Діти у кризовому становищі

«Якщо не приділяти особливої уваги дітям, всі найбільш докорінні тривалі людські проблеми такими й залишаться» (Дитячий фонд ООН).

ДІТИ по всьому світі перебувають у кризовому становищі. Переконливі докази значущості цієї трагедії були представлені 1996 року в Стокгольмі (Швеція) на Всесвітньому конгресі проти комерційної сексуальної експлуатації дітей, де зустрілися представники 130 країн. Наприклад, там наводились документальні докази того, що у багатьох частинах світу мільйони молодих дівчат, навіть десятирічних, насильно втягнено в проституцію.

Австралійський «Юридичний журнал Мельбурнського університету» зазначив, що таку примусову проституцію називають «однією з найгірших сучасних форм рабства». Після років фізичної, психічної та емоційної наруги ці дівчата залишаються з душевними ранами на все життя. Здебільшого вони підкоряються такій брутальності тільки тому, що їм необхідно щось їсти, аби жити, бо іншою альтернативою є смерть від голоду. На жаль, багатьох цих безпритульних дітей змусили займатися проституцією їхні зубожілі батьки, яким потрібні гроші.

Цю явну трагедію поглиблює питання дитячої праці, яке викликає бурхливу полеміку. В Азії, Південній Америці, в інших місцях, а також у певних громадах переселенців у Сполучених Штатах Америки дітей, навіть у п’ятирічному віці, примушують виконувати, можна сказати, «рабську працю». Вони працюють, як маленькі ро́боти в жахливих умовах, що призводить до руйнування їхніх молодих організмів і розумів. Більшість з них не одержує освіти, не відчуває батьківської любові, не має домів, де можна почуватися безпечно; нема в них ні іграшок, ні місця для забав. Багатьох дітей бездушно експлуатують самі ж батьки.

Маленькі солдати й сирітські притулки

Трагізм ситуації погіршує і те, що до партизанських загонів насильно приєднують дедалі більше дітей. Дітей можуть викрадати або купувати на ринках для рабів і потім систематично й жорстоко знущатися над ними, іноді примушуючи дивитися на душогубства. Деяким навіть наказували страчувати своїх батьків чи вживати наркотики, щоб посилити їхній інстинкт убивати.

Нижчеподаний діалог є прикладом того, до чого призводить ідеологічна обробка, якій піддають тисячі маленьких солдатів в Африці. Ця страшна розмова відбулася між працівником соціальної служби та маленьким солдатом, котрий, очевидно, намагався зберегти те, що залишилося від його невинності:

— Чи ти вбивав? — «Ні».

— Ну, а рушниця в тебе була? — «Так».

— І ти цілився? — «Так».

— А чи ти стріляв з неї? — «Так».

— І що ж тоді ставалося? — «Люди просто падали на землю».

Деякі з цих молодих солдатів трохи старші від немовлят, якщо взяти до уваги їхній вік — від шести років і більше. За повідомленням, уже 1988 року по всьому світі нараховувалося коло 200 000 дітей-солдатів.

Кажуть, що між 1988 і 1992 роками в сирітському притулку однієї азіатської країни, прирекли на смерть від голоду 550 дітей, переважно дівчат. Лікар повідомляє: «Ці сироти не мали жодних болезаспокійливих засобів. Навіть коли вони вже помирали, то були прив’язані до ліжок».

А що сказати про Європу? Одну з країн, наприклад, приголомшило викриття діяльності міжнародної організації, яка займалася дитячою порнографією та викрадала дівчат для сексуальної експлуатації. Деякі з цих бідолашних були замордовані чи померли від голоду.

Ці повідомлення ясно показують, що у багатьох країнах існує справжня проблема — експлуатація дітей і зловживання ними. А чи не буде перебільшенням, коли сказати, що це всесвітня проблема? Наступна стаття дасть відповідь на це запитання.

Всесвітня криза

ЖАХЛИВІ масові вбивства вуличних дітей у Бразилії є ще одним прикладом беззахисності небажаних дітей. За повідомленнями з цієї країни, щороку там вбивають кількасот дітей.

У Данблейні (Шотландія), Вулвергемптоні (Англія) та в багатьох інших місцях діти зазнали жорстоких нападів. Наприклад, уявіть страждання 12-річної Марії, сироти з Анголи, яка завагітніла після зґвалтування. Згодом Марії довелося пройти коло 320 кілометрів, після чого вона народила недоношену дитину. Немовля прожило лише два тижні. Ще через тиждень померла і його хвора й виснажена голодом матір.

У 1992 році в повідомленні Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) говорилося, що «війна проти дітей» — це винахід XX сторіччя». Повідомлення ЮНІСЕФ за 1996 рік наводило погляд деяких людей про те, що «майбутні покоління ворога, тобто дітей ворогів, також слід знищити». Один політичний коментатор висловився про це так: «Щоб винищити щурів великих, треба винищити щурів малих».

За останні десять років жертвами насильницької смерті стали два мільйони дітей. Ще чотири мільйони лишилися знівеченими, сліпими чи зазнали ушкоджень мозку від наземних мін; з усіх сил вони борються за своє існування разом з мільйонами інших, хто через війни втратив дах над головою. Не дивно, що одне з повідомлень містило заголовок: «Страхітливе видовище жорстокості над дітьми під час війни».

Ці звірства над дітьми лягли чорною плямою на людський рід і є незаперечним доказом того, що діти перебувають у кризовому становищі не тільки у деяких країнах, але по цілому світі. Крім того, багато дітей не лише зазнали наруги, їх також зрадили.

Зраджені тими, кому довіряли

Зрада дитячого довір’я може залишити жахливі рубці. Це особливо стосується випадків, коли зрадником є хтось з батьків, друг або вихователь. Те, наскільки батьки зловживають дітьми, можна було побачити з потоку дзвінків, отриманих службою анонімних телефонних дзвінків після трансляції програми «Переляканий мовчун: викриття проблеми зловживання дітьми та її розв’язання», яку провела відома в Сполучених Штатах Америки ведуча ток-шоу Опра Вінфрі. У журналі «Діти сьогодні» (англ.) наводилась цитата виконавчого продюсера Арнольда Шапіро: «Найбільш приголомшливі телефонні дзвінки надходили від малих дітей, які телефонували в страху, бажаючи вирватися з тенет болю, спричиненого фізичною наругою й статевим зловживанням».

Ця програма багато зробила для того, щоб розвіяти уявлення, ніби ті, хто зловживає дітьми, є великими страшними незнайомцями. Фактично «наругу чинять здебільшого батьки й інші близькі родичі», робить висновок Шапіро. Інше дослідження підтверджує цей погляд і наголошує, що друзі, які користуються довір’ям сім’ї, іноді «обробляли» саму дитину та інших членів родини, аби пізніше вчинити над дитиною добре сплановану наругу. Найбільш приголомшує така зрада довір’я, як кровозмішення.

Сексуальне розбещення, яким займаються педофіли, становить іншу всесвітню загрозу для дітей. В інформаційному бюлетені «Злочинність і карне судочинство. Тенденції та проблеми» (англ.) подається таке визначення: «Педофілія стосується статевого потягу, спрямованого на осіб дитячого віку. (...) Педофілія неодмінно пов’язана з вчиненням таких злочинів, як сексуальне насилля, непристойні дії, а також правопорушення, що мають зв’язок з дитячою порнографією».

Безліч жахливих повідомлень про організації педофілів, які вдаються до пожадливої сексуальної експлуатації дітей, надходить з усього світу. (Дивіться інформацію в рамці на сторінці 7). Жертвами стають як хлопчики, так і дівчатка. Їх заманюють безпринципні чоловіки, сексуально зловживають ними, а потім залякують або навпаки дуже балують, щоб спонукати залишитися в «клубі». Чоловіки, які планують і здійснюють ці ганебні вчинки, часто належать до числа видатних провідників громади. Що ж до поліції та органів правосуддя, то деколи вони добре поінформовані про діяльність таких осіб і навіть прикривають їх.

Також викликає обурення факт, що діти стають жертвами сексуального зловживання з боку представників духівництва. Повідомлення з усього світу виявляють наскільки поширене зловживання дітьми серед представників духівництва, іноді навіть в ім’я Бога. Наприклад, англіканський священик, якого пізніше засудили, говорив своїй десятирічній жертві, що «через нього [священика] промовляє Бог, тому все, що робить він чи [хлопець], подобається Богові й, отже, є правильним».

У виданій в Австралії рецензії на книжку «Битва й удар у відповідь: війна зі статевим зловживанням дітьми» (англ.) зверталась увага на зловживання дітьми, яке вчиняють представники духівництва та інші особи на гідних довір’я посадах. У ній говориться, що причетні до цього організації, здається, стурбовані тим, аби зменшити шкоду, завдану їхній репутації, і захистити себе, а не беззахисних дітей.

Спустошливі наслідки

Діти переважно виявляють довір’я повністю, без застереження. Тому, якщо його зрадити, це справляє спустошливий вплив на довірливий дитячий розум. У часописі «Зловживання дітьми й нехтування ними» (англ.) говориться: «Люди й місця, що раніше вважалися безпечними та надійними, почали асоціюватися з небезпекою і страхом. Дитячий світ стає все важче передбачити і контролювати».

Унаслідок зловживання, яке в більшості випадків триває багато років, деякі діти мають соціальні й психічні проблеми пізніше, коли досягають дорослого віку. Зрада довір’я завдає саме такої шкоди, бо дитину використовують лише тому, що вона є дитиною. Крім того, багато дітей, якими зловживають, ніколи не розповідають про це, на що кривдники дуже розраховують.

В останні роки зібрано масу доказів про всесвітній масштаб проблеми зловживання дітьми, і на сьогодні їх вже неможливо заперечувати або ігнорувати. Але більшість людей погоджується, що усунути проблему зловживання дітьми — це складне завдання. Отже, повстають запитання: чи існує той, хто може справді захистити наших дітей? Як ті, хто є батьками, можуть захистити даний Богом спадок і піклуватися про життя своїх беззахисних малих дітей? До кого батьки можуть звернутися за допомогою?

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 7]

Операція «Довір’я» на Інтернеті

Декілька місяців тому під час однієї з найбільших операцій проти дитячої порнографії на Інтернеті таємна поліція у 12 країнах увійшла в довір’я підозрюваних педофілів і зробила облаву на квартири понад 100 з них. Лише в однієї організації педофілів у Сполучених Штатах Америки поліція вилучила більш як 100 000 порнографічних зображень дітей.

Британський детектив, який координував п’ятимісячне розслідування на Інтернеті, зазначив: «Ці зображення, безумовно, викличуть огиду у будь-якої нормальної людини». На них були діти обох ста́тей, деякі у віці двох років. Бельгійська поліція повідомила, що зображення на Інтернеті були «найвідразливішими сценами дитячої порнографії. (...) Люди дійшли до того, що самі зловживали власними дітьми, аби представити найбільш разючий матеріал». Один чоловік мав фотографії, що зображали, як він ґвалтує свою племінницю, і ввів їх у комп’ютер.

Серед підозрюваних були вчителі, вчений, студент права, студент-медик, начальник загону бойскаутів, бухгалтер і професор університету.