Однак, в історії релігії так званого Християнства знаходяться тільки ненависть і кровопролиття. Вони благословили й прощали грабіж, гвалтування, і вбивства під час сучасних, як також давніх релігійних походів. Наприклад, сановники католицької церкви благословляли гвалтування в Абіссінії фашистською Італією у 1935 р. і «похід» Франка, в іспанській національній революції (1936—1939 рр.).

Теологічні розбіжності приводились до ладу спаленням людей на ганебному стовпі. Перекладача Біблії Уїльма Тіндаля задушили при ганебному стовпі й трупа спалили у 1536 р., після видання його перекладу «Нового Завіту» на англійській мові. Раніше, за вимогою папи Мартина V, релігійна влада спонукана помстою, викопали кості Уїкліфа, перекладача Біблії, 44 років після його смерті, щоб знайти задоволення у спаленні їх. Протягом католицької інквізиції, тисячі євреїв і «єретиків» були позбавлені майна, мучені, і спалені на ганебному стовпі — і все це в ім’я Христа! Іспанського теолога Мігеля Сервета, переслідуваного римсько-католиками й протестантами, звинувачено в єресі й спалено за наказом протестанта Жана Кальвіна. «Християнські» священики благословляли війська, які воювали у двох світових війнах у цьому столітті, а націоналістичні капелани заохочували їх до вбивства.

Репутація нехристиянських релігій

Але, Вавілон Великий не складається тільки з релігій так званого Християнства. Усі головні релігії цього світу мусять ділитись відповідальністю за пролиття крові, разом з ганебною розпусницею. Наприклад, синтоїзм у Японії мусить прийняти хоч трохи вини за фанатизм і садизм японського війська протягом другої світової війни. Історик Пол Джонсон каже, «щоб укріпити себе в цьому суворому, конкуруючому світі», під впливом європейської норми поведінки, треба було придумати «державну релігію й правлючу моральність, відомі як синтоїзм і бушідо [«спосіб воїна»]... Закріпилося регулярне поклоніння імператорові, а головно в збройних силах, і з 1920 р. далі, в усіх школах навчали кокемін дотоку, національний код етики». Які ж були результати? Коли у 1941 р. Японія вступила в другу світову війну бомбардуванням Перл-Харбор, «синто... було перетворено з примітивного, застарілого культу меншості на підтвердження сучасної тоталітарної держави, і іронічно, релігія, яка повинна протистояти світському страхіттю цієї ери, була використована, щоб виправдувати їх».

Про поділення Індії на два домініони у 1947 р., в якому релігійні розбіжності були головним фактором, історик Джонсон каже: «Близько 5 до 6 мільйонів людей розбігались у всі сторони утікаючи, щоб рятувати своє життя... Заявляють, що в той час згинуло від 1 до 2 мільйони людей. Пізніший облік виявляє, що згинуло 200 000—600 000 душ». До цих пір у суспільствах індуїзму відбуваються релігійні вбивства й приниження народу. Часто, харіджни або парії (особи з нижчої касти індійців), так звана замкнена група суспільства, стають жертвами вбивства зграєю, яку організують заможні землевласники.

Крім того, індуси, Сикхи, і інші східні релігії постійно вступають у конфлікт одна з одною. До конфліктів, кожна релігія розширює ненависть, розбрат, і душогубство. Це тільки інший аспект плоду Вавілона Великого.

Крім того, сучасна історія війни, вбивства, і пригноблення народу, також не рекомендує іудаїзм. Насильство, якого деколи розмножують члени хасадської секти іудаїзму проти прихильників інших єврейських сект, а також неєврейських релігій, не рекомендуються Богові.

З дослідження історії всесвітньої імперії релігії, стає відомо чому Всевишній Суддя має добру причину знищити Вавілона Великого. Так, «в нім знайдена кров пророків, і святих, і побитих усіх на землі» (Об’явлення 18:24). Через співучасть фальшивої релігії у місцевих, як також світових війнах, перед Богом вона є винна в пролитті крові «побитих усіх на землі».

Згідно з біблійним обвинуваченням, Бог засудив, що Вавілон Великий гідний знищення з причини його духовної розпусти з світовими правителями, провини в кривавих війнах, спіритичних практик.