Слово не́феш, очевидно, походить від кореневого слова, яке означає «дихати», і може буквально перекладатися як «той, що дихає». Лексикографи Л. Келер і В. Баумгартнер дають таке визначення: «Дихання, яке робить людину чи тварину живою істотою Бт 1:20; душа (поняття, цілком відмінне від грецького), основою якої є кров Бт 9:4[і далі]; Лв 17:11; Пв 12:23: (249 разів)... душа = жива істота, особа» (Koehler L., Baumgartner W. Lexicon in Veteris Testamenti Libros. Leiden, 1958. P. 627).

Згідно з розповіддю про створення людини, Бог сформував її із земного пороху, а тоді «вдихнув [форма слова нафа́х] їй у ніздрі дихання [форма слова нешама́] життя — і стала людина живим створінням [форма слова не́феш]» (Бт 2:7; див. ДУША). Слово не́феш можна буквально перекласти як «той, що дихає», тобто «створіння, що дихає» — чи то людина, чи тварина. Під нешама́, по суті, мається на увазі «те [або істота], що дихає», тож це слово використовується як синонім до не́феш, «душа». (Пор. Пв 20:16; ІсН 10:39, 40; 11:11; 1Цр 15:29; див. також прим.) Слово нешама́ використовується в Буття 2:7, де описано, як Бог оживив тіло Адама і той став «живим створінням».