Ізраїль за днів Давида і Соломона

БОГ пообіцяв, що дасть потомству Авраама зе́млі «від єгипетської ріки... до ріки Евфрат» (Бт 15:18; Вх 23:31; Пв 1:7, 8; 11:24). Обіцяний край розширився до цих меж приблизно через 400 років після того, як Ісус Навин ступив на ханаанський край.

Цар Давид повалив арамейське царство Цови, чиї володіння простягалися до Євфрату, на півночі Сиріїa. Завдяки Давидовій перемозі над філістимлянами територію краю було розширено на південь аж до єгипетського кордону (2См 8:3; 1Хр 18:1—3; 20:4—8; 2Хр 9:26).

Його син Соломон правив «від Ріки [Євфрат] до філістимського краю і до кордону з Єгиптом». Його правління було прообразом мирного правління Месії (1Цр 5:1—5; 8:65; 1Хр 13:5; Пс 72:8; Зх 9:10). Все ж зазвичай говорилося, що Ізраїль простягався «від Дана до Беер-Шеви» (2См 3:10; 2Хр 30:5).