Діти ростуть щасливо

Чи справді перебування дітей у колах релігійних меншин психологічно травмує їх? У вищезгаданому випадку Карон суддя першої інстанції теоретизував, що «розвиток [її доньок] як повноцінних громадянок» і «пристосування їх до школи та суспільства» затримається через те, що мати виховуватиме їх за принципами релігії меншини. Чи мав він рацію? Розгляньмо їхню ситуацію тепер, через десять років.

Шкільні табелі успішності дівчаток, котрі нині є активними Свідками, говорять гучно й недвозначно. Табель одинадцятирічної Моніки з хорошими оцінками свідчить, що її «особистий і соціальний розвиток» був «задовільний». Її вчителька написала у табелі: «Моніка миле дівча, й на неї з упевненістю можна покладатися. Я рада, що вона в моєму класі». Іншій доньці Карон, 13-річній Шеллі, було присуджено нагороду від президента Сполучених Штатів Америки «За успішне навчання й зразкову поведінку». Її також було обрано «Громадянкою місяця» за добрі «особисті стосунки з вчителями, учнями та наполегливість у навчанні». Чи вони скидаються на непристосованих до життя дітей?

[Ілюстрація на сторінці 22]

Спочатку Карон було відмовлено в праві виховувати її двох дочок через її релігію.