У книзі Буття написано, що Бог «вдихнув [людині] у ніздрі дихання [форма слова нешама́] життя», а про тварин цього не сказано. Однак варто взяти до уваги, що оповідь про створення людини набагато детальніша, ніж оповідь про створення тварин. Крім того, в Буття 7:21—23, де йдеться про знищення в Потопі «всіх живих створінь», які не були в ковчезі, згадуються не тільки люди, але й тварини. Також там зазначається: «На суші померло все, в чиїх ніздрях було дихання [форма слова нешама́] життя». Очевидно, що Творець, Бог Єгова, дав дихання життя і першим тваринам.

Отож, коли Бог створив Адама в Едемі і вдихнув йому в ніздрі «дихання [форма слова нешама́] життя», він, очевидно, не лише наповнив Адамові легені повітрям, а й оживив усі клітини його тіла за допомогою життєвої сили, або духу (ру́ах) (Бт 2:7; пор. Пс 104:30; Дії 17:25).

Дихання; дихання життя; життєва сила. Згідно з розповіддю про створення людини, Бог сформував її із земного пороху, а тоді «вдихнув [форма слова нафа́х] їй у ніздрі дихання [форма слова нешама́] життя — і стала людина живим створінням [форма слова не́феш]» (Бт 2:7; див. ДУША). Слово не́феш можна буквально перекласти як «той, що дихає», тобто «створіння, що дихає» — чи то людина, чи тварина. Під нешама́, по суті, мається на увазі «те [або істота], що дихає», тож це слово використовується як синонім до не́феш, «душа». (Пор. Пв 20:16; ІсН 10:39, 40; 11:11; 1Цр 15:29; див. також прим.) Слово нешама́ використовується в Буття 2:7, де описано, як Бог оживив тіло Адама і той став «живим створінням». Однак інші уривки показують, що Адам не просто почав дихати, тобто вдихати і видихати повітря. Наприклад, у вірші, де говориться про знищення в Потопі всіх людей і тварин, які не були в ковчезі, сказано: «На суші померло все, в чиїх ніздрях було дихання [форма слова нешама́] духу [ру́ах] життя» (Бт 7:22, прим.). Отже, нешама́ безпосередньо пов’язане з ру́ах, під яким у цьому випадку мається на увазі дух, або життєва сила, що діє в усіх живих створіннях — і людях, і тваринах.

В одному словнику зазначається: «Виявити дихання можна лише завдяки руху [наприклад, руху грудей чи ніздрів], і воно є ознакою, умовою та символом життя, яке, схоже, має особливий зв’язок із диханням» (Theological Dictionary of the New Testament. Vol.  VI. P. 336). Відповідно, нешама́, або «дихання», є водночас наслідком ру́ах, або життєвої сили, і головною умовою підтримки цієї сили в живих створіннях. Приміром, згідно з науковими дослідженнями, життя присутнє в кожній зі ста трильйонів клітин тіла і, хоча щохвилини мільярди клітин помирають, замість них постійно утворюються нові. Життєва сила, що діє в усіх живих клітинах, залежить від кисню, який потрапляє в тіло під час дихання і переноситься до клітин по кровоносній системі. Без кисню деякі клітини гинуть вже за кілька хвилин, інші — трохи пізніше. Людина зможе пережити кількахвилинну зупинку дихання, але коли в її клітинах не залишиться життєвої сили, то вона помре, і ніхто з людей не зможе повернути її до життя. В Єврейських Писаннях, натхнених самим Творцем людини, слово ру́ах, очевидно, використовується для позначення цієї сили, яка є самим життям, а слово нешама́ — для позначення дихання, яке його підтримує.

Оскільки дихання так тісно пов’язане з життям, у багатьох віршах нешама́ і ру́ах вживаються паралельно. Йов постановив уникати неправедності, доки в ньому буде «дихання [форма слова нешама́]» і в його ніздрях — «дух [веру́ах] від Бога» (Йв 27:3—5). Елігу промовив: «Якщо [Бог] забере до себе їхній дух [форма слова ру́ах] і дихання [форма слова нешама́], то всі люди загинуть [або «видихнуть»] і всі вони повернуться в порох» (Йв 34:14, 15). Подібно в Псалмі 104:29 про земних створінь — людей і тварин — говориться, що, коли Бог забирає «у них дух, вони гинуть і повертаються в порох». А в Ісаї 42:5 сказано, що Єгова — той, «хто створив землю і дарує все, що на ній, хто дає дихання людям, що живуть на ній, і дух тим, хто по ній ходить». Дихання (нешама́) підтримує їхнє існування; дух (ру́ах) живить енергією і є життєвою силою, завдяки якій люди рухаються, ходять і взагалі живуть. (Пор. Дії 17:28.) Вони зовсім не такі, як рукотворні ідоли, в яких немає ні життя, ні дихання (Пс 135:15, 17; Єр 10:14; 51:17; Ав 2:19).

Хоча нешама́ (дихання) і ру́ах (дух; діюча сила; життєва сила) іноді вживаються як синоніми, їхні значення не ідентичні. У деяких випадках «дух», або ру́ах, вживається у значенні дихання (нешама́), але це, можливо, пов’язане з тим, що дихання є основною видимою ознакою присутності життєвої сили в тілі (Йв 9:18; 19:17; 27:3).

В Єзекіїля 37:1—10 описується видіння про символічну долину, повну сухих кісток. Кістки стали зближуватись одна до одної, на них з’явилися сухожилля, наросло тіло, і вони вкрилися шкірою, «але дихання [веру́ах] в них не було». Єзекіїль отримав наказ: «Пророкуй вітру [гару́ах]. Пророкуй і скажи йому: “Так говорить Всевладний Господь Єгова: «Вітре, прийди з чотирьох сторін [букв. «вітрів», форма слова ру́ах] і повій на цих вбитих, щоб вони ожили»”». Згадка про чотири вітри вказує на те, що під ру́ах тут мається на увазі саме вітер, а не щось інше. Однак коли цей «вітер», який, по суті, є звичайним рухом повітря, потрапив у ніздрі вбитих, представлених у видінні, то став «диханням», яке теж є рухом повітря. Тому в 10-му вірші точнішим перекладом слова ру́ах є саме «дихання», а не «дух» чи «життєва сила». Єзекіїль побачив, що мертві тіла почали дихати, хоч і не бачив життєвої сили, або духу, яка їх оживила. Як показують вірші 11—14, це видіння образною мовою описувало духовне (не фізичне) відродження народу Ізраїля, який певний час був духовно мертвим, бо перебував у вавилонському вигнанні. Фізично ізраїльтяни і так дихали й були живими, тому в 14-му вірші логічно перекласти слово ру́ах як «дух». Єгова сказав, що дасть своїм служителям «свій дух», і вони духовно оживуть.