«Його... заповіді не тяжкі»

4—6. а) Чого стосується грецьке слово, перекладене словом «тяжкий»? б) Чому ми можемо сказати, що Божі заповіді не тяжкі?

⁴ «Чини його заповіді». В основному власне цього Бог і сподівається від нас. Чи ж він вимагає забагато? Зовсім ні. Апостол Іван передає нам дуже підбадьорливі слова про Божі заповіді, або вимоги. Він пише: «То любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі» (1 Івана 5:3).

⁵ Грецьке слово, перекладене словом «тяжкий», стосується чогось такого, чого важко дотримуватись або що нелегко виконати. У Матвія 23:4 вжито те ж саме слово при описі «тяжких тягарів», тобто встановлених людьми правил і традицій,— тягарів, покладених на людей книжниками та фарисеями. Чи зрозуміла вам суть висновку, який зробив на схилі літ апостол Іван? Божі заповіді не є важким тягарем, і вони не настільки тяжкі, щоб ми не могли їх додержуватися. (Порівняйте Повторення Закону 30:11). Навпаки, якщо ми любимо Бога, то виконання його вимог ощасливлює нас. Це дає нам цінну можливість виявляти нашу любов до Єгови.

12. Як би ви пояснили, чому це не тягар — набувати знання про Бога та його наміри?

¹² Чи то тягар — набувати таких знань про Бога та його наміри? Зовсім ні! Чи ви пам’ятаєте свої почуття, коли тільки-но довідалися, що Боже ім’я — Єгова, що його Царство відновить Рай на цій землі, що Він дав свого улюбленого Сина на викуп за наші гріхи, а також інші цінні істини? Чи ж не було це так, наче у вас спала полуда незнання з очей і ви вперше почали добре бачити? Набувати знання про Бога — не тягар. Це насолода! (Псалом 1:1—3; 119:97).

16. Поясніть, чому не є тягарем відповідати Божим нормам правильної поведінки й приймати його правду.

¹⁶ Чи то тягар для нас — відповідати Божим нормам правильної поведінки й приймати його правду? Ні, якщо зважити на переваги: у подружжі між чоловіком і дружиною панує взаємна любов і довіра, таке подружжя не розпадеться через невірність; у родині діти відчувають, що їх люблять і що вони потрібні, у такій родині немає нелюбимих, занедбаних і непотрібних дітей; людина має чисте сумління й міцне здоров’я, її не мучить почуття вини, а її організм не руйнується СНІДом чи іншими хворобами, які передаються статевим шляхом. Вимоги Єгови, звичайно ж, не обділяють нас у тому, що приносить нам насолоду в житті! (Повторення Закону 10:12, 13).

19. Поясніть, як іде нам на користь те, що ми виявляємо повагу до життя та крові.

¹⁹ Хіба ж це тягар — ставитися до життя та крові як до чогось святого? Аж ніяк! Подумайте: хіба ж це тягар — не хворіти раком легенів, що його зумовлює паління? Хіба ж це тягар — уникати психічної та фізичної залежності від згубних наркотиків? Хіба це тягар — уникати зараження СНІДом, гепатитом чи іншими хворобами через переливання крові? Ясно, що, коли ми уникаємо таких шкідливих звичок і вчинків, це іде лише нам на користь (Ісаї 48:17).

20. Як пощастило одній сім’ї через те, що вона дотримувалася Божого погляду на життя?

²⁰ Розгляньмо приклад. Декілька років тому в однієї жінки-Свідка, котра була три з половиною місяці вагітна, якось увечері почалася кровотеча і її забрали в лікарню. Там жінка випадково почула, як лікар, оглянувши її, сказав медсестрі, що вони будуть змушені перервати вагітність. Знаючи, як Єгова ставиться до життя ще ненародженої дитини, вона рішуче відмовилася від аборту й сказала лікареві: «Якщо дитина жива, то не чіпайте її!» У неї і пізніше іноді бували кровотечі, але через декілька місяців вона передчасно народила здорового хлопчика, котрому тепер уже 17 років. Вона розповідає: «Наш син знає всю ту історію і радий, що його не викинули у смітник, як він це каже. Він знає, що якби не наше служіння Єгові, то він би сьогодні не жив!» Те, що ця родина дотрималася Божого погляду на життя, безперечно, не було для неї тягарем!

23, 24. Як ми можемо унаочнити те, що служити Єгові з його організованими людьми не є тягарем?

²³ Хіба ж це тягар — служити Єгові разом з його організованими людьми? Зовсім ні! Навпаки, це дорогоцінний привілей — відчувати любов і підтримку всесвітньої родини християнських братів і сестер (1 Петра 2:17). Уявіть собі, що ваш корабель зазнав аварії, а ви опинились у воді та намагаєтесь втриматися на поверхні. Та ось ви починаєте відчувати, що більше не зможете протриматись, і тут хтось простягає руку з рятувального човна. Авжеж, крім вас є й інші вцілілі люди! У рятувальному човні ви по черзі з іншими веслуєте до берега, підбираючи по дорозі вцілілих людей.

Важке завдання, але не тягар

4. На якому прикладі можна показати, що наш обов’язок проповідувати добру новину не є тягарем?

⁴ Чи обов’язок проповідувати цю добру новину є тягарем? Зовсім ні! Розгляньмо приклад. Сім’янин має обов’язок матеріально забезпечувати свою родину. Якщо хтось не робить цього, можна сказати, що він зрікся християнської віри. Апостол Павло написав: «Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного» (1 Тимофія 5:8). Але чи цей обов’язок є для християнина тягарем? Ні, якщо він любить свою родину, він хоче дбати про неї.

5. Чому ми повинні відчувати радість у проповідуванні й праці роблення учнів, хоч ця праця є обов’язком?

⁵ Так само проповідницька праця і праця роблення учнів є обов’язком, тобто вимогою, від якої залежить наше життя. Павло висловився про це так: «Це... повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!» (1 Коринтян 9:16; порівняйте Єзекіїля 33:7—9). Проте нашою спонукою в проповідуванні є любов, а не просто почуття обов’язку. Ми найбільше любимо Бога, але ми також любимо своїх ближніх і знаємо, наскільки важливо для них почути добру новину (Матвія 22:37—39). Вона дає їм надію на майбутнє, надію на те, що Боже Царство незабаром покінчить з несправедливістю, усуне весь гніт і відновить мир та єдність; все це буде зроблено на довічне благословення тих, хто підкоряється його праведному правлінню. Хіба ж ми не відчуваємо радості і піднесення, коли ділимося такою доброю новиною з іншими? (Псалом 110:3).