16. а) Кого особливо ненавиділи провідники загальновизнаного християнства? б) Що відбувалось у загальновизнаному християнстві протягом середньовіччя? в) Чи протестантський бунт, або реформація, змінив відступницький спосіб дій загальновизнаного християнства?

¹⁶ Хоч релігійні і світські провідники загальновизнаного християнства твердили, що є пастирями Божої отари, вони дуже ненавиділи тих, які заохочували людей читати Біблію або викривали їхні небіблійні вчинки. Яна Гуса й перекладача Біблії Вільяма Тіндаля переслідували та замучили. Протягом похмурих часів середньовіччя відступницьке правління досягло найвищої точки в розвитку диявольської католицької інквізиції. Всіх, хто не погоджувався із вченням і владою церкви, немилосердно переслідували, і незчисленні тисячі так званих єретиків були замучені на смерть або спалені на ганебному стовпі. Таким чином Сатана старався знищити правдиве насіння Божої подібної до жінки організації. Під час протестантського бунту, або реформації (починаючи від 1517 року), багато протестантських церков виявляли такий самий дух нетерпимості. На них теж лежить вина крові, бо вони віддавали на мученицьку смерть тих, хто старався вірно служити Богові й Христу. Справді, пролилося дуже багато «крові святих»! (Об’явлення 16:6; порівняйте Матвія 23:33—36).

Коли в 1918 році Ісус почав свою перевірку, священики загальновизнаного християнства, без сумніву, отримали обвинувальний вирок. Вони не тільки розпалили переслідування Божих людей; на них також лежить важка вина крові, бо вони підтримували воюючі країни протягом першої світової війни (Об’явлення 18:21, 24). Ті священики тоді надіялись на створену людьми Лігу націй. Разом з цілою світовою імперією фальшивої релігії загальновизнане християнство повністю загубило Божу ласку в 1919 році.

[Ілюстрація на сторінці 31]

На загальновизнаному християнстві лежить важка вина крові за переслідування та вбивство тих, хто перекладав, читав і навіть просто мав Біблію.