Яка рідина найцінніша?

«Кров така ж важлива для людського організму, як бензин для автомобіля». (Артур Каплан, керівник біоетичного центру при Пенсільванському університеті)

СЬОГОДНІ дехто вважає, що найцінніша рідина — нафта, адже вона постійно дорожчає. Проте в організмі кожного з нас міститься кілька літрів значно ціннішої рідини. Задумайтесь над такими фактами. Щороку, аби задовольнити потреби людства в пальному, з надр землі викачують мільярди барелів нафти. А щоб рятувати людські життя, кожен рік донори здають 90 мільйонів доз кровіa, а це складає загальний об’єм крові майже восьми мільйонів осіб.

Щоправда, запаси як донорської крові, так і нафти рано чи пізно можуть вичерпатися. Саме про такі тенденції дедалі частіше говорять медики по цілому світі. (Дивіться інформацію в рамці «Донорської крові не вистачає!»). Тож чому кров настільки цінна?

Унікальний орган

Кров має складну будову і виконує ряд функцій, тому її іноді називають органом. Д-р Брюс Ленес сказав кореспондентові «Пробудись!»: «Кров, мабуть, найунікальніший орган людського організму». В одному підручнику кров описано як «єдиний рідинний орган людини». Далі у ньому говориться, що вона є «живою транспортною системою». Що це означає?

«Кровоносну систему людини можна прирівняти до мережі каналів у Венеції,— зазначає науковець Лі Андерсон.— Кров транспортує судинами і корисні продукти, і відходи». Загальна довжина судин дорослої людини становить 100 000 кілометрів. Кров, яка рухається по них, досягає всіх життєво важливих органів, приміром: серця, нирок, печінки і легень.

До кожної клітини людського тіла кров доносить такі «корисні продукти», як кисень та різні поживні речовини. Крім того, кров відіграє важливу роль у захисних реакціях організму. Також вона виводить з організму «відходи»: вуглекислий газ, фрагменти пошкоджених та відмерлих клітин, шлаки й токсини. Оскільки кров транспортує стільки шкідливих речовин, стає зрозумілим, чому використання донорської крові дуже небезпечне. Адже ніхто не гарантує, що вона повністю очищена від усіх шкідливих речовин, багато з яких на сьогодні навіть неможливо виявити.

Немає сумніву, кров надзвичайно цінна, бо від неї залежить життя людини. Отож медики почали переливати кров. А втім, нині в цій галузі науки з’явились нові підходи й тепер чимало лікарів вдаються до переливання лише в рідкісних випадках. Чому?

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 4]

Донорської крові не вистачає!

Згідно зі статистикою, річна потреба в донорській крові по цілому світі становить 200 мільйонів доз. Хоча 82 відсотки населення нашої планети проживає в країнах, що розвиваються, однак звідти надходить лише 40 відсотків наявної донорської крові. Тому там багато лікарень часто змушені відмовитись від переливання. Як повідомляється в кенійській газеті «Нейшн», «кожного дня медикам доводиться відкладати чи скасовувати половину всіх процедур, які передбачають трансфузію».

Проте крові не вистачає і в багатих країнах. Тут із розвитком медичних технологій та збільшенням середньої тривалості життя населення значно зросла кількість хірургічних операцій. До того ж чимало мешканців тих країн не ведуть здорового способу життя або багато подорожують, через що ризикують захворіти чи заразитися небезпечними інфекціями. І саме тому ці люди не можуть бути донорами.

Такі тривожні тенденції викликають занепокоєння у багатьох фахівців. Отже основними донорами стають підлітки, що в загальному провадять здоровий спосіб життя. Скажімо, в Зімбабве 70 відсотків усієї донорської крові становить кров, взята в школярів. Аби хоч якось зарадити цій ситуації, в деяких центрах заготовки крові збільшують робочий день або ж донорам виплачують компенсацію. Наприклад, в Чеській Республіці під час однієї кампанії донорам видавали пиво. А в Індії нещодавно представники влади у пошуках донорів ходили по домах.

Чи трансфузіологія стає безпечнішою?

«Сучасна трансфузіологія чимось подібна до густих тропічних лісів. Хоча тут, здається, кожна стежина — відома, проте всюди вас таки підстерігають нові небезпеки». (Ян Франклін, професор трансфузіології)

НА ПОЧАТКУ 1980-х років світ заговорив про епідемію СНІДу. З того часу медики стали докладати чимраз більших зусиль, аби розпізнати й усунути всі «нові небезпеки», пов’язані з кров’ю. Та все ж ці спроби були марними. У червні 2005 року ВООЗ визнала: «Безпека переливання крові... залежить від рівня розвитку країни». Чому?

У багатьох країнах немає державної програми, яка гарантувала б безпеку забору, дослідження й транспортування крові чи продуктів крові. Іноді кров зберігають у зовсім невідповідних умовах, скажімо в звичайних або дорожніх холодильниках. Через відсутність у гемотрансфузійній терапії єдиних стандартів безпеки пацієнту можуть влити кров зовсім незнайомої людини, яка живе за сотні, навіть за тисячі кілометрів від нього.

Безпечна кров — недосяжна ціль

Представники деяких банків крові заявляють, що кров, яку вони зберігають, досить безпечна. А втім, існують певні застереження. На першій сторінці інформаційного листка про використання крові, який підготовили три американські організації, міститься таке попередження: «УВАГА! Оскільки донорами є люди, то разом з цільною кров’ю чи її компонентами можуть передаватися різні інфекційні агенти, як-от віруси... Незважаючи на ретельний відбір донорів і численні тести донорської крові, цієї небезпеки — не уникнути».

Тож не дивно, що Пітер Карелен, представник Міжнародної федерації товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, каже: «Ми ніколи не гарантуватимемо безпеки запасів донорської крові. Завжди з’являтимуться нові інфекції, які буде неможливо виявити в лабораторіях».

Уявіть собі, що виникла подібна до ВІЛ інфекція, яка легко передається через кров, але про її існування вчені довгий час нічого не знають. У квітні 2005 року на конференції в Празі д-р Гарвей Клайн з Національного інституту здоров’я США сказав, що така перспектива є цілком реальною. Він додав: «Навряд чи фахівці, котрі займаються заготівлею компонентів крові, зможуть відвернути нову епідемію, адже з часу появи СНІДу мало що змінилося».

Людський фактор і трансфузійні реакції

Помилки та імунні реакції — це дві найбільші загрози життю пацієнта в розвинених країнах. У газеті «Ґлоб енд мейл» були опубліковані результати одного вивчення, проведеного 2001 року в Канаді. У ній зазначалося, що тисячі летальних випадків після переливання крові ставалися через «халатність у підборі донорів, неправильне маркування донорської крові чи її компонентів, а також через невиправдане призначення гемотрансфузії». За період від 1995 до 2001 року в США такі помилки коштували життя 441 особі.

Погоджуючись на переливання крові, пацієнт іде на такий же ризик, як і той, хто погоджується на трансплантацію органа. Це пояснюється тим, що імунна система зазвичай не приймає чужорідного клітинного матеріалу. Іноді трансфузія сповільнює природну імунну реакцію хворого. Як наслідок, він стає уразливим до багатьох вірусів та інфекцій, які до того були в організмі в пригніченому стані. Отож зрозуміло, чому професор Франклін, якого ми цитували раніше, заохочує лікарів: «Подумайте двічі, а то й тричі, перш ніж призначити комусь гемотрансфузію».

Що думають фахівці

З огляду на вищесказане, нині щораз більше медиків скептично ставляться до трансфузіології. Ось що зазначається в довіднику «Нотатки Джона Дейлі про кров» (англ.): «Деякі лікарі вважають, що алогенна кров [кров іншої людини] — це небезпечний медичний препарат. Його використання було б заборонено, якби він підлягав таким же стандартам, як інші медикаменти».

Цікаву думку висловив наприкінці 2004 року професор Брюс Спіс. Про переливання головних компонентів крові під час операцій на серці він сказав: «Практично не існує [медичних] праць, які б показували, що трансфузія пришвидшує одужання прооперованих хворих». На додаток він зазначив, що багато цих процедур «в усіх випадках, окрім травм, приносять більше шкоди, ніж користі». Часто вони призводять до збільшення «ризику виникнення пневмонії, різних інфекцій, серцевого нападу чи інсульту».

На жаль, і досі у світі немає єдиних стандартів щодо застосування крові. Нещодавно д-р Габріель Педраза нагадав своїм колегам в Чилі: «Дотепер у трансфузіології залишається чимало білих плям. І саме тому важко впровадити єдину світову стратегію стосовно гемотрансфузії». Браєн Мак-Лаленд, директор Шотландської служби переливання крові, що в Единбургу, звернувся до лікарів з проханням «пам’ятати, що переливання — це свого роду трансплантація тканини, і тому його слід застосовувати лише в крайніх випадках». Він заохотив лікарів поставити собі запитання: «Чи я погодився б, щоб мені чи моїй дитині влили донорську кров?»

Один гематолог висловив кореспондентові «Пробудись!» думку, яку поділяє багато медиків: «Ми воліємо уникати переливання донорської крові». Якщо таке ставлення до переливання мають фахівці, то що ж тоді думати пацієнтам?

Чи медицина готова до змін?

Але якщо переливання настільки небезпечне, чому воно таке популярне? Насамперед більшість лікарів просто не хочуть застосовувати чогось нового або ж нічого не знають про альтернативи. Як говорилося в журналі «Трансфузіологія», «медики вдаються до переливання, оскільки були так навчені і часто це вважається одним з найпопулярніших і найприйнятніших методів лікування».

Також велике значення має досвід хірурга. «Кількість втраченої крові часто залежить від його вправності,— пише д-р Беверлі Хант з Лондона.— Отже, важливо, щоб хірурги опанували основи гемостазіології [лікувальні заходи для припинення кровотечі]». Іноді люди думають, що альтернативи переливанню доволі дорого коштують, та насправді факти показують інше. Підкреслюючи переваги альтернатив переливанню, д-р Міхаель Роуз зазначає: «Немає сумніву, що пацієнти, котрі обирають безкровну медицину, отримують високоякісне лікування»a. І його думку поділяє немало лікарів.

То хіба б ви не обрали такого високоякісного лікування? Якщо так, у вас, мабуть, є дещо спільне з тими людьми, які принесли вам цей журнал. Дізнайтесь з наступної статті, чому вони займають таку непохитну позицію стосовно переливання крові.

[Примітка]

[Вставка на сторінці 6]

«Подумайте двічі, а то й тричі, перш ніж призначити комусь гемотрансфузію». (професор Ян Франклін)

[Вставка на сторінці 6]

«Чи я погодився б, щоб мені чи моїй дитині влили донорську кров?» (Браєн Мак-Лаленд).

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 7]

Трансфузійне гостре ушкодження легень

Трансфузійне гостре ушкодження легень (ТГУЛ) — це небезпечна для життя реакція організму на переливання крові, яка була вперше зафіксована на початку 1990-х років. Щороку від такого ускладнення помирають сотні людей. Але, як передбачають фахівці, кількість жертв і далі зростатиме, адже симптоми ТГУЛ надзвичайно важко розпізнати. Хоча причина такої реакції до кінця не відома, в журналі «Нью саєнтист» сказано, що кров, яка викликає ТГУЛ, взята здебільшого від «донорів, котрі мали проблеми із сумісністю крові, приміром... через багаторазове переливання». Згідно з одним повідомленням, трансфузійне гостре ушкодження легень — найпоширеніша в США й Великобританії трансфузійна реакція, яка призводить до смерті. І вона створює «для банків крові ще більше клопотів, ніж ВІЛ».

[Рамка/Схема на сторінках 8, 9]

Склад крові

У донорів зазвичай беруть цільну кров, а часто — лише плазму. Хоча в деяких країнах переливають цільну кров, однак у світі частіше використовують її компоненти. У будь-якому випадку кров проходить ряд тестів і тільки після цього може бути використана в медичних цілях. Розгляньмо, з яких чотирьох основних компонентів складається кров, їхні функції та процентне співвідношення.

ПЛАЗМА становить 52—62 відсотки цільної крові. Це рідина світло-жовтого кольору, яка транспортує у вигляді суспензії клітинні елементи крові, білки й інші речовини.

Вода складає 91,5 відсотка плазми. Білки, з яких виділяють фракції плазми, становлять 7 відсотків (альбуміни — 4%, глобуліни — бл. 3%, фібриноген — бл. 1%). Інші складники — поживні речовини, гормони, респіраторні гази, електроліти, вітаміни й небілкові азотовмісні сполуки — складають 1,5 відсотка.

ЛЕЙКОЦИТИ (білокрівці) становлять менше 1 відсотка цільної крові. Вони розпізнають і знищують потенційно небезпечні чужорідні елементи.

ТРОМБОЦИТИ (кров’яні пластинки) складають майже 1 відсоток цільної крові й сприяють процесам зсідання при ушкодженні судин.

ЕРИТРОЦИТИ (червонокрівці) становлять 38—48 відсотків цільної крові. Ці клітини насичують тканини киснем і виводять з них вуглекислий газ.

Як і з плазми, так і з інших компонентів крові можна виділити дрібніші складові — фракції. Скажімо, гемоглобін є фракцією еритроцитів.

[Схема]

ПЛАЗМА

ВОДА 91,5%

БІЛКИ 7%

АЛЬБУМІНИ

ГЛОБУЛІНИ

ФІБРИНОГЕН

ІНШІ СКЛАДОВІ 1,5%

ПОЖИВНІ РЕЧОВИНИ

ГОРМОНИ

РЕСПІРАТОРНІ ГАЗИ

ЕЛЕКТРОЛІТИ

ВІТАМІНИ

НЕБІЛКОВІ АЗОТОВМІСНІ СПОЛУКИ

[Відомості про джерело]

Сторінка 9: компоненти крові в кружечках: This project has been funded in whole or in part with federal funds from the National Cancer Institute, National Institutes of Health, under contract N01-CO-12400. The content of this publication does not necessarily reflect the views or policies of the Department of Health and Human Services, nor does mention of trade names, commercial products, or organizations imply endorsement by the U.S. Government

[Рамка/Ілюстрація на сторінках 8, 9]

Альтернативи переливанню крові

За останні шість років представники Комітетів зв’язку з лікарнями, що організовані Свідками Єгови, розповсюдили серед медиків по цілому світі десятки тисяч відеокасет з фільмом «Альтернативи переливанню крові. Прості, безпечні, ефективні»b. У цьому фільмі, який доступний 25 мовами, всесвітньовідомі лікарі висловлюються про сучасні альтернативи переливанню крові. Дехто, переглянувши його, відкрив для себе багато цікавого. Приміром, наприкінці 2001 року цей фільм був показаний у центрі Національної служби крові у Великобританії. Керівництво служби вирішило надіслати відеокасету з фільмом і спеціальний лист працівникам усіх банків крові, а також гематологам по цілій країні. У листі персонал заохочували звернути увагу, що «якісне лікування полягає в тому, аби якомога рідше вдаватися до переливання крові». В ньому також зазначалося, що «фільм заслуговує похвали і Національна служба крові радить обов’язково його переглянути».

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 9]

Використання фракцій крові в сучасній медицині

Завдяки поступу науки і розвитку нових технологій стало можливим не лише розпізнати, а й виділити окремі фракції крові. Цей процес називається фракціонуванням. Візьмімо для прикладу морську воду. Її можна розділити на чисту воду, яка становить 96,5 відсотка, та інші компоненти, а саме: магній, бром і, звичайно, сіль. Подібно й плазма, що становить більшу частину об’єму цільної крові, містить понад 90 відсотків води і ряд фракцій, зокрема чимало білків: альбумін, фібриноген і різні глобуліни.

Іноді з лікувальною метою лікарі можуть призначати концентрати певних фракцій плазми. Одним з таких препаратів є кріопреципітат, який отримують після розмороження донорської плазми. Та нерозчинна фракція плазми — збагачена факторами зсідання, і її застосовують для лікування і профілактики кровотеч. Також нині існує чимало інших ліків, що виготовлені на основі фракцій кровіc. Скажімо, білкові препарати плазми у вигляді ін’єкцій часто використовують для зміцнення імунітету тих пацієнтів, що перенесли інфекційні захворювання. Слід зауважити, що майже всі фракції крові, які застосовують у медицині,— це білки плазми.

Згідно з журналом «Саєнс ньюс», сьогодні «науковці говорять, що в людській крові містяться тисячі різних білків, а втім, їм вдалося вивчити лише кілька сотень». Подальше дослідження складу крові може посприяти виготовленню нових білкових препаратів.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінках 6, 7]

Деякі медики обачно ставляться до використання крові.

Справжня цінність крові

«Усі люди, незалежно від кольору шкіри, національності чи релігії, мають щось спільне: джерело життєвої сили — кров». (президент Генеральної Асамблеї ООН)

НЕМАЄ сумніву, у цих словах є доля правди. Адже життя кожної людини залежить від крові. То чи ви переконані, що використовувати цю безцінну рідину в медичних цілях мудро і безпечно?

Як згадувалось у попередній статті, у світі не існує єдиних стандартів безпечного використання крові, а також гемотрансфузійна терапія містить чимало прихованих небезпек. До того ж лікарі дотримуються різних поглядів, які сформувалися на основі їхньої освіти, досвіду та переконань. Щоправда, дедалі більше медиків з обачністю ставляться до донорської крові і тому схильні надавати перевагу альтернативному лікуванню.

Згадаймо підняте в першій статті запитання: чому кров настільки цінна? Якщо цю життєдайну рідину не варто використовувати в медицині, то яку роль вона відіграє?

Божий погляд на кров

Невдовзі після Потопу Бог дав Ноєві, прабатькові всього людства, важливий закон. Згідно з ним, людям дозволялось їсти м’ясо тварин, але заборонялося споживати їхню кров (Буття 9:4). Адже, як пояснив Бог, кров представляла душу, тобто життя створіння. Згодом він сказав: «Кров — вона душа [життя]». У Божих очах кров є святою, бо символізує безцінний дар життя. І наш Творець не раз повторював людям цей принцип (Левит 3:17; 17:10, 11, 14; Повторення Закону 12:16, 23).

Дві тисячі років тому, коли було засновано християнський збір, Бог ще раз повторив свій закон послідовникам Ісуса. Він наказав, «щоб вони стримувалися... від крові». Знову ж таки причиною такого наказу стала святість крові, а не якісь медичні застереження (Дії 15:19, 20, 29). Але дехто сприймає цей наказ лише як заборону їсти кров. Проте слово «стримуватися» має ширше значення. Погодьтеся, якби лікар сказав вам стримуватися від алкоголю, ви, напевно, не вводили б алкоголь внутрішньовенно.

У Біблії розкривається ще інша причина святості крові. Пролита кров Ісуса Христа представляє його досконале життя, яке він віддав за людство. Власне завдяки їй християни мають надію отримати прощення гріхів та вічне життя. Коли людина стримується від крові, то виявляє віру в те, що тільки кров Ісуса може визволити її з пут гріха й врятувати життя (Ефесян 1:7).

Як відомо, Свідки Єгови непохитно дотримуються цього наказу. Вони не погоджуються на переливання цільної крові або її основних компонентів — плазми, еритроцитів, лейкоцитів чи тромбоцитів. А ось щодо вживання фракцій та препаратів, виготовлених на їхній основі, у Біблії не міститься чітких законів. Тому стосовно цього кожен Свідок приймає особисте рішення, керуючись своїм сумління. Чи така позиція означає, що Свідки відмовляються від медичної допомоги та нехтують своїм здоров’ям і життям? Ні! (Дивіться інформацію в рамці «Як Свідки Єгови ставляться до здоров’я?»).

Останнім часом багато лікарів визнають, що біблійні принципи не перешкоджають Свідкам Єгови отримувати якісне медичне лікування. Наприклад, один нейрохірург схвально висловився про альтернативи переливанню. Він сказав: «Це найбезпечніше лікування не лише для Свідків Єгови, але й для кожного пацієнта».

Не завжди легко приймати рішення, які стосуються нашого здоров’я. Зауважте, що сказав пульманолог д-р Дейв Вільямс: «Надзвичайно важливо ставитися з повагою до поглядів пацієнта... та бути дуже обачним при виборі методів лікування». Справді, сьогодні ці слова актуальні, як ніколи раніше.

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 11]

Препарати модифікованого гемоглобіну

У кожній червоній клітині крові (еритроциті) міститься близько 300 мільйонів молекул гемоглобіну, вони становлять майже третину об’єму цієї клітини. Ці молекули складаються з білкової частини, тобто глобіну, та із залізовмісного пігменту — гему. У легенях молекули кисню проникають в еритроцит, де приєднуються до молекул гемоглобіну. Лише за декілька секунд кисень потрапляє в усі тканини людського організму, завдяки чому відбувається нормальне функціонування клітин.

Останнім часом деякі фармацевтичні компанії стали випускати виготовлені на основі гемоглобіну препарати, що переносять кисень. Гемоглобін, взятий з людської чи бичачої крові, піддають фільтрації, хімічній обробці та очищенню. Відтак готують інфузійні розчини та упаковують їх. Такі розчини, які поки що мають обмежене застосування в більшості країн, називаються препаратами модифікованого гемоглобіну (HBOC). А оскільки саме гем надає крові червоного забарвлення, ці препарати схожі на кров.

На відміну від еритроцитів, які зазвичай зберігають в холодильнику лише кілька тижнів, препарати модифікованого гемоглобіну можна зберігати при кімнатній температурі протягом багатьох місяців. Окрім того, до складу тих препаратів не входять мембрани еритроцитів з їхніми унікальними антигенами. І саме завдяки цьому немає загрози виникнення трансфузійних реакцій. Однак, перед тим як застосовувати будь-який препарат, виготовлений на основі фракцій крові, зокрема HBOC, християнам, які знають Божий закон про кров, слід усе добре зважити. Чому? З двох причин. По-перше, цей препарат виконує основну функцію еритроцитів — одного з головних компонентів крові. А по-друге, значну частину еритроцитів складає гемоглобін, з якого отримують HBOC. З огляду на це, погоджуючись на лікування, християнин мусить з молитвою глибоко обміркувати біблійні принципи щодо святості крові. Адже від такого рішення, яке християнин приймає на основі свого навченого на Біблії сумління, залежать його взаємини з Єговою (Галатів 6:5).

[Ілюстрація]

МОЛЕКУЛА ГЕМОГЛОБІНУ

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 12]

Безкровна медицина стає популярною

Як говориться у виданні «Уолл-стрит джорнел», сьогодні «щораз більше лікарень пропонують своїм пацієнтам альтернативний метод лікування — безкровну хірургію. Раніше цей метод застосовувався виключно до Свідків Єгови, тепер же він набув популярності серед широкого загалу». Провідні медики цілого світу вказують на численні переваги безкровної медицини і радять вкрай рідко вдаватися до переливання крові. Тож тисячі лікарів стали прихильниками цього альтернативного методу лікування.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 12]

Як Свідки Єгови ставляться до здоров’я?

Як відомо, Свідки Єгови відмовляються від переливання цільної крові та її головних компонентів. Цієї позиції дотримуються навіть ті з них, хто є медиками. Невже вони не признають сучасної медицини, а покладаються на зцілення вірою? Зовсім ні!

Свідки Єгови вважають життя подарунком від Бога і надзвичайно цінують його. Тож вони намагаються робити все можливе, аби завжди дотримуватися принципів зі Святого Письма, що «натхнене Богом» (2 Тимофія 3:16, 17; Об’явлення 4:11). У цій книзі заохочується правдивих поклонників Бога уникати шкідливих звичок, як-от: переїдання, вживання тютюну, зловживання алкоголем та наркотиками (Приповістей 23:20; 2 Коринфян 7:1).

Дотримуючись правил гігієни та виконуючи фізичні вправи, ми не лише дбаємо про своє здоров’я, але й діємо в згоді з біблійними принципами (Матвія 7:12; 1 Тимофія 4:8). Коли ж хтось із Свідків Єгови захворіє, то намагається уникати крайнощів і вважає прийнятним більшість сучасних методів лікування (Филип’ян 4:5). Щоправда, Свідки слухаються біблійного наказу «стримуватися від... крові» (Дії 15:29). Саме тому вони обирають безкровну медицину, а це у свою чергу сприяє появі нових альтернатив переливанню крові.