8. а) Ким були князі в стародавньому Ізраїлі? б)  У чому полягає активна участь князя з Єзекіїлевого видіння у чистому поклонінні?

⁸ У видінні також представляється князь. Ще від днів Мойсея народ мав князів. Єврейське слово насı́ʹ, князь, могло стосуватися голови батьківського роду, племені чи навіть народу. У видінні Єзекіїля ізраїльським правителям як класу робиться догана за гноблення народу і закликається бути безсторонніми й справедливими. Хоча князь і не є зі священицького класу, проте він бере активну й визначну участь у чистому поклонінні. Він входить на зовнішнє подвір’я і виходить з нього разом з несвященицькими племенами, сидить у сінях Східної брами й постачає людям деякі з жертов, які вони мали приносити (Єзекіїля 44:2, 3; 45:8—12, 17). Отже, видіння запевняє Єзекіїля та інших вигнанців, що відновлений народ буде поблагословлений зразковими провідниками, чоловіками, котрі підтримуватимуть священство в організовуванні Божих людей і служитимуть добрим прикладом у духовних справах.

Князь також мав отримати спадщину. Але священики не мали, бо Єгова сказав: «Я їхня спадщина» (Єзекіїля 44:10, 28; Числа 18:20). Видіння показало, що кня́зів наділ землі мав бути по обидва боки особливої ділянки, яка називається святе приношення.

Зверніть увагу також на те, що в Єзекіїлевому видінні князь, так само, як священики, мав жити на землі, пожертвуваній народом (Єзекіїля 45:16). Отже, у відновленому краю люди повинні були складати жертви для праці тих, кого Єгова призначив брати провід, підтримуючи їх керівництво. У цілому цей край був втіленням організованості, співпраці та безпеки.

Такі князі, як Неемія та Зоровавель, правили в краю безсторонньо й справедливо.