозумівши, що рада Хушая означала повну поразку, повернувся додому й наклав на себе руки (2 Самуїла 17:1—14, 23).

Не було сумніву, що Єгова відповів на Давидову молитву саме так, як він просив. Давидів приклад, коли він діяв у згоді з молитвою, дає цінний урок усім тим, хто звертається в молитві за допомогою до Бога.

Єгова виконає своє діло

Звичайно, Ісус навчав своїх послідовників молитися про щоденний хліб і обіцяв: якщо вони ставитимуть Божі інтереси на перше місце в житті, Він піклуватиметься їхніми потребами (Матвія 6:11, 33). Приміром, якщо людина не знайшла собі роботи, їй слід діяти у згоді з молитвою про засоби на існування, роблячи усе, що можливо, аби знайти роботу.

Хоч би яка була тема наших молитов, можливості докласти зусиль для виконання молитви є дуже різними. Бувають періоди, коли ми можемо зробити дуже багато, й бувають періоди, коли ми в стані зробити дуже мало або взагалі нічого. Важливим є не те, що ми можемо чи не можемо зробити, а те, чи ми робимо все від нас залежне.

Ми можемо бути впевненими, що Єгова знає наші умови й можливості. Він повністю розуміє, що можливо для нас, і тому ніколи не вимагає від нас більше ніж ми можемо. Незалежно від того, чи робимо ми багато, чи мало, Єгова компенсує нам будь-які втрати. Він цінує й підтримує наші зусилля й допомагає нам найліпше владнати справу для всіх, кого вона стосується (Псалом 3:4—8).

Під час загострення тяжкої ситуації цар Давид міг з довір’ям проголосити: «Спасіння від Господа, і над народом Твоїм — Твоє благословення» (Псалом 3:9). Нехай наша віра у силу Єгови разом із зусиллями, великими чи незначними, успішно вплине на виконання наших молитов.