БОГОЗНЕВАГА

Основне значення грецького слова бласфемı́а — образлива, наклепницька або зневажлива мова на адресу Бога чи людини. (Пор. Об 16:11; Мт 27:39.) Українське слово «богозневага» має вужче значення і стосується нешанобливих або зневажливих висловлювань про Бога чи щось святе. Богозневажні слова прямо протилежні шанобливим словам, які використовуються в поклонінні Богу. (Див. ЗНЕВАЖЛИВА МОВА.)

Корей, Датан і Авірон зневажливо висловлювалися про Божих представників, Мойсея та Аарона. Однак перш ніж Бог стратив цих бунтівників і їхніх домашніх перед їхніми наметами, Мойсей промовив до всіх присутніх: «Ви точно будете знати, що ці люди зневажили Єгову», адже вони виявили неповагу до призначених Богом чоловіків (Чс 16:1—3, 30—35).

Навіть якщо людина нічого не говорила проти Бога, але порушувала його закони, це, очевидно, теж вважалося богозневагою. Коли корінний ізраїльтянин або чужинець ненавмисно порушував Божий закон, до нього виявляли милосердя. Проте коли гріх був свідомий, то за це карали смертю, бо, порушивши заповідь Єгови і зневаживши його слово, людина зневажала самого Єгову (Чс 15:27—31; пор. Пв 31:20; Не 9:18, 26).

«Богозневага» в Грецьких Писаннях. Слова Павла з Римлян 2:24 допомагають зрозуміти основне значення грецького слова бласфемı́а, адже в цьому вірші він вжив споріднене дієслово бласфеме́о, цитуючи Ісаї 52:5 та Єзекіїля 36:20, 21, які згадувалися в цій статті вище.

Серед учинків, які можна назвати богозневагою, є приписування собі чи комусь або чомусь іншому рис і повноважень Бога. (Пор. Дії 12:21, 22.) Юдейські релігійні провідники звинувачували Христа в богозневазі, оскільки він казав деяким людям, що їхні гріхи прощено (Мт 9:2, 3; Мр 2:5—7; Лк 5:20, 21); вони намагалися закидати його камінням як богозневажника за те, що він називав себе Божим Сином (Ів 10:33—36). Коли перед Синедріоном Ісус повідомив, який у Бога намір стосовно нього і яке високе становище Бог йому відвів, первосвященик роздер свій одяг і звинуватив Ісуса в богозневазі; Ісуса визнали винним і сказали, що він заслуговує смерті (Мт 26:63—66; Мр 14:61—64).

Ісус був Сином і представником Бога, тому висловлювання проти нього теж можна назвати богозневагою (Лк 22:65). Оскільки святий дух (Божа діюча сила) походить від Бога і нерозривно з ним пов’язаний, Ісус говорив про «зневажливі слова [грец. бласфемı́а] проти духу»; такі висловлювання є непростимим гріхом (Мт 12:31; Мр 3:28, 29; Лк 12:10). Біблія показує, що зневажливі слова походять із серця (Мт 15:19; Мр 7:21, 22); тож свідомо зневажати святий дух буде лише людина, серце якої лихе. Випадок, який передував словам Ісуса про непростимість такого гріха, вказує на те, що він мав на увазі опір дії Божого духу. Такий опір людина чинить свідомо та умисно, а не через людську слабкість, недосконалість або тому, що її ввели в оману. Фарисеї на власні очі бачили, як Ісус чинить добро за допомогою Божого духу, але, керуючись егоїстичними прагненнями, приписували цю силу Вельзевулу, Сатані Дияволу, а отже, зневажали Божий святий дух (Мт 12:22—32; пор. Єв 6:4—6; 10:26, 27).