Тимчасом як дехто каже, що з початком зими певні метелики мігрують на більші відстані, лише данаїда здатна на такі тривалі подорожі з точним місцем призначення й у такій великій кількості. Міграція данаїди й справді є феноменом метеликів. Розгляньмо деякі дивовижні подвиги цих відчайдушних мандрівників.

Восени вони залишають Канаду й летять на зимівлю до Каліфорнії чи Мексики за 3200 кілометрів.

У журналі «Кенейдіан джіоґрефік» пишеться: «В їхніх маленьких скромних мозочках явно є якась складна генетична програма, можливо, визначення кута падіння сонячних променів, як це роблять бджоли, чи орієнтація за допомогою магнітних полів Землі, як, здається, це роблять птахи. А наприкінці своєї подорожі вони, можливо, орієнтуються по конкретній температурі та вологості. Але вчені досі не мають конкретної відповіді».

Вчений Дейвід Ґібо з Торонтського університету з’ясував, що данаїда планерує в повітрі не випадково. Він каже: «Я вважаю, що ці метелики змушені використовувати вітер у значно складніший спосіб, ніж перелітні гуси». Їхній режим змахування крильцями, планерування й харчування дає їм можливість долетіти до Мексики з достатнім запасом товщу, аби перезимувати й навесні розпочати політ на північ. Професор Ґібо також каже: «Планерування є причиною успішної довгої мандрівки, в кінці котрої вони почуваються міцними й здоровими».

Але кінцевий пункт міграцій великих популяцій данаїд у Східній Канаді довго залишався загадкою.

Одним з найліпших місць у Канаді, де можна побачити багато данаїд, є Національний парк Пойнт-Пілі (провінція Онтаріо), де вони гуртуються, готуючись до міграції на південь. Пізнього літа вони скупчуються у цій південній частині Канади, чекаючи на північному узбережжі озера Ері сприятливої температури та вітру, й аж тоді вирушають на південь до місця зимівлі в Мексиці.

Покидаючи Пойнт-Пілі, вони перелітають з острова на острів через озеро Ері, а відтак починають свою довгу мандрівку через континентальні Сполучені Штати Америки.

Прихід весни активізує данаїд знову. День довшає, і метелики починають пурхати на сонечку, паруватися, а відтак вирушають назад на північ. Побутує думка, що дехто з них повертається назад, але загалом улітку в Канаді та північній частині Сполучених Штатів Америки можна побачити лише їх нащадків. Три чи чотири покоління (яєчка, гусениці, лялечки й метелики) поступово пересуваються по континенту на північ. Самка, завантажена сотнею й більше запліднених яєць, пурхає серед польових квітів і відкладає по яєчку за раз з нижнього боку молодих, тендітних листочків молочаю. Так цей цикл продовжується, і мандрівка до літнього місця перебування данаїди триває.