Двадцятирічний Марк Рюдж приїхав з Буффало (штат Нью-Йорк). Він був на третьому курсі й студіював цивільне будівництво.

Здавалося, що їхнє приятелювання буде коротким і скороминущим. Ніхто з хлопців не закінчив університет, кожен пішов своїм шляхом. Минуло понад 30 років. І ось одного разу двоє чоловіків знову зустрілися. Це сталось у Домініканській Республіці. Завдяки випадковому збігу обставин їхні шляхи несподівано перетнулись. Але цій зустрічі посприяв не лише випадок. Що ще стало причиною? Аби довідатись, прослідкуймо за ходом подій у житті кожного з них.

Марк вступає в антивоєнний рух

Після від’їзду Деніса Марк провчився в університеті ще кілька семестрів, але потім вирішив, що не бажає стати частиною системи, яка підтримує війну. Він повернувся до Буффало і якийсь час працював бригадиром на сталеплавильному заводі. Все ще незадоволений воєнними діями, він залишив роботу, купив мотоцикл і, подорожуючи по країні, доїхав до Сан-Франциско (штат Каліфорнія). Деніс і Марк навіть не здогадувались, що деякий час вони обидва перебували у Сан-Франциско в той самий період.

Марк, як і Деніс, відростив бороду, довге волосся і почав курити марихуану. А втім, Марк сильно втягнувся в антивоєнний рух, беручи участь у протестах і демонстраціях. За ухилення від військової служби його розшукувало ФБР, тому кілька років він жив під різними іменами. У Сан-Франциско Марк став хіпі. Там у 1970 році його відвідало двоє Свідків Єгови.

Марк розповідає: «Їм здалось, що я виявив якийсь інтерес, тому вони прийшли вдруге. Мене не було вдома, але Свідки залишили зелену Біблію і три книжки». Однак Марк був надто заглиблений у політичну діяльність і надто зайнятий собою, щоб читати їх. Крім того, його пильно шукало ФБР. Отже під іншим іменем він перебрався до Вашингтона. Його подруга Каті Янісківіс, з якою він познайомився в університеті, приєдналась до нього.

Зрештою 1971 року ФБР знайшло Марка. Два агенти ФБР супроводжували його з Вашингтона до Нью-Йорка і відправили у Торонто (Канада). Очевидно, ФБР не вважало Марка загрозою для громадського порядку, а лише хотіло, щоб він залишив країну. Наступного року Марк одружився з Каті і вони переїхали на острів Ґабріола у провінції Британська Колумбія (Канада). Подружжя хотіло втекти від суспільства і вважало, що життя повинне мати глибший зміст.

Тим часом Марк і Каті, які жили на Ґабріолі, вирішили, що оскільки у них вдосталь вільного часу, вони спробують дослідити Біблію. Отже почали читати «Біблію короля Якова» (англ.), але застаріла англійська мова цього перекладу була для них важкозрозумілою. Тоді Марк згадав, що у нього є Біблія і книжки, які колись отримав від Свідків. Читаючи Біблію і книжки «Правда, яка веде до вічного життя» та «Чи Біблія є дійсно Божим Словом?» (англ.), Марк і Каті були сильно вражені тим, про що дізнались.

Марк розповідає: «Особливо мене зворушив факт, що група християн, згаданих у книжці «Правда», за будь-яких обставин не братиме участі у війні. Я зрозумів: ця група сповідує правдиве християнство». Через якийсь час, наражаючись на арешт, Марк з дружиною поїхав до округу Гоутон у штаті Мічиган (США), щоб відвідати родину Каті. Тут, все ще виглядаючи, як хіпі, вони пішли на зібрання Свідків. Подружжя прийняло запрошення вивчати Біблію і займалося протягом місяця, який провело в Мічигані.

Повернувшись на Ґабріолу, вони зустріли на вулиці міста Нанаймо (провінція Британська Колумбія) Свідка і сказали, що хотіли б вивчати Біблію. Того самого дня повна машина Свідків переправилася поромом на острів, і біблійне вивчення розпочалось. Через три місяці Марк і Каті брали участь у праці проповідування. Ще через три місяці, 10 березня 1974 року, вони охрестилися.

Марк у повночасному служінні

У 1976 році Марк і тисячі інших молодих американців, які втекли до Канади, щоб уникнути призову до війська, отримали від уряду США звільнення від служби. Він і його дружина Каті також хотіли вести просте життя, аби присвячувати більше часу служінню. Марк працював неповний робочий день геодезистом, отже поступово вони з Каті змогли віддати борги, які мали до хрещення.

У 1978 році, коли Свідки в Канаді планували побудувати новий філіал біля Торонто (провінція Онтаріо), Марк і Каті запропонували свої послуги. Оскільки Марк мав досвід у геодезичних роботах, їх запросили на будівництво. Вони працювали над проектом у Джорджтауні до самого його завершення в червні 1981 року. Потім подружжя повернулось до Британської Колумбії і впродовж наступних чотирьох років допомагало будувати Зал конгресів Свідків Єгови. Після завершення проекту їх запросили знову до канадського філіалу, щоб взяти участь у його розширенні.

У 1986 році, після того як Марк і Каті прослужили кілька місяців у Джорджтауні, їм запропонували стати постійними членами канадського філіалу. Відтоді вони служили там, а також часто допомагали на будовах в інших країнах. Оскільки Марк мав геодезичну практику, він робив топографічні виміри для будівництва філіалів і Залів конгресів Свідків Єгови у Південній і Центральній Америці та на островах Карибського моря.

Упродовж років він разом з Каті служив у Венесуелі, Нікарагуа, Гаїті, Гайані, Барбадосі, на Багамських островах, на Домініці, у штаті Флорида (США) та Домініканській Республіці. Завдяки цьому спеціальному виду повночасного служіння шляхи Марка і Деніса знову перетнулися.

Зустріч у Домініканській Республіці

Зовсім не здогадуючись, Марк і Деніс одночасно працювали над подібними проектами в Домініканській Республіці. Якось вони випадково зустрілись у філіалі Свідків Єгови в Санто-Домінго. Можете собі уявити, наскільки вони зраділи такій зустрічі. Минуло 33 роки з часу їхнього прощання, отже у них було багато чого розповісти один одному. Зі щораз більшим здивуванням Марк і Деніс слухали оповіді один одного, більшу частину яких ви могли прочитати вище. Але найдивовижніше для них, а також для всіх, хто чув історії їхнього життя,— це чимало подібних моментів.

Обидва були хіпі і перебралися у віддалені місця, щоб утекти від сучасного матеріалістичного способу життя з усіма його турботами. Деніс одружився на дівчині Кеті, Марк одружився з Каті. Обидва чоловіки погодились вивчати Біблію, коли вперше відвідали зібрання Свідків Єгови. Обидва охрестились у березні 1974 року. Обидва стали членами родини Бетелю Свідків Єгови — Деніс у США, Марк у Канаді. Обидва намагалися вести просте життя, ставлячи духовні цілі (Матвія 6:22). Обидва брали участь у міжнародному будівництві та отримували призначення у численні країни. До їхньої випадкової зустрічі у Домініканській Республіці ніхто з них не зустрічав колишніх друзів, які б прийняли біблійні істини.

Чи Марк і Деніс вважають цей дивовижний збіг обставин провидінням? Анітрохи. Вони знають що, як каже Біблія, «час і випадок панують над усіма»,— деколи у дуже цікавий спосіб (Екклезіяста 9:11, Москаленко). Однак вони також усвідомлюють, що у їхній зустрічі відіграло роль ще щось — вони обидвоє шукали мету життя і обидвоє сильно любили Бога Єгову.

Історія Деніса й Марка теж свідчить, що всі щиросерді люди, які пізнають біблійну правду, мають щось спільне. Деніс каже: «Те, що пережили Марк і я, виявляє: Єгова знає життєву ситуацію людей, і, коли їхні серця стають схильні до правди, він притягує їх до себе» (2 Хронік 16:9; Івана 6:44; Дії 13:48).

Марк додає: «Наша ситуація допомогла усвідомити, що, коли особа упорядковує своє життя згідно з нормами Єгови, присвячує йому своє життя і віддає себе у його розпорядження, Єгова може використовувати її таланти і здібності, щоб підтримувати правдиве поклоніння на благо своїх поклонників» (Ефесян 4:8).

Історія цих двох чоловіків також показує, що Бог Єгова благословляє щиросерде служіння своїх людей. Деніс і Марк відчули це на собі. Деніс каже: «Це — привілей служити інтересам Царства, перебуваючи у спеціальному повночасному служінні. Таке служіння дозволяє нам відчувати радість і підбадьорення, працюючи з християнськими братами і сестрами з усього світу».

Марк доповнює: «Безсумнівно, Єгова благословляє тих, хто ставить інтереси Царства на перше місце. Я вважаю особливим благословенням те, що можу бути членом канадської родини Бетелю і брати участь у міжнародному будівництві».

Чи ж ця зустріч не виняткова? Авжеж, оскільки, як каже Марк: «Справжня причина того, чому наша зустріч була настільки захопливою, це те, що ми обидва пізнали і полюбили виняткового Бога, Єгову, і тепер служимо йому».

[Ілюстрація на сторінці 21]

Марк, 1964 рік.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Марк в Онтаріо, 1971 рік.

[Ілюстрація на сторінці 24]

Деніс і Марк разом з дружинами невдовзі після виняткової зустрічі, 2001 рік.