Погляд Біблії
Чи нам слід звинувачувати Сатану за свої гріхи?
ЗА ПЕРШИЙ гріх людей було звинувачено Сатану. Єва сказала: «Змій спокусив мене,— і я їла» (Буття 3:13). З того часу «вуж стародавній, що зветься диявол і сатана» й далі виступає з люттю проти людей, «засліплюючи [їхні] розуми» і «зводячи усесвіт» (Об’явлення 12:9; 2 Коринтян 4:4). Жодна людина не може уникнути його тиску, але чи це означає, що ми не можемо протистояти впливу Сатани? Чи завжди є його провина тоді, коли ми грішимо?
Біблія пояснює, що Сатана, по суті, звів Єву (1 Тимофія 2:14). Він спокусив її думкою про те, що, порушивши Божий наказ, вона зможе здобути божественну проникливість і незалежність (Буття 3:4, 5). Прийнявши таке твердження, Єва згрішила. Однак Бог вважав Єву відповідальною за той гріх і засудив її до смерті. Чому? Тому що, незважаючи на брехню Сатани, вона дуже добре знала Божий наказ. Її не примушували до непослуху; навпаки, вона могла контролювати свої вчинки й протистояти впливу Сатани.
Протистояти Дияволові
Люди можуть протистояти Дияволові. В Ефесян 6:12 говориться, що ‘ми маємо боротьбу’ проти «піднебесних духів злоби». У такому разі зрозуміло: Бог сподівається, що ми будемо чинити опір впливу Сатани. Але як людина може протистояти надлюдській силі Сатани та його демонів? Чи нас запрошують брати участь у нерівній битві, котру ми обов’язково програємо? Ні, це не так, оскільки Бог не наказує нам боротися з Дияволом, покладаючись на власні сили. Єгова дає різноманітні знаряддя, завдяки яким ми можемо протистояти спокусам Диявола і перемагати. Біблія розповідає про те, хто такий Диявол, як він діє і як ми можемо захищатися (Івана 8:44; 2 Коринтян 2:11; 11:14).
Як ‘протистояти Дияволові’
Щоб протистояти Дияволові, нам, згідно з порадою Святого Письма, необхідно зробити два кроки. Нам дається напоумлення: «Покоріться Богові, протистаньте дияволові, і він утече від вас» (Якова 4:7, Дерк.). Перший крок — покоритися Богові — включає в себе слухняність його наказам. Якщо ми постійно усвідомлюємо факт існування Бога, його доброту, надзвичайну силу й владу, а також Божі високі принципи, то це даватиме нам сил, щоб протистояти Сатані. Теж дуже важливо наполегливо молитися до Бога (Ефесян 6:18).
Розгляньмо випадок, що стався з Ісусом, коли його спокушував Диявол. Коли Ісус згадував різні накази Бога й цитував їх, то це, безсумнівно, допомогло йому протистояти тим спокусам. Сатана залишив Ісуса, так і не змігши спокусити його до гріха. Після такого тяжкого випробування Єгова через своїх ангелів ще більше зміцнив Ісуса (Матвія 4:1—11). Тому Ісус міг з упевненістю заохочувати своїх учнів, щоб вони просили Бога ‘визволити їх від лукавого’ (Матвія 6:13).
Визволяючи людей, Бог не ставить навколо них захисного щита. Замість цього він наказує нам домагатися побожних рис, таких, як, правда, праведність, мир і віра. Ці риси діють як «зброя» і допомагають нам «стати проти хитрощів диявольських» (Ефесян 6:11, 13—18). Отже, з Божою допомогою можна зірвати спроби Диявола спокусити нас.
Другий крок, який рекомендується в Якова 4:7,— ‘протистати Дияволові’. Це включає рішучі дії, втечу від його шкідливого впливу. Потрібно не піддаватися облудній силі Сатани й відкидати матеріалістичні та неморальні філософії, які дуже поширені в сьогоднішньому світі. Таке протистояння Дияволові, а також намагання завжди задовольняти Бога є безцінними в нашій боротьбі проти Сатани. Однак чи всі гріхи є прямим наслідком впливу Диявола?
Наша внутрішня боротьба
Біблійний письменник Яків пояснює: «Кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною. Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть» (Якова 1:14, 15). На жаль, ми не можемо повністю подолати успадковану слабкість і недосконалість (Римлян 5:12). Біблія говорить: «Немає людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила» (Екклезіяста 7:20).
Це не значить, що в усіх своїх гріхах слід звинувачувати когось іншого. У деяких випадках через власний неправильний вибір ми піддаємо себе спокусам. Отже, хоча неправильне бажання може виникати через нашу недосконалість або вплив Сатани, але те, чи ми підживлюємо його, чи відкидаємо, залежить виключно від нас. Відповідно до цього апостол Павло написав: «Що тільки людина посіє, те саме й пожне» (Галатів 6:7).
Брати на себе відповідальність
Часто людям важко визнавати свої слабкості, невдачі, провини — тобто гріхи (Псалом 36:3). Знання про те, що сьогодні Бог не вимагає від нас досконалості, може допомогти нам брати на себе відповідальність за свої гріхи. Псалмоспівець Давид сказав: «Не за нашими прогріхами Він поводиться з нами, і відплачує нам не за провинами нашими» (Псалом 103:10). Хоча Бог і прощає, він все-таки сподівається, що, дисциплінуючи себе, ми будемо завзято боротися проти спокус Диявола і своїх схильностей до гріха (1 Коринтян 9:27).
Нам необхідно зрозуміти: Бог визнає, що Диявол може впливати на наші дії і значною мірою несе відповідальність за грішний стан людства, але це не звільняє нас від особистої відповідальності. Тому в Римлян 14:12 говориться: «Кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові».
Проте якщо ми ‘ненавидимо зло’ й ‘горнемося до добра’, то зможемо перемогти зло (Римлян 12:9, 21, СМ). Перша жінка, Єва, не зробила цього й була покарана за свою неслухняність; вона могла протистояти спокусі й послухатися Бога (Буття 3:16). Однак Бог не зігнорував ту роль, яку відіграв Диявол у її зведені. Диявола було проклято й засуджено до остаточного знищення (Буття 3:14, 15; Римлян 16:20; Євреїв 2:14). Незабаром нам уже не треба буде боротися з його злим впливом (Об’явлення 20:1—3, 10).
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 26]
Erich Lessing/Art Resource, NY