Погляд Біблії
Що може допомогти вам у стресовому стані?
ЧИ Й ви жертва стресу? Якщо так, то у вас є багато друзів по нещастю. Ми живемо у «тяжкі часи», і люди усіх вікових категорій та соціальних становищ переживають стрес (2 Тимофія 3:1). Деякі фахівці стверджують, що причина більше половини візитів до лікарів полягає у проблемах, пов’язаних зі стресом.
Проте стрес як такий не конче щось погане. «По суті,— каже директор однієї клініки лікування стресу,— він пожвавлює наше життя, додає нам ентузіазму, енергії. Ми дістаємо від нього задоволення, якщо, звичайно ж, можемо дати йому раду».
З другого боку, стрес може бути шкідливим, згубним. Що робити тоді, коли стрес створює вам проблеми? Пропонуємо вашій увазі декілька порад, котрі ґрунтуються на біблійній мудрості й котрі можуть допомогти вам звести до мінімуму нищівні наслідки стресу.
Уникайте безґрунтовних сподівань
«Задовга надія — недуга для серця»,— каже Біблія (Приповістей 13:12). Якщо сподівання взагалі не справджуються, стрес може бути всепоглинаючим. А це майже неминуче у разі, якщо ми плекаємо нереалістичні сподівання.
Наприклад, засоби масової інформації, котрі рекламують товари, навели полуду на очі багатьом, переконавши їх у тому, що їхнє щастя залежить від матеріальних речей. Коли людина прагне речей, які для неї далеко за межами досяжності, результатом може стати стрес і розчарування. Біблія, отже, дає таку пораду: «А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того» (1 Тимофія 6:8). Так, хоча у вас, можливо, немає машини, дому чи меблів, які вам би хотілося мати, цінуйте те, що ви маєте. Старайтеся, щоб ваші сподівання, пов’язані з матеріальними речами, були скромні.
Безґрунтовні сподівання, які стосуються людей, також можуть спричинитися до стресу. Приміром, тоді як роботодавець чи начальник має право очікувати від своїх підлеглих певного, поміркованого, рівня виконання роботи, було б немудро очікувати від них досконалості. Карлос, директор однієї фабрики в Бразилії, каже: «Треба сприймати людей такими, якими вони є. Якщо чекати від них більше, ніж вони можуть дати, зросте рівень стресів і всі будуть нещасливі». (Порівняйте Єремії 17:5—8).
Управляйте бажанням успіхів як чинником стресу
Газета «Латиноамериканська щоденна пошта» (англ.) відкриває ще одне джерело стресу, стверджуючи, що «поведінка, мотивована бажанням добитися певних успіхів, схильністю конкурувати, є істотним фактором ризику виникнення серцевих захворювань». Один молодий бухгалтер визнає: «На роботі я нервуюся і боюся, щоб не видати якусь свою слабкість. Я напружено працюю і почуваю розчарованість, коли не бачу з боку інших визнання».
Стосовно такого прагнення схвалення та успіхів Соломон сказав: «Помітив я також, що всякий труд, що всяка в ділах спритність — то тільки обопільна заздрість: це теж лиш марнота й гонитва за вітром» (Екклезіяста 4:4, Хоменко).
Факт залишається фактом, що «біг не у скорих», коли йдеться про успіхи на роботі чи визнання (Екклезіяста 9:11). Марія, конторниця в Бразилії, висловила це так: «Людина може мати здібності, але обставини і, можливо, навіть фаворитизм можуть перешкоджати просуванню по роботі». (Порівняйте Екклезіяста 2:21; 10:6).
Старайтеся, щоб ваші сподівання завжди були скромними, і правильно оцінюйте свої можливості. Працюйте задля радості, яку дає сама по собі робота, замість того щоб працювати лише ради просування по службі (Екклезіяста 2:24). Справді-бо, людина, пойнята думкою добитися чогось, не тільки упускає багато життєвих радощів, але й, до того ж, їй може датися взнаки нервова напруженість, і тоді усі зусилля домогтися успіху зведуться нанівець. Тому лікар Арнольд Фокс радить: «Бажання бути найвидатнішою постаттю у галузі своєї діяльності — чудова мета, але не допустіть, щоб ця одна думка превалювала у вашому житті. Якщо ви не думаєте про любов, нехтуєте сміхом і життєвими радощами, тобто якщо ви настільки зациклились, що забуваєте насолоджуватися життям, то самі себе вганяєте в стрес».
Що ви можете робити
Іншим методом боротьби з натиском повсякденних гризот є розвивання почуття гумору (Екклезіяста 3:4). Вам не потрібно бути коміком, щоб мати веселий настрій. «Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості» (Приповістей 17:22).
Чи є у вас схильність відкладати все на завтра? Така звичка у кінцевому підсумку побільшує стрес, замість поменшувати його. Біблія радить: «У старанності, не лінуйтеся» (Римлян 12:11, Філарет). Зробіть перелік — письмово або подумки — того, що вам потрібно виконати (Приповістей 21:5). Відтак вирішіть, що необхідно зробити в першу чергу, і беріться за діло.
А що, коли, попри всі ваші зусилля, ви далі відчуваєте нервову напруженість чи стрес? У такому разі вам, мабуть, слід зробити цілеспрямовані зусилля змінити своє мислення. Не зосереджуйтеся на помилках, яких ви припустилися в минулому. Це може посилити стрес, котрий ви переживаєте тепер. Один філософ XIX століття написав: «Озираючись назад, життя можна лише осмислити, але жити треба тільки дивлячись уперед». Хоча ми і вчимося на власних помилках, наші нинішні вчинки будують наше майбутнє.
Цар Давид вказав на найліпші ліки від стресу, коли молився до Єгови: «Муки серця мого поширились,— визволь мене з моїх утисків!» (Псалом 25:17). Так, Давид покладав надію на те, що Бог прийде йому на допомогу в його прикрощах. Якщо ви виділяєте час на те, щоб читати Боже Слово та роздумувати над ним, то також відчуєте, що зблизилися з Богом. А коли ви ознайомитеся з Божими намірами, то відчуєте внутрішню спонуку ставити його інтереси на перше місце у своєму житті, і це звільнить вас від багатьох зайвих клопотів (Матвія 6:31, 33). Учіться не перейматися тим, що принесе прийдешній день. Навіщо додавати завтрашні гризоти до сьогоднішніх? Ісус висловив це так: «Отож, не журіться про завтрашній день,— бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!» (Матвія 6:34).
[Вставка на сторінці 15]
«Людина може мати здібності, але обставини і, можливо, навіть фаворитизм можуть перешкоджати просуванню по роботі».
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 14]
The Metropolitan Museum of Art, Funds given by the Josephine Bay Paul and C. Michael Paul Foundation, Inc., and the Charles Ulrick and Josephine Bay Foundation, Inc., and the Fletcher Fund, 1967