Гробниці — німі свідки древніх цивілізацій

ПЕРЕНЕСІМОСЯ на кілька тисяч років у минуле й уявімо, що ми в розкішному царському місті Ур, в краю Шумер (Вавилонія). Разом з величезною похоронною процесією шумерів виходимо за місто й опиняємось на кладовищі. Тут височить гробниця, де спочиватиме померлий правитель. Підлога та стіни гробниці вкриті рогожею, а стіни поховальної камери оздоблені чудовими творами шумерських митців. У супроводі музики воїни, слуги та жінки, схиливши голови, заходять усередину. Всі вони пишно вбрані. Воєначальники гордо виставляють свої військові відзнаки. Біля гробниці зупинились також колісниці, запряжені биками й ослами, біля яких, завмерши, стоять слуги. Учасники процесії займають свої місця, звучить музика і починається якийсь містичний ритуал.

По закінченні ритуалу кожен — від музиканта до слуги — бере кам’яне, глиняне чи металеве горнятко, яке приносить із собою, зачерпує з мідного казана спеціально приготований напій та випиває його. Потім усі лягають на відведені для них місця, зручно вмощуються і... засинають сном смерті. Ще перед тим слуги встигають зарізати тварин. Інші завалюють вхід, який веде до гробниці, та запечатують могилу. Після цього, як вірили шумери, їхній цар-бог на своїй колісниці в оточені вірних слуг та воїнів переможно в’їжджає в інший світ.

Проводячи розкопки стародавнього міста Ур (південь Іраку), археолог Леонард Вуллі натрапив на кладовище, де віднайшов 16 таких поховань. Ці моторошні знахідки стали справжнім надбанням для істориків та археологів. «Чогось подібного в месопотамській археології ще не було. Знайдені гробниці ховали в собі найвизначніші твори шумерського мистецтва, які нині прикрашають зали Британського музею та Музею Пенсільванського університету»,— розповідається в книжці Пола Бена «Гробниці, могили та мумії» (англ.).

[Ілюстрація на сторінці 20]

Головний убір та прикраси похованої в Урі шумерської служниці.

[Відомості про джерело]

© The British Museum