Хто такі сьогоднішні раби?

ПОДУМАЙТЕ тільки про цифри. За підрахунками, 200—250 мільйонів дітей віком до 15 років більшість часу, коли не сплять, тяжко працюють. Лише протягом 1995 і 1996 років у військові конфлікти було втягнено чверть мільйона дітей, навіть семирічних, внаслідок чого деякі з них стали рабами війни. Вважається, що кожного року в рабство продають понад мільйон жінок і дітей.

Втрачене дитинство

На одній невеличкій килимарській фабриці в Азії від четвертої ранку до одинадцятої вечора тяжко працюють діти, навіть п’ятирічні малюки. Зарплати вони не отримують. І дуже часто умови на підприємстві загрозливі для їхнього здоров’я: небезпечні механізми, довгі години праці в слабоосвітлених і погано провітрюваних приміщеннях, а також отруйні хімікалії, що використовуються у виробництвіa.

Чому ж роботодавці так охоче приймають до себе дітей? Бо дитяча праця дешева, крім того, ці маленькі робітники за своєю природою слухняні, з ними легко підтримувати порядок, а також залякувати, щоб не нарікали. Безпринципні роботодавці вважають, що їхні маленькі тільця та спритні пальчики найбільш придатні до певних видів робіт, наприклад ткання килимів. Часто таких дітей приймають на підприємства, тоді як їхні батьки залишаються безробітними.

Страждання дітей, які працюють як хатні робітники, часто поглиблюється тим, що вони наражаються на сексуальне зловживання та фізичну наругу. Багатьох дітей викрадають і тримають у якихось віддалених таборах. Вдень їх можуть використовувати на будівництві доріг та в каменоломнях, а вночі, щоб не втекли, заковують у ланцюги.

Діти також втрачають дитинство через примусове одруження. Міжнародне товариство боротьби проти рабства наводить такий типовий випадок: «Сім’я каже 12-річній дівчинці, що її планують видати заміж за 60-літнього чоловіка. Теоретично вона має право відмовитись, але практично ні. Та дівчинка і не знає про це право».