Усі головні релігії цього світу мусять ділитись відповідальністю за пролиття крові, разом з ганебною розпусницею. Наприклад, синтоїзм у Японії мусить прийняти хоч трохи вини за фанатизм і садизм японського війська протягом другої світової війни. Історик Пол Джонсон каже, «щоб укріпити себе в цьому суворому, конкуруючому світі», під впливом європейської норми поведінки, треба було придумати «державну релігію й правлючу моральність, відомі як синтоїзм і бушідо [«спосіб воїна»]... Закріпилося регулярне поклоніння імператорові, а головно в збройних силах, і з 1920 р. далі, в усіх школах навчали кокемін дотоку, національний код етики». Які ж були результати? Коли у 1941 р. Японія вступила в другу світову війну бомбардуванням Перл-Харбор, «синто... було перетворено з примітивного, застарілого культу меншості на підтвердження сучасної тоталітарної держави, і іронічно, релігія, яка повинна протистояти світському страхіттю цієї ери, була використована, щоб виправдувати їх».

Про поділення Індії на два домініони у 1947 р., в якому релігійні розбіжності були головним фактором, історик Джонсон каже: «Близько 5 до 6 мільйонів людей розбігались у всі сторони утікаючи, щоб рятувати своє життя... Заявляють, що в той час згинуло від 1 до 2 мільйони людей. Пізніший облік виявляє, що згинуло 200 000—600 000 душ». До цих пір у суспільствах індуїзму відбуваються релігійні вбивства й приниження народу. Часто, харіджни або парії (особи з нижчої касти індійців), так звана замкнена група суспільства, стають жертвами вбивства зграєю, яку організують заможні землевласники.

Крім того, індуси, Сикхи, і інші східні релігії постійно вступають у конфлікт одна з одною. До конфліктів, кожна релігія розширює ненависть, розбрат, і душогубство. Це тільки інший аспект плоду Вавілона Великого.