Єпископи — пани чи раби?

ТОМА ВОЛЬСЕЙ народився в Іпсуїчі, Англії у 1475 році. У 1498 році він став священиком, і король Генріх VIII дуже прихильно ставився до нього. Його скоро повищили на посаді. У 1514 році він був призначений на єпископа Лінкольна, кілька місяців пізніше на архієпископа Йорка, на кардинала в 1515 році, і тільки три роки пізніше на емісара папи (особа, яка виконує секретне політичне доручення). Крім того, король призначив його на лорд-канцлера. Отже, він володарював над Англією від 1515 до 1529 року. Кардинал Вольсей є один з багатьох священиків, які володіли силою, світською й духовною, як „пани”.

У першому столітті н.е. служив інакший „єпископ”. Називаючись Тимофій, він був сином грецького батька, хоч його мати Евнікія й баба Лоїда були єврейки. Люблячо вони виховали його в християнській вірі. Десь у році 50 н.е., молодий Тимофій вступив з Павлом у місіонерську службу. Згодом він став кваліфікованим християнським надзирателем, або е·піʹско·пос (з якого то слова походить слово „єпископ”), якого дуже любили за його самовідданість. Павло написав: „Він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії”.— Филип’ян 2:22.

Тома був пан, а Тимофій раб — котрий з цих був правильним прикладом для правдивих християнських „єпископів”, або надзирателів?

Зразок християнського надзирателя

Засновник і єдина Голова правдивого Християнства, Ісус Христос, дав основний зразок для надзирателів, коли сказав: „Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами,.. А хто з вас бути першим бажає,— нехай буде він вам за раба. Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох”.— Матвія 20:25—28; курсив наш.

Петро, один з перших християнських надзирателів, підтвердив вищеданий зразок, коли написав християнським старшим: „Доглядайте стадо Боже під вашою опікою, не з примусу, але добровільно; не через любов безчесної наживи, але ревно, не пануйте над ним, над Божим спадком, але ставайте прикладами для отари”. (1 Петра 5:2, 3, НС) Петро практикував те, що проповідував. Коли Петро відвідував Корнилія, першого язичника наверненого до Християнства, а цей „до ніг йому впав і вклонився. Та Петро його підвів, промовляючи: ,Устань, бо й сам я людина’”.— Дії 10:25, 26.

Цікаво, Петро написав ці слова в 1 Петра 5:1 „старшим”. Грецьке слово, якого Петро вживав на „старшого” було пре·збі·теʹрус, з якого походить слово „священик”. У так званому Християнстві „єпископи” тепер є вищими від „священиків”. Але коли апостол Павло „послав до Ефесу, і прикликав [пре·збі·теʹрус] Церкви [старших збору, НС]”, то між іншим, сказав їм: „Пильнуйте себе та цілої отари між якими святий дух вас настановив надзирателями [е·пі·скоʹпос]”. (Дії 20:17, 28, НС) Отже, старші (пре·збі·теʹрус) і надзирателі (е·пі·скоʹпос) за біблійних часів мали таку саму рангу. Вислів „старший” підкреслює досвід і духовну дозрілість приймаючих цю відповідальність, тоді як слово „надзиратель” стосується до роботи, яку ці виконують, коли наглядають і дбають про членів збору.

Але чи ж над збором панував один чоловік, „надзиратель”, або „старший”, за біблійних часів? Ні, так як Біблія показує в Тита 1:5, 7, НС. Там Титові було сказано „настановляти старших [пре·збі·теʹрус] по містах”. Єрусалимський переклад Біблії перекладає цей вірш так, „і настановляй старших у кожному місті” а в примітці каже: „У ранні часи в кожному християнському суспільстві урядувало тіло старших”.— Курсив наш.

Тимофія теж було призначено настановляти надзирателів по багатьох зборах. До нього Павло був написав, згідно з Перекладом Короля Якова (анг.): „Якщо чоловік, який бажає він посади єпископа [е·пі·скоʹпос], то бажає доброї праці”. (1 Тимофія 3:1) Єрусалимський переклад Біблії перекладає цей вірш так: „Бажати стати головою старших значить бажати благородної праці”. У примітці цей переклад каже: „Слово ,епіскопос’”, якого Павло тут уживає, „ще не набрало такого самого значення як ,єпископ’”. (Курсив наш.) Отже, католицькі вчені признають, що пануючі єпископи так званого Християнства не є те саме, що покірні надзирателі над ранніми християнами. Так як каже Новий словник Біблії: „У Новому Завіті навіть не згадується про уряд під владою одного єпископа”. Елмер Т. Меррілл подібно каже в його книжці Нариси ранньої історії Християнства: „Протягом перших століть... єпископ, у найкращому був тільки невибагливою головою колегії [організованого тіла] співпресвітерів [старших.]”

Єпископи так званого Християнства — біблійно кваліфіковані?

Коли апостол Петро писав до Тита, то сказав, що надзиратель мусить бути „бездоганний”. (Тита 1:6) Чи ж кардинал Вольсей був „бездоганний”? Британська енциклопедія каже, що він був „винуватий — він був батьком позашлюбного сина і дочки”. І то не тільки він є винуватий про це. Протягом століть багато священиків і єпископів були подібно винуваті. Так як каже книжка Ера віри: „До дев’ятого століття, священицька чистість, а навіть обітниця безшлюбності стали посміховищем”. Один папа, Григорій VII, признав: „Дуже мало єпископів живуть згідно з законами церкви, або наглядають над Божими людьми з любові а не через світську честолюбність”.

Павло писав, щоб християнський старший не був „грошолюбом”. (1 Тимофія 3:3) Проте, Британська енциклопедія каже про Вольсея: „Він був світським, пожадливим до майна” і „використовував свою велику світську та церковну владу, щоб нагромаджувати собі майна, якого перевищувало тільки багатство короля”. У нього були два палаци, один з яких, Йорк палац, був такий розкішний, що Генріх VIII, перегялнувши його, „розсердився через його розкішність” і взяв його для себе.

Подібно сьогодні, церковні священики збагачувались церковними внесками, колекціями, десятиною, і прибутком від майна. (Об’явлення 18:7) Наприклад, єпископ Південної Африки, голова одної з тисячів африканських сект, недавно купив собі нову автомашину, Б’юика, коштуючи Р37 000.a І це в додатку до чотирьох розкішних автомашин. Коли одного начальника церкви запитали чи теперішнім машинам щось бракувало, то він пояснив так: „Це дуже гарна машина, але єпископові потрібно трохи більше місця в цьому великому Б’юиці”.

Яке скороминуще таке матеріальне надбання може бути! Тома Вольсей відмовився анулювати шлюб Генріха VIII і 1529 року загубив його ласку. Згідно з історією, він „у немилості залишив свою посаду й мешкаючи самотою в його парафії Йорк, яку 15 років не відвідав!” (Курсив наш.) Проте, Вольсей не провалився тільки в політиці. Він теж провалився в тім, що не наслідував „Пастиря Доброго [Ісуса, Який] кладе життя власне за вівці”.— Івана 10:11.

У протилежності цьому, Тимофій не мішався в політику. Отже, він „не був частиною світу”. (Івана 15:19, НС) Замість панувати над людьми, він став такою відданою слугою, що Павло міг написати: „Бо я не маю нікого з натури такої як його, який дійсно подбає про... вас”.— Филип’ян 2:20, НС.

Які вдячні ми повинні бути за те, що сьогодні Єгова також настановив тисячі вірних надзирателів, які „дійсно дбають” про Божу отару. Майже всі надзирателі по зборах Свідків Єгови не є заможні чоловіки. Більшість працюють, щоб утримувати свої родини й доглядають духовних обов’язків після роботи. Більшість цього часу вони вживають, щоб приготовлятись і ходити на п’ять зібрань щотижня; брати провід у проповідуванні від дому до дому; проводити біблійні студії з зацікавленими людьми; відвідувати хворих, постарілих, і духовно слабих; і доглядати своїх власних родин. Вони є дуже зайняті, присвячені „раби”, яким не платять за їхні послуги. Навпаки, своїми власними грішми вони роблять пожертви, щоб підтримувати місцевий Зал Царства. Вони не надівають спеціального одягу, не мають спеціальних титулів, і їх пізнаєтья тільки по біблійному знанню, християнській дозрілості, і ревності з якою вони служать Єгові. Такі чоловіки заслуговують глибоку пошану й нашого сердечного співробітництва з ними, тоді як вони доглядають отари, доказуючи своєю покірною, відданою службою, що вони є рабами — не панами!

[Примітка]