Безпритульні — які причини?
ЗИМОВА ніч була дуже холодна. Пронизливий крик пробудив Луїзу й її дітей. Сусідню квартиру охопила пожежа. Жорстокі зимові вітри підвівали полум’я й пожежа охопила ввесь шостиповерховий будинок. Вдавшись у паніку, і через замішання, мати Луїзи, рятуючись з квартири на п’ятому поверсі, впала додолу із запасного виходу (на випадок пожежі) і вбилась. Кілька хвилин пізніше, полум’я охопило будинок і всі приміщення погоріли.
Для Луїзи, яка за одну ніч загубила свій дім і матір, це було велике лихо. На щастя, родичі й друзі взяли родину до своїх домів аж поки Луїза не постачила собі приміщення. Соціологи називають таку благодійність сіткою суспільної допомоги, яка протягом генерацій була сіткою безпеки в часі несподіваного випадку.
Чому ж у кожному місті є безпритульні й притулки для них? Чому ж так багато людей оселяються незаконно на незайнятій землі. Чому ж нетрі й селища сяк-так збудованих хатин? Дійсно, яка ж причина такого поганого становища з житлом і проблеми безпритульності?
Коли сітка безпеки розривається
Під нормальними обставинами сітка родичів і друзів постачатиме потрібну допомогу під час особистої кризи. Але, ця сітка слабка. Що, коли виникає велика, або дуже коштовна потреба й сітка друзів не може задовольнити потребам? Або що, коли б велике суспільне зрушення розірвало сітку? Коли сітка безпеки порветься, то люди попадають у скрутне становище.
Так то буває в багатьох розвинених країнах. Наприклад, в Індії, у кількох минулих роках не було досить дощу. Влітку 1987 р., одному з кожних трьох індійців не вистачало води для пиття. Врожаї не росли, а худоба гинула. Через поганий врожай робітники не мали роботи й не могли утримувати свою сім’ю. Не було жодного вибору, хіба залишати села й вибиратись до міста, де ще можна було пошукати роботу.
Така міграція людей дуже обтяжувала міста, яких уже мучив скорий ріст населення. Без грошей й не маючи роботи, ці мігруючі робітники не можуть платити квартирну плату, навіть за малу кімнату в нетрях. І через переселення в цілком чуже оточення, мало бездомних мають знайомих, щоб звернутись до них по допомогу. Такі то обставини примушують їх приєднуватись до незчисленних інших безпритульних, і криза приміщення погіршується.
Інші розвинені країни страждають від подібних проблем. «У 1950 р. в Африці було тільки одно місто з населенням понад один мільйон: Каїр,— каже в книжці Криза в Африці (англ.).— У 1980 р. було 19 міст з населенням понад один мільйон. До року 2000 сподіваються, що буде понад 60 таких міст». Люди сільських місцевостей товпляться до міст у надії пошукати кращих засобів для існування. З такої ситуації виникають нетрі і ще гірші обставини від тих під якими вони колись жили.
Збільшуючі кошти й зменшаючі запаси
У багатіших або розвинених країнах причини безпритульності зовсім інакші. Оборонці безпритульних часто кажуть, що економіка є головною причиною. Наприклад, у Канаді, «тоді як через збільшуючі кошти будівництва протягом минулих двох десятиліть, доми дуже подорожчали,— каже канадський новинковий журнал Меклейнс (англ.),— то через те що чоловік і дружина обоє мусять працювати, доми ще більше подорожчали — так багато як 50 процентів тільки минулого року в декотрих місцевостях».
Житлові кошти також збільшуються через те що називають джентрифікація, тобто все більше й більше старих, некоштовних домів у центрі міст перебудовуються на коштовні житла з сучасними вигодами догоджати вимогам новозаможних або молодих професіоналів, які воліють жити в центрі міста ніж у передмісті. Це не тільки збільшує кошт домів, але також дуже зменшує кількість некоштовних домів для родин низького або середнього доходу.
Наприклад, у місті Нью-Йорку недавнє дослідження виявило, що родина мусить заробляти 58 000 доларів на рік, щоб платити квартирну плату за звичайну квартиру з однією кімнатою для спання. Народне дослідження виявляє, що плата за житло є найвища в Манхаттані (частина міста Нью-Йорка). За квартиру з двома кімнатами для спання, 1400 квадратних футів (130 кв. м) площі, треба в середньому платити 2555 доларів на місяць, і родина мусила б заробляти близько 73 000 доларів на рік, щоб оплачувати її, припускаючи, що буде готова витрачати більше як 40 процентів свого доходу тільки на житло.
Житлові кошти в інших містах можуть бути менші, але по тих містах робітники менше заробляють. Тому що житлові кошти дуже високі, то яка-небудь фінансова зміна може легко стати великим тягарем. Так то сталось із Джоном, який кілька років тому вибрався з родиною з п’ятьох членів з Чікаго, Іллінойс, до Х’юстона, Техасу, шукаючи роботи. На якийсь час він утримував родину з комісійного продажу екіпажів для розваг. Але через застій в торгівлі, до двох місяців він не продав ані одного екіпажа. Не мігши платити 595 доларів на місяць за квартиру, власник вигнав його з родиною. Не мавши нікого, щоб звернутись до них по допомогу, вони переселились до притулку для бездомних родин. Хоч Джон мав оселю, то таки журився, як йому пошукати роботу, тому що мало роботодавців будуть наймати когось у якого постійної адреси немає.
Тоді як більшість людей по великих містах не є бездомні, то живуть у дуже жалюгідних умовах. В одному дослідженні виявилось, що навіть у таких новомодних містах як Нью-Йорк, 10 процентів домів є так звані «квартири давніх норм», тобто доми непридатні для життя ще на початку століття через погане провітрювання, освітлення й санітацію. Інших 30 процентів є «квартири сучасних норм», дещо кращі, однак старомодні навіть за нормою в 1929 р. Кожного року так багато як 30 000 людей є примушені покидати свої доми через розпад, які то доми влада зрештою визнає непридатними для життя, або люди самі покидають їх.
Психічний фактор
Щоб ще більше заплутати справу, багато вчених вірять, що економія є тільки один бік проблеми безпритульних. Вони кажуть, що багато людей стають безпритульними, через психічну недугу і вже не можуть доглядати себе.
З середини 1960 рр., багато державних установ для психічно хворих засвоїли так званий громадський приступ до проблеми психічного захворювання. Психічно хворих лікують деякими новими психоактивними наркотиками а тоді випускають. Теоретизують так: Тому що наркотиком контролюються більш серйозні симптоми, то пацієнти будуть реабілітуватися життям у суспільстві й суспільство буде утримувати їх. Результатом такого приступу до цієї проблеми, наприклад у Канаді, кількість ліжок в установах для психічно хворих зменшилась від 47 600 у 1960 р. до менше як 10 000, і в лікарнях для психічно хворих у Сполучених Штатах Америки тепер є менше як чверть 559 000 пацієнтів ніж було в 1955 р.
«Але користі виписання психічно хворих до значної міри руйнуються, тому що провінції не забезпечують їх відповідною громадською допомогою або відповідним житлом»,— було сказано в журналі Меклейнс. Багато тих пацієнтів мусять мешкати в занепалих притулках або жалюгідно мебльованих кімнатах. Інші, не мігши володіти собою, живуть у притулках або по вулицях. Діячі соціальної допомоги багатьох канадських міст заявляють, що близько третина безпритульних страждають від якогось психічного розладу. Дослідження проведене Елленою Бассукою з Гарвардської медичної школи відкрило, що «90 процентів — серед жителів типічного притулку для бездомних у Бостоні,— були психічно хворі».
Ситуація безпритульних родин живучих у громадських готелях і цьому подібно не є краща. Незважаючи на те, що багато цих жителів не хворіли психічно, то життя під тісними й несанітарними умовами, як також нудота та безнадійність, часто доводять до родинного насильства й емоційної тривоги, а головно для дітей.
Трагедія в шуканні розв’язання
Незважаючи на те, що досвідчені не можуть погодитись над причинами безпритульності — економічний застій, високий житловий кошт, психічні проблеми, чи щось інше — то деякі точки цієї проблеми дуже тривожать. По-перше, неможливо заперечити, що проблема забезпечувати людей відповідним житлом поширюється по цілому світі. По-друге, все більше й більше, не тільки неодружених, але також родин стають безпритульними. Ці трагічні фактори вимагають розв’язання. Що тепер робиться, щоб розв’язати цю проблему? Які ж корисні є їхні заходи? І чи колись всі люди будуть забезпечені відповідним житлом?
[Ілюстрація на сторінці 9]
Сяк-так збудовані притулки на фоні розкішних.
[Відомості про джерело]
Mark Edwards/UNCHS