• Служіння Єгові — захоплива мандрівка
    Вартова башта (для вивчення) — 2024 | Вересень
    • Андрей Рамзеєр.

      ЖИТТЄПИС

      Служіння Єгові — захоплива мандрівка

      РОЗПОВІВ АНДРЕЙ РАМЗЕЄР

      У 1951 році я приїхав у Руен, маленьке канадійське містечко в провінції Квебек. Я знайшов потрібну мені адресу і постукав у двері. До мене вийшов Марсель Фільтоa, місіонер і випускник «Гілеаду». Це був високий 23-річний брат, а я мав усього 16 і порівняно з ним виглядав коротуном. Я показав йому лист про те, що мене сюди призначили служити піонером. Він прочитав його, подивився на мене і сказав: «А твоя мама знає, що ти тут?».

      ВИРОСТАЮ В РЕЛІГІЙНО РОЗДІЛЕНОМУ ДОМІ

      Я народився в 1934 році. Мої батьки переїхали до Канади зі Швейцарії і оселилися в Тіммінсі, шахтарському містечку в провінції Онтаріо. Приблизно в 1939 році мама почала читати журнал «Вартова башта» і відвідувати зібрання Свідків Єгови. Невдовзі вона й сама стала Свідком. Мама регулярно брала на зібрання мене і моїх шістьох братів та сестер.

      Тато був не в захваті від того, що мама обрала нову релігію. Але мама дуже любила правду і була віддана Єгові. Вона не припинила свого служіння навіть тоді, коли на початку 1940-х діяльність Свідків Єгови в Канаді заборонили. Мама завжди ставилась до тата з добротою і повагою навіть попри те, що він не раз її ображав. Мамин приклад спонукав мене й моїх братів і сестер теж стати на дорогу правди. На щастя, серце тата з часом трохи розтануло і він почав ставитись до нас значно краще.

      ПОЧИНАЮ ПОВНОЧАСНЕ СЛУЖІННЯ

      Влітку 1950 року я відвідав конгрес «Поширення теократії», який проходив у Нью-Йорку. Як же цікаво було познайомитися з братами і сестрами з цілого світу і почути захопливі інтерв’ю випускників «Гілеаду»! Все це розбудило в мені бажання робити для Єгови більше. Я був рішуче налаштований почати повночасне служіння і тому, як тільки повернувся додому, відправив у філіал заяву на піонерське служіння. Канадійський філіал написав мені у відповідь листа, в якому порадив... спочатку охреститися. Я зробив це 1 жовтня того ж року. Через місяць я став піонером і отримав призначення в Капускасінг, містечко за багато кілометрів від дому.

      Андрей тримає журнал «Вартова башта».

      Під час служіння у Квебеку

      Навесні 1951 року філіал заохотив Свідків, які розмовляють французькою, подумати про переїзд у франкомовну провінцію Квебек, адже там була велика потреба у вісниках. Я з дитинства володів як англійською, так і французькою, тому відгукнувся на цей заклик, і мене призначили в Руен. Це місто було для мене новим, я там зовсім нікого не знав. Мав тільки адресу Марселя, про якого я згадав напочатку. Але все склалось чудово, ми стали добрими друзями. У Квебеку я прослужив чотири роки — спочатку сталим піонером, а згодом спеціальним.