Одержання та надання грошей у позику між друзями

«ПОЗИЧАЄ БЕЗБОЖНИЙ — І НЕ ВІДДАЄ, А ПРАВЕДНИЙ МИЛІСТЬ ВИСВІДЧУЄ ТА РОЗДАЄ» (ПСАЛОМ 37:21).

«НЕ ВЛАЗЬ в борги й не позичай нікому,— і гроші й друга можеш втратить ти...». Так написав англійський драматург Вільям Шекспір, повторюючи стару, як світ, мудрість. Безсумнівно, у стосунках між людьми мало що може збурити стільки почуттів, як одержання або надання грошей у позику. Попри найліпші плани та найщиріші наміри, наші сподівання не завжди справджуються (Екклезіяста 9:11, 12).

Деколи виникають обставини, через які боржнику стає важко або й неможливо сповнити свої зобов’язання. Або буває, що позикодавцю терміново потрібні гроші, котрі він дав у борг. Коли таке трапляється, то, як зауважив Шекспір, дружба й стосунки з іншими опиняються під загрозою.

Звичайно, у людини можуть бути справді вагомі причини брати гроші в борг. У скрутній фінансовій ситуації, як-от після нещасного випадку або втрати роботи, позичка інколи здається єдиним виходом. Біблія заохочує всіх у силу можливостей допомагати тим, хто потребує (Приповістей 3:27). Це стосується й надання грошей у позику. Але як необхідно ставитись до своїх зобов’язань християнам, котрі вдаються до такого заходу?

Принципи, які слід розглянути

Біблія — не фінансовий посібник. У ній не обговорюються всі деталі, пов’язані з одержанням або наданням грошей у позику. Питання про те, чи нараховувати проценти за позику та в якому саме розмірі, мають вирішувати ті, хто укладає угодуa. Але Біблія містить чіткі й сповнені любові принципи, які повинні керувати ставленням та поведінкою кожного, хто одержує або дає в борг.

Розгляньмо принципи, які стосуються боржника. Апостол Павло закликав християн не бути ‘винними нікому нічого, крім того, щоб любити один одного’ (Римлян 13:8). Цими словами Павло накреслив загальний принцип, але його пораду можна з певністю вважати пересторогою, щоб не залізати в борги. Деколи ліпше обходитись без грошей, ніж бути комусь винним. Чому? У Приповістей 22:7 пояснюється, що «боржник — раб позичальника». Боржник мусить пам’ятати про свої зобов’язання, поки не поверне грошей. Його ресурси в принципі належать йому не повністю. Виплата боргу згідно з домовленими строками повинна займати важливе місце в його житті, бо інакше виникнуть труднощі.

Наприклад, якщо час спливає, а належна виплата не надійшла, позикодавець може роздратуватися. Він з підозрою спостерігатиме, як боржник купує одяг, їсть у ресторанах або їде у відпустку. Накопичується почуття образи. Стосунки між позикодавцем та боржником і навіть між їхніми родинами можуть стати напруженими й погіршуватися. Такими можуть бути сумні наслідки того, що боржник не додержує свого слова (Матвія 5:37).

Але що, коли боржник несподівано потрапляє в обставини, над якими він не владний, і через це не може виконати своїх зобов’язань? Чи це скасовує його борг? Не обов’язково. Псалмоспівець говорить, що праведник «присягає, для себе хоча б і на зло,— і дотримує» (Псалом 15:4). У такому випадку боржник виявить любов і мудрість, якщо відразу повідомить позикодавцю про нові обставини. Тоді вони можуть дійти згоди на інших умовах. Це запевнить мир і потішить Бога Єгову (Псалом 133:1; 2 Коринтян 13:11).

Дійсно, про людину можна багато дізнатися з того, як вона ставиться до своїх боргів. Байдуже, недбале ставлення до повернення боргу вказує на брак турботи про інших. Насправді людина з таким ставленням виявляє егоїзм: вона ставить свої бажання та прагнення на перше місце (Филип’ян 2:4). Християнин, який навмисно та свідомо відмовляється сплатити борги, піддає небезпеці своє становище перед Богом, і його вчинки можуть вказувати на жадібне, лихе серце (Псалом 37:21).

Християни повинні пам’ятати, що Бог усе бачить і покличе нас до відповідальності за те, як ми поводимося та використовуємо свої ресурси (Євреїв 4:13). Біблійна порада: «Хай з любов’ю все робиться в вас», безсумнівно, стосується одержання та надання грошей у позику між друзями (1 Коринтян 16:14).