Просвітлення. Як воно прийшло?

14. Що стало поворотним пунктом у житті Гаутами?

¹⁴ Що ж було вищезгаданим «поворотним пунктом у його житті»? Він уперше побачив хвору людину, кволого старця й покійника. Цей випадок змусив його глибоко задуматись над змістом життя: чи люди народжуються, щоб тільки страждати, старіти й помирати? Відтак, переповідають, він зустрівся зі святим чоловіком, котрий, шукаючи істину, відрікся світу. Це спонукало Гаутаму залишити свою сім’ю, багатство, титул принца і шість років шукати відповідей в індуїстських вчителів та гуру. Але все надаремно. З оповідей дізнаємося, що він медитував, постив, займався йогою та доходив до крайнього самозречення, але душевного спокою чи просвітлення так і не знайшов.

15. Як Гаутама кінець кінцем досягнув свого уявного просвітлення?

¹⁵ Кінець кінцем він збагнув, що крайнє самозречення було таким же марним, як і колишнє потурання своїм бажанням. Тепер Гаутама відцурався крайнощів у житті та обрав те, що назвав середнім шляхом. Дійшовши висновку, що відповідь захована в його свідомості, він сів під священним фікусом, або індійським фіговим деревом, і поринув у медитацію. Протистоячи нападам і спокусам диявола Мари, він безупинно медитував чотири (за іншими джерелами сім) тижнів, аж поки заволодів усім знанням та розумінням і досягнув просвітлення.

16. а) Ким став Гаутама? б) Які є розбіжності в поглядах стосовно особи Будди?

¹⁶ За буддійською термінологією, завдяки цьому Гаутама став Буддою — Пробудженим, або Просвітленим. Він досягнув остаточної мети — нірвани, стану досконалого спокою та просвітлення, визволення від бажань і страждання. Гаутама теж став відомий як Шак’ямуні (мудрець з племені Шак’я) і часто називав себе Татхагатою (тим, хто так прийшов [щоб навчати]). А втім, різні буддійські секти дотримуються відмінних поглядів стосовно його ролі. Деякі вважають його лише людиною, яка знайшла власний шлях до просвітлення й показала його своїм послідовникам. Інші вважають його останнім з будд, який прийшов у світ проповідувати або відродити дхарму (палійською: «дхамма»), вчення або шлях Будди. Ще інші вважають його бодхисатвою — істотою, яка досягла просвітлення, але відклала вхід у нірвану, аби допомогти іншим досягнути просвітлення. Хоч би як там було, просвітлення є найважливішою наукою в усіх буддійських школах.

Що таке просвітлення?

17. а) Де і кому виголосив свою першу проповідь Будда? б) Коротко поясніть «чотири благородні істини».

¹⁷ Досягнувши просвітлення й подолавши початкове вагання, Будда почав викладати іншим новознайдену істину, свою дхарму. Першу й, мабуть, найважливішу із своїх проповідей він виголосив у парку оленів у Бенаресі п’ятьом бхіккху — учням або монахам. У ній він навчав, що для спасіння потрібно уникати як хтивого потурання своїм пристрастям, так і аскетизму, а триматися середнього шляху. Потім необхідно зрозуміти «чотири благородні істини» й дотримуватися їх. (Дивіться інформацію в рамці на наступній сторінці). Коротко їх можна викласти такими словами:

1) Життя — це страждання.

2) Причини страждань — бажання або жадоба.

3) Позбутися страждань означає звільнитися від бажань.

4) Спосіб позбутися бажань — це наслідувати «восьмеричний шлях», який керує поведінкою, мисленням і віруванням людини.

18. Що Будда сказав про джерело свого просвітлення? (Порівняйте Йова 28:20, 21, 28; Псалом 111:10).

¹⁸ Ця проповідь про середній шлях і «чотири благородні істини» містить у собі сутність Просвітлення та вважається підсумком усього вчення Будди. (Для протиставлення порівняйте Матвія 6:25—34; 1 Тимофія 6:17—19; Якова 4:1—3; 1 Івана 2:15—17). Цю проповідь Гаутама приписував не божественному натхненню, а собі, кажучи, що ці слова «знайдені Татхагатою». За переказом, на смертному ложі Будда сказав своїм учням: «Шукайте спасіння тільки в істині, не чекайте підтримки ні від кого, крім себе». Отже, за словами Будди, просвітлення не приходить від Бога, а досягається особистими стараннями людини розвинути правильний спосіб мислення та виконувати добрі вчинки.

19. Чому вчення Будди набуло популярності серед його сучасників?

¹⁹ Неважко зрозуміти, чому це вчення набуло популярності в тогочасному індійському суспільстві. З одного боку, воно засуджувало пожадливі й перекручені релігійні практики брахманів, або священицької касти, а з другого — не схвалювало суворого аскетизму джайністів та інших містичних сект. Воно також відкидало жертвоприношення й ритуали, міріади богів і богинь та гнітючу кастову систему, яка панувала в кожній сфері життя людини. Коротко кажучи, це вчення обіцяло визволення всім, хто був готовий іти шляхом Будди.

[Рамка на сторінці 139]

«Чотири благородні істини» Будди

Своє головне вчення Будда виклав у так званих «чотирьох благородних істинах». Тут ми наводимо уривок з «Дхаммасаккаппаваттана-сутти» («Підвалини царства праведності») [цитата з книжки «Філософія стародавнього світу», Київ 1992, с. 42]:

▪ «А це, о бхіккху, благородна істина про страждання: народження — страждання, старість — страждання, хвороба — страждання, смерть — страждання, з’єднання з неприємним — страждання, розлука з приємним — страждання, досягнення чого-небудь бажаного — страждання...

▪ А це, о бхіккху, благородна істина про походження страждання: це спрага, що призводить до нових народжень, супроводжувана задоволеннями і пристрастями, та, що знаходить задоволення тут і там, а саме: спрага насолоди, спрага існування, спрага загибелі...

▪ А це, о бхіккху, благородна істина про знищення страждання: це повне безслідне знищення цієї спраги, відмова (від неї), відкидання, звільнення...

▪ А це, о бхіккху, благородна істина про знищення страждання — це благий восьмеричний шлях, а саме: правильне бачення, правильна думка, правильна мова, правильна дія, правильний спосіб життя, правильне прагнення, правильна увага, правильне зосередження».