Чи справді необхідне переливання крові?

ВИЩЕНАВЕДЕНЕ запитання поставив в одній газетній статті за листопад минулого року д-р Сірел Ґодек, керівник відділу урології в лікарні Лонг-Айлендського університету в Брукліні (Нью-Йорк). Він написав: «У наш час кров, мабуть, не зареєстрували б як медичний препарат, оскільки вона не відповідає нормам безпеки, визначеним Міністерством продовольства та медикаментів. Кров — це орган тіла, а переливання крові — це не що інше, як пересадка органа».

Д-р Ґодек сказав: «Пересадка органа — це останній терапевтичний захід, який пропонують пацієнту. З огляду на ймовірність серйозних побічних явищ, перед здійсненням пересадки органа пацієнта детально інформують про всі можливі альтернативи». Щодо переливання крові він зробив наступний висновок: «Позитивні наслідки настільки сумнівні, що багато хірургів тримаються теорії «уникнення трансфузії» не тільки з медичних, але й з юридичних міркувань».

Головною проблемою переливання крові є те, що тисячі людей заражаються смертельними хворобами, в тому числі й СНІДом. Хоча в багатьох місцях методи перевірки крові поліпшились, д-р Ґодек зазначив: «Зростає потенційна небезпека через кров інфікованих осіб, організм котрих ще не встиг виробити антитіл, наявність яких виявляє перевірний аналіз».

Під кінець своєї статті д-р Ґодек торкнувся вищенаведеного запитання: «Поглиблюючи своє розуміння процесів перенесення кисню, лікарі й хірурги з’ясовують, що рівень гемоглобіну не обов’язково повинен бути таким високим, як вважалось колись, і тому вони майже завжди мають можливість знайти альтернативу переливанню. Ще торік під час складних операцій пересадки серця й печінки крововтрати були настільки великими, що без масивного переливання крові, як вважалося, не обійтись. Тепер же ці операції проводяться без її застосування.

Цілком можливо, що в недалекому майбутньому від переливання [крові] зовсім відмовляться... Окрім того, що переливання є не тільки дорогим та небезпечним, воно не є лікуванням найвищої якості, на яке заслуговують пацієнти».