Вже на початку 1920-х років стала очевидною потреба в тому, щоб придатний брат міг регулярно перекладати біблійні публікації. У 1923 році Еміль Зарицький, який мешкав у Канаді, погодився прийняти запрошення і розпочав повночасне служіння. Для нього це головно означало перекладати біблійні публікації українською мовою. Також він відвідував і підбадьорював українські, польські й словацькі групи в Канаді та Сполучених Штатах Америки.

Еміль Зарицький народився поблизу міста Сокаль, що на Західній Україні, а згодом переїхав з батьками в Канаду. Там він одружився з українською дівчиною Марією. Разом вони виховували п’ятеро дітей. Незважаючи на тяжкі сімейні обов’язки, Еміль та Марія погодилися виконувати своє теократичне призначення. У 1928 році Товариство «Вартова башта» купило будиночок у Вінніпезі (Канада), і він служив центром для перекладу українською мовою.

У ті давні часи брати використовували в служінні від дому до дому портативні грамофони з платівками, на яких були записані біблійні промови. Брата Зарицького запросили до Брукліна, щоб зробити записи таких промов українською мовою. У 1930-х роках на радіостанції у Вінніпезі транслювалося кілька півгодинних передач українською мовою. У цих передачах Еміль Зарицький та інші досвідчені брати виголошували змістовні публічні промови. Ці промови супроводжувалися співом у чотири голоси. Брати співали з пісенника, виданого 1928 року. Сотні слухачів надсилали листи й телефонували у редакцію, щоб висловити свою вдячність.

Протягом 40 років Еміль Зарицький та його дружина Марія вірно виконували своє призначення, перекладаючи для Товариства. За той час українською мовою були видані всі номери журналу «Вартова башта».

[Ілюстрація на сторінці 132]

Протягом 40 років Марія та Еміль Зарицькі вірно виконували своє призначення, перекладаючи для Товариства.