8, 9. Чому люди шукали Ісуса? (Івана 6:26, 27).

⁸ Люди, яких нагодував Ісус, були зосереджені лише на тому, щоб задовольнити свої фізичні потреби та бажання. Наступного дня вони побачили, що Ісуса й апостолів немає. Тоді люди сіли на човни, які прибули з Тиберіади, і попливли в Капернаум шукати Ісуса (Ів. 6:22—24). Чому вони це зробили? Хотіли більше дізнатись про Боже Царство? Ні. В першу чергу вони хотіли, щоб він знову дав їм хліба. Звідки ми це знаємо?

⁹ Звернімо увагу, що сталося біля Капернаума, коли люди знайшли Ісуса. Він прямо сказав, що вони прийшли до нього лише заради того, аби задовольнити свої фізичні потреби. Ці люди «їли хліб і наситилися», їм цього було достатньо. Але Ісус пояснив, що то була «пожива, яка псується», і заохотив їх: «Працюйте... заради нетлінної поживи, яка приносить вічне життя». (Прочитайте Івана 6:26, 27.) Ідея про те, що якась їжа може дати вічне життя, мабуть, дуже здивувала Ісусових слухачів. Що це за їжа і як вони могли її отримати?

10. Як Ісусові слухачі могли «отримати вічне життя»?

¹⁰ Люди хотіли знати, що́ їм треба робити, щоб отримати таку їжу. Будучи євреями, вони могли думати про якісь вимоги Мойсеєвого закону. Але Ісус сказав їм: «Ось що схвалює Бог: віру в того, кого він послав» (Ів. 6:28, 29). Саме завдяки вірі в Ісуса, Божого представника, людина може «отримати вічне життя». Цікаво, що Ісус уже говорив про це раніше (Ів. 3:16—18). І згодом він знову повернеться до того, як здобути вічне життя (Ів. 17:3).

11. З чого видно, що люди і далі думали лише про буквальну їжу? (Псалом 78:24, 25).

¹¹ Люди не прийняли Ісусового вчення. Вони запитали його: «Який ти покажеш нам знак, щоб ми повірили тобі?» (Ів. 6:30). Також вони згадали, що за днів Мойсея їхні прабатьки отримали манну, яку можна порівняти до хліба (Неем. 9:15; Ів. 6:31; прочитайте Псалом 78:24, 25). Як бачимо, люди і далі думали лише про буквальну їжу. А коли Ісус пізніше говорив про «правдивий хліб з неба», який, на відміну від манни, міг дати вічне життя, вони навіть не розпитали, що він мав на увазі (Ів. 6:32). Люди були настільки зосереджені на своїх фізичних потребах, що знехтували духовними істинами, які Ісус намагався їм донести. Чого це нас вчить?

ЩО ДЛЯ НАС НАЙВАЖЛИВІШЕ

12. Як Ісус показав, що́ для нас має бути найважливішим?

¹² Ось який важливий урок ми хочемо взяти для себе з 6-го розділу Івана: на першому місці в нас мають бути наші духовні потреби. Цю думку Ісус підкреслив, відкидаючи одну зі спокус Сатани (Матв. 4:3, 4). У Нагірній проповіді він теж наголосив на тому, як важливо усвідомлювати свої духовні потреби (Матв. 5:3). Тому кожному з нас варто запитати себе: «Чи мій спосіб життя показує, що своїм духовним потребам я приділяю більше уваги, ніж фізичним?».

13. а) Чому немає нічого поганого в тому, щоб насолоджуватися їжею? б) На яке застереження нам важливо зважати? (1 Коринфян 10:6, 7, 11).

¹³ Звісно, цілком доречно молитися про свої фізичні потреби і насолоджуватися смачною їжею (Луки 11:3). У Біблії сказано, що для людини «немає нічого ліпшого, ніж їсти та пити і тішитися своєю тяжкою працею» і що це «з руки правдивого Бога» (Еккл. 2:24; 8:15; Як. 1:17). Разом з тим нам треба пильнувати, щоб матеріальне не стало для нас занадто важливим. Цю думку підкреслив і апостол Павло, пишучи християнам, які жили незадовго до знищення Єрусалима. Павло нагадав їм про події з історії Ізраїля, в тому числі про те, що сталося біля гори Сінай. Він порадив своїм одновірцям «не прагнути того, що завдає шкоди, як прагнули [ізраїльтяни]». (Прочитайте 1 Коринфян 10:6, 7, 11.) Ізраїльтяни так сильно прагнули задовольнити свої фізичні потреби, що навіть їжа, яку чудесним способом їм дав Єгова, стала «тим, що завдає шкоди» (Чис. 11:4—6, 31—34). А поклоняючись золотому теляті, народ показав, що хотів лише їсти, пити і розважатися (Вих. 32:4—6). Павло згадав про ці випадки, щоб застерегти християн, адже наближалося знищення Єрусалима і його храму, яке сталося в 70 році н. е. Ми живемо напередодні знищення цього злого світу, тому нам теж потрібно зважати на Павлові слова.

14. Що Біблія каже про їжу в новому світі?

¹⁴ Навчаючи нас молитися про «хліб на цей день», Ісус також згадав про час, коли Божа воля буде виконуватись «як на небі, так і на землі» (Матв. 6:9—11). Яку картину це змальовує у вашій уяві? Біблія показує, що Божа воля полягає, зокрема, в тому, щоб люди мали вдосталь якісної їжі. Згідно з Ісаї 25:6—8, під правлінням Царства Єгови ми будемо споживати різноманітні смачні продукти. У Псалмі 72:16 передрікається: «Земля дасть багато збіжжя, на вершинах гір стане його аж надмір». Уявіть собі, як ви берете трохи борошна з того збіжжя, щоб спекти свій улюблений хліб або випробувати новий рецепт випічки. Також ви зможете насолоджуватися плодами власних виноградників (Ісаї 65:21, 22). Жодна людина на землі ні в чому не матиме недостатку.

15. Яка освітня кампанія проводитиметься в новому світі? (Івана 6:35).

¹⁵ Прочитайте Івана 6:35. А що чекає тих людей, яких Ісус нагодував хлібом та рибою? Хоча багато хто з них не повірив в Месію, дехто, можливо, воскресне, і ви зможете з ними познайомитися (Ів. 5:28, 29). Цим людям потрібно буде зрозуміти значення Ісусових слів: «Я — хліб життя. Хто приходить до мене, вже ніколи не зголодніє». Їм треба буде розвинути віру в Ісусову викупну жертву — повірити в те, що він помер заради них. У новому світі всі воскреслі, а також діти, які тоді можуть народитися, дізнаватимуться про Єгову і його намір. Яка ж це буде радість для нас — брати участь у цій освітній кампанії! Без сумніву, духовні справи приноситимуть нам набагато більше задоволення, ніж найсмачніша їжа.

11. З чого видно, що слова, які Ісус промовив у Галілеї, не стосувалися вибраної групи людей?

¹¹ У 32 році н. е. в Галілеї серед слухачів Ісуса здебільшого були люди, які просто чекали, що він їх нагодує. Але він вказав на те, що могло принести їм більше користі, ніж буквальна їжа. Він пояснив, завдяки чому вони можуть отримати вічне життя. Ісус також сказав, що померлі воскреснуть «в останній день» і житимуть вічно. У цій ситуації, на відміну від Господньої вечері, Ісус не мав на увазі вибрану групу людей. Він говорив про благословення, які може отримати кожен. Звернімо увагу, що він сказав: «Хто їстиме такий хліб, житиме вічно, а цей хліб — моє тіло, і я дам його, щоб світ отримав життя»b (Ів. 6:51).

12. Що потрібно робити, щоб отримати вічне життя?

¹² Ісус не говорив євреям у Галілеї, що вічне життя автоматично отримає кожна людина, яка будь-коли жила або ще народиться. Таке благословення чекає на тих, «хто їстиме такий хліб», тобто тих, хто виявлятиме віру в Ісуса. Багато людей, які вважають себе християнами, думають, що достатньо «вірувати» в Христа і називати його своїм Спасителем (Ів. 6:29, переклад І. Огієнка). Але цього замало. Дехто з Ісусових слухачів теж спочатку вірив у нього, але згодом його покинув. Чому?

13. Чого Ісус сподівається від своїх справжніх учнів?

¹³ Більшість людей, яких Ісус нагодував, з радістю пішли за ним тільки тому, що він виконував їхні бажання. Їм хотілося, щоб він і далі їх зціляв, давав безкоштовно їжу і розповідав щось цікаве. Однак Ісус дав зрозуміти, що від своїх справжніх учнів він сподівається чогось більшого. Адже він прийшов на землю не просто для того, щоб задовольнити фізичні потреби людей. Той, хто хотів стати його справжнім послідовником, мав «прийти» до нього, тобто прийняти всі його вчення і дотримуватись їх (Ів. 5:40; 6:44).

14. Як ми можемо отримати користь від Ісусового тіла і крові?

¹⁴ У Галілеї Ісус наголосив євреям на важливості віри. Але віри у що? У викупну силу його тіла і крові, які він згодом мав принести в жертву. Така віра була потрібна Ісусовим слухачам у першому столітті, потрібна вона й сьогодні (Ів. 6:40). Тож слова з Івана 6:53 означають, що завдяки вірі у викупну жертву ми маємо надію жити вічно. І це благословення може отримати незліченна кількість людей (Еф. 1:7).

2. Що в 6-му розділі Євангелія від Івана говориться про вічне життя? (Івана 6:39, 40).

² Як згадувалось у попередній статті, Ісус зробив чудо, нагодувавши багатотисячний натовп хлібом і рибою (Ів. 6:5—35). Це було щось дивовижне! Але те, що люди почули наступного дня, здивувало їх ще більше. Натовп вирушив за Ісусом до Капернаума, який розташовувався в Галілеї. Там Ісус сказав, що воскресить померлих і вони житимуть вічно. (Прочитайте Івана 6:39, 40.) У кожного з нас помер хтось з рідних або друзів. Яку ж чудову надію дають нам Ісусові слова! Вони запевняють нас, що чимало людей воскресне і що ми разом зі своїми близькими будемо насолоджуватись вічним життям. Однак багатьом важко збагнути те, що Ісус сказав після цього. Розгляньмо детальніше ще деякі думки з 6-го розділу Івана.

3. Що Ісус сказав про себе, згідно з Івана 6:51?

³ Ісусові слухачі в Капернаумі побачили подібність між хлібом, яким Ісус нагодував їх, і манною, яку Єгова давав їхнім прабатькам. Цікаво, що в Біблії манна названа «хлібом з неба» (Пс. 105:40; Ів. 6:31). Ісус використав їхню згадку про манну, щоб навчити їх ще одної важливої істини. Хоча манна в пустелі була чудом від Бога, ті, хто її їв, зрештою все одно померли (Ів. 6:49). Натомість себе Ісус назвав «правдивим хлібом з неба», «Божим хлібом» і «хлібом життя» (Ів. 6:32, 33, 35). Він підкреслив, що між цим «хлібом» і манною є суттєва різниця. Ісус сказав: «Я — живий хліб, що зійшов з неба. Хто їстиме такий хліб, житиме вічно». (Прочитайте Івана 6:51.) Ці слова дуже здивували євреїв. Як Ісус може стверджувати, що він зійшов з неба? І як він може бути «хлібом», кращим за манну, яку Бог чудом давав їхнім прабатькам? Ісус уточнив: «Цей хліб — моє тіло». Що він мав на увазі? Нас дуже цікавить це питання, адже відповідь на нього показує, завдяки чому ми і наші близькі можемо отримати вічне життя. Тож подивімось, яку думку Ісус хотів донести.

«ЖИВИЙ ХЛІБ» І «МОЄ ТІЛО». ЩО ІСУС МАВ НА УВАЗІ?

4. Чому декого шокували Ісусові слова?

⁴ Дехто з Ісусових слухачів був просто шокований, коли почув, що хліб, який їм треба їсти,— це Ісусове тіло. Він сказав: «Я дам його, щоб світ отримав життя». Можливо, хтось подумав, що Ісус справді дасть їм їсти своє тіло — а це, по суті, було б канібалізмом (Ів. 6:52). Ось які на перший погляд дивні слова Ісус промовив далі: «Якщо не будете їсти тіло Сина людського та пити його кров, то не матимете в собі життя» (Ів. 6:53).

5. Чому Ісус не міг мати на увазі, що людям слід буквально пити його кров?

⁵ Ще за Ноєвих днів Бог заборонив людям споживати кров (Бут. 9:3, 4). Цю заборону Єгова повторив у Законі, який він дав ізраїльтянам. Там було сказано, що кожен, хто їстиме кров, «буде знищений» (Лев. 7:27). Ісус дотримувався Закону (Матв. 5:17—19). Тож немислимо, щоб він заохочував євреїв буквально їсти його тіло і пити його кров. Все ж такими незвичними словами Ісус хотів показати людям, як вони можуть отримати життя — «вічне життя» (Ів. 6:54).

6. Чому можна сказати, що Ісус говорив про своє тіло і кров у переносному значенні?

⁶ Немає сумніву, що, звертаючись до натовпу, Ісус говорив про своє тіло і кров у переносному значенні. Так само образний вислів він використав і в розмові з самарянкою. Він сказав їй: «Хто питиме воду, яку дам я, ніколи не відчує спраги. Бо вода, яку дам йому я, стане в ньому джерелом, котре битиме через край і даватиме вічне життя»a (Ів. 4:7, 14). Ісус не мав на увазі, що самарянці достатньо пити якусь воду, щоб отримати вічне життя. Тож, розмовляючи з євреями в Капернаумі, він також не мав на увазі, що вони здобудуть вічне життя, якщо буквально питимуть його кров і їстимуть його тіло.

ВІДМІННОСТІ МІЖ ДВОМА ПОДІЯМИ

7. Що дехто стверджує стосовно Ісусових слів, записаних в Івана 6:53?

⁷ Деякі релігії вважають, що в Івана 6:53 Ісус пояснив, що́ люди мають робити під час Господньої вечері, бо, започатковуючи її, він сказав щось подібне (Матв. 26:26—28). Прихильники цього погляду стверджують, що кожен, хто відвідує Господню вечерю, має їсти хліб і пити вино, яке передають присутнім. Чи таке твердження правильне? Знайти відповідь на це запитання важливо, адже щороку по цілому світі на цю подію збираються мільйони людей. Проаналізувавши Івана 6:53 і те, що Ісус сказав під час Господньої вечері, ми побачимо, що між цими словами є суттєві відмінності.

8. Які були відмінності між двома згаданими подіями? (Дивіться також ілюстрації.)

⁸ Розгляньмо деякі з цих відмінностей. По-перше, згадаймо, коли і де Ісус промовив слова, записані в Івана 6:53—56. Він звертався до натовпу євреїв у Галілеї в 32 році н. е. Це було приблизно за рік до того, як він у Єрусалимі започаткував Господню вечерю. По-друге, згадаймо, до кого звертався Ісус. Більшість його слухачів у Галілеї в першу чергу цікавились тим, як задовольнити свої фізичні потреби, а не духовні (Ів. 6:26). Коли Ісус сказав те, що людям було важко зрозуміти, вони швидко перестали в нього вірити. Навіть деякі його учні «більше з ним не ходили» (Ів. 6:14, 36, 42, 60, 64, 66).