Матерям нелегко

«Виконання сімейних обов’язків — це основне завдання людства... Якщо матір нехтує своїми обов’язками, то нового покоління просто не буде або ж виросте таке покоління, що ліпше б його взагалі не існувало». (Теодор Рузвельт, 26-й президент США)

БЕЗСУМНІВНО, без матері неможливе народження дитини. Але роль матері не обмежується лише цим. Ось що сказав один письменник: «Материнська турбота дуже важлива для здоров’я дитини, її виховання, розвитку інтелекту, формування особистості й характеру, а також емоційної стабільності».

Одне з багатьох завдань матері — навчати дітей. Саме від неї малюк вчиться перших слів і навичок мовлення. Зазвичай мати проводить з дитиною більше часу, ніж батько, тож вона стає основним вихователем і вчителем. Часто про якісь риси чи знання, набуті людиною в дитинстві, говорять, що вона «всмоктала їх з молоком матері». Цей вислів показує, наскільки істотною є роль матері в навчанні дитини.

Наш Творець, Бог Єгова, теж надзвичайно цінує матерів. В одній з Десяти Заповідей, написаних «Божим перстом» на кам’яних таблицях, дітям наказувалося: «Шануй свого батька та матір свою» (Вихід 20:12; 31:18; Повторення закону 9:10). Крім того, у Біблії говориться про «науку матері» (Приповістей 1:8). Сьогодні вже не викликає сумнівів те, що навчання дітей протягом перших трьох років їхнього життя, коли ними в основному опікується мати, має вкрай важливе значення.

Проблеми матерів

Зазвичай, аби допомогти чоловікові утримувати сім’ю, багатьом жінкам доводиться працювати. А поєднувати роботу і виховання дітей саме тоді, коли формується їхня особистість, досить нелегко. За даними ООН, у багатьох розвинених країнах працює більше 50 відсотків матерів, які мають дітей віком до трьох років.

Коли ж чоловіки їдуть на заробітки в інше місто чи країну, чимало жінок змушені самі виховувати дітей. Приміром, у певних регіонах Вірменії в пошуках роботи за кордон їде майже третина чоловіків. Ще інші жінки стають одинокими матерями через смерть подружнього партнера або ж через те, що чоловік залишає сім’ю.

У деяких країнах матерям важко навчати дітей, оскільки їм самим бракує освіти. За підрахунками Департаменту ООН з економічних та соціальних питань, у світі налічується 876 мільйонів неграмотних людей, і дві третини з них — жінки. Згідно з повідомленням ЮНЕСКО, в Африці, арабських країнах, Східній і Південній Азії таких жінок понад 60 відсотків. До того ж багато чоловіків вважає, що освіта жінкам взагалі не потрібна, а навіть відволікає їх від виконання їхнього призначення — народжувати дітей.

У часописі «Світогляд» (англ.) повідомлялося, що в одному районі індійського штату Керала, де дівчата зазвичай стають матерями в 15 років, чоловіки не хочуть брати за дружин освічених дівчат. У поблизькому Пакистані в навчанні перевагу надають синам. Сподіваються, що освіта допоможе їм знайти добре оплачувану роботу, щоб забезпечити своїм батькам безтурботну старість. Проте «витрачати гроші на освіту дочок батьки не вважають за потрібне, оскільки гадають, ніби ті не зможуть надати суттєвої матеріальної допомоги родині»,— зазначається в книжці «Освіта жінок у країнах, що розвиваються» (англ.).

Окрім цих труднощів, існують ще й місцеві звичаї, які перешкоджають матерям виконувати в сім’ї свою почесну роль. Наприклад, у деяких країнах від матерів очікується, що за гроші вони віддаватимуть своїх доньок заміж ще в зовсім юному віці чи дозволятимуть, аби дочкам калічили статеві органи. Подекуди жінкам також забороняється виховувати і навчати власних синів. Чи зобов’язані матері дотримуватися цих звичаїв і допускати, аби хтось інший навчав їхніх дітей?

Далі ми розглянемо, як деякі жінки долають такі труднощі. Наступні статті також допоможуть ліпше зрозуміти матерів і те, якого ставлення вони заслуговують.

Як матері долають труднощі

ОСНОВНОЮ проблемою багатьох матерів є те, що вони мусять працювати, аби задовольняти матеріальні потреби сім’ї. Крім того, з тої чи іншої причини чимало жінок виховують дітей самотужки.

Маргарита, одинока мати з Мексики, має двох синів. «Прищеплювати їм духовні і моральні цінності дуже важко,— говорить вона.— Одного разу мій син-підліток після вечірки прийшов додому напідпитку. Я попередила його, що коли це повториться, то просто не впущу його до хати. І от наступного разу я дійсно закрила двері і не впустила його. Звісно, мені було боляче це робити, але син більше не напивався».

Невдовзі Маргарита почала досліджувати Біблію, і це допомогло їй вчити дітей норм моралі. Сьогодні її сини є Свідками Єгови і служать повночасно.

Коли чоловік їде на заробітки

Багато чоловіків у пошуках роботи їдуть у більш розвинені країни. Через це їхні дружини мусять самі дбати про дітей. Лакшмі, мати з Непалу, розповідає: «Мій чоловік працює за кордоном вже сім років. Діти завжди ліпше слухалися його, ніж мене. Тож, якщо б чоловік був удома і брав керівництво у вихованні дітей, мені було б значно легше».

Незважаючи на труднощі, Лакшмі таки дає собі раду. Вона не дуже освічена, тому наймає репетиторів, аби ті допомагали старшим дітям зі шкільними завданнями. Однак особливої уваги Лакшмі приділяє їхній духовній освіті: кожного тижня проводить з дітьми біблійне вивчення. Також вона обговорює з ними щоденний текст і завжди бере на християнські зібрання.

Якщо матері бракує освіти

У деяких країнах дуже багато неграмотних жінок, тому їм важко навчати своїх дітей. Слова мексиканки Аурелії, котра має шістьох дітей, показують, у якому становищі може опинитися малоосвічена матір: «Моя мама вважала, що жінці не потрібно вчитися. Тож я не вмію читати і не можу допомогти дітям виконувати домашні завдання. Через це мені дуже прикро. Але я не хочу, щоб так було і з моїми дітьми, тому докладаю зусиль, аби вони отримали освіту».

Навіть коли матір неграмотна, вона може певною мірою брати участь у навчанні своїх дітей. Яким чином? Одне прислів’я говорить: «Навчіть матір, і вона навчить синів». Бішну, жінка з Непалу, яка має трьох синів, була неосвіченою. Однак вона дуже хотіла набути знань з Біблії і передати їх своїм дітям. Це спонукало Бішну навчитися читати і писати. Крім того, вона стежила, чи діти зробили уроки, і ходила до школи, аби цікавитись їхніми успіхами.

Як Бішну прищеплювала дітям моральні цінності? Її син, Сілаш, пригадує: «Коли ми робили щось не так, мама завжди виправляла нас, наводячи приклади з Біблії. І це подобалося мені найбільше. Такий метод навчання був дуже вдалим і заохочував прийняти пораду». Бішну стала добрим вчителем для своїх дітей. Її сини виросли богобоязливими молодими людьми.

Одна жінка з Мексики, на ім’я Антонія, виховує двох дітей. «Я отримала лише початкову освіту,— говорить вона.— Ми мешкали у віддаленому селі, і середня школа була дуже далеко. Але я хотіла, щоб мої діти стали більш освіченими, ніж я, тож присвячувала їм багато часу. Я навчила їх читати і рахувати. Ще перед тим як стати школяркою, моя донька вміла писати своє ім’я й усі літери алфавіту. А син уже досить добре читав, коли пішов у дитсадок».

Антонію запитали, як вона надавала дітям духовну освіту. Вона відповіла: «Я читала дітям біблійні оповідання. Донька ще не навчилася говорити, однак жестами вже «розповідала» про біблійних персонажів. А син у чотири роки вперше на християнському зібранні читав уривок з Біблії». Як бачимо, матір може навчати дітей, навіть якщо їй самій бракує освіти.

Усупереч вкоріненим звичаям

Індіанці цоціль, що живуть у Мексиці, переважно за гроші віддають своїх дочок заміж у віці 12—13 років. Часто дівчат продають значно старшим чоловікам, які вже мають одну чи дві дружини. Якщо чоловік незадоволений своєю новою жінкою, він має право розлучитися з нею і зажадати гроші назад. Петрона народилась у такому традиційному шлюбі. Її матір свого часу продали одному чоловікові. Після народження сина чоловік з нею розлучився. Це сталося, коли їй було лише 13 років! Перша дитина померла, і пізніше матір Петрони ще двічі віддавали заміж. Загалом вона народила восьмеро дітей.

Петрона ж не хотіла такого життя. Вона розповідає: «Коли я отримала початкову освіту, то сказала мамі, що не вийду заміж, оскільки хочу продовжити навчання. Мама відповіла, що не може нічого зробити і що я мушу поговорити з батьком».

Батько сказав: «Я збираюся знайти тобі чоловіка. Ти говориш іспанською і вмієш читати. Не розумію, чого ще тобі потрібно? Якщо хочеш вчитися, то сама плати за своє навчання».

«Тож я так і зробила,— продовжує Петрона.— А гроші заробляла, займаючись вишивкою». Так Петроні вдалось уникнути традиційного шлюбу. Коли дівчина була вже дорослою, її мати почала вивчати Біблію і, набравшись мужності, стала прищеплювати біблійні норми своїм молодшим донькам. Вона на власному досвіді зазнала гірких наслідків поширеного шлюбного звичаю і тепер оберігала від цього своїх дітей.

У деяких культурах прийнято, що синів може виховувати лише чоловік. «Жінок цоціль вчать, що вони займають нижче становище,— пояснює Петрона.— Чоловіки дуже деспотичні. А хлопці наслідують свого батька і часто кажуть матері: «Не говори мені, що робити. Батько цього не наказував, тому я не збираюся тебе слухатись». Тож матері не можуть навчати синів. Але моя мама стала вивчати Біблію, тому їй добре вдається наставляти моїх братів. Вони напам’ять знають слова з Ефесян 6:1, 2: «Діти,— слухайтеся своїх батьків... Шануй свого батька та матір».

Мері, мати з Нігерії, говорить: «У місцевості, де я виростала, жінкам не дозволялося виховувати чи навчати хлопців. Однак біблійний приклад Лоіди й Евнікії, матері та бабці Тимофія, заохотив мене навчати своїх синів усупереч місцевим звичаям» (2 Тимофія 1:5).

Ще один звичай, поширений у певних країнах,— жіноче обрізання, тобто ушкодження жіночих статевих органів. Це операція, під час якої дівчинці частково чи повністю відрізають зовнішні статеві органи. Широкому загалу про цей звичай стало відомо завдяки публікації Воріс Дірі, відомої манекенниці, яка є представником Фонду ООН для діяльності в галузі народонаселення. За поширеним сомалійським звичаєм, мати Воріс дала згоду на те, аби її доньці зробили таку процедуру. Згідно з одним повідомленням, на Близькому Сході та в Африці 8—10 мільйонів жінок і дівчат ще зазнають таких знущань. Навіть у США жертвами цієї традиції можуть стати близько 10 000 дівчат.

Які погляди лежать в основі цього звичаю? Дехто вважає, що жіночі геніталії — це непристойність, що вони роблять дівчину нечистою, отже непридатною для шлюбу. Процедуру обрізання батьки розглядають як запоруку того, що їхня дитина зберігатиме цнотливість до шлюбу і потім залишатиметься вірною подружньому партнеру. Якщо мати дівчини не дає згоди на виконання цього ритуалу, вона може стягнути на себе гнів чоловіка і сусідів.

Незважаючи на це, чимало матерів переконані, що немає жодної причини — ані релігійної, ані медичної чи гігієнічної — піддавати свою дитину цій болісній процедурі. У книжці «Відмова від огидних звичаїв», яка була опублікована в Нігерії, розповідається, що багато жінок мужньо відмовляються підтримувати цю традицію.

Безсумнівно, незважаючи на всілякі труднощі, матері по цілому світі успішно навчають своїх дітей і дбають про них. Чи матері отримують за це належну пошану?

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 5]

«Численні вивчення показують, що в економіці чи в соціальній сфері немає жодної стратегії розвитку, де б жінка не відігравала провідної ролі. Коли жінка повністю виконує свою роль, результати цього дуже очевидні: сім’ї стають здоровішими і краще харчуються, а дохід сім’ї і заощадження зростають. Жінки вносять свій вклад не лише в добробут сім’ї, але й у добробут цілого суспільства, цілої країни» (Генеральний секретар ООН Кофі Аннан, 8 березня 2003 року).

[Відомості про джерело]

UN/DPI photo by Milton Grant

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 8]

Вона йшла заради нас на жертви

Молодий бразилець, на ім’я Жульяну, розповідає: «Коли мені було п’ять років, мама мала престижну роботу. Проте народилась моя сестра, і мама вирішила залишити роботу, щоб приділяти нам більше часу. Співробітники намагалися відмовити її. Вони твердили, що, коли ми створимо власні сім’ї і залишимо дім, ніхто навіть не згадає про її жертви. Їй казали, що вона робить вклад у справу, яка не принесе прибутку. Але я вважаю, що вони помилялись. Я ніколи не забуду, яку любов мама виявила до нас».

[Ілюстрації]

Жульяну з матір’ю і сестрами. Зліва: Жульяну у віці п’яти років.

[Ілюстрації на сторінці 6]

Бішну навчилася читати й писати і допомагала синам отримати добру освіту.

[Ілюстрації на сторінці 7]

Син Антонії читає уривок з Біблії на християнському зібранні.

[Ілюстрації на сторінці 7]

Петрона служить добровольцем у мексиканському філіалі Свідків Єгови. Її матір, яка теж стала Свідком, навчає своїх молодших дітей.

Почесна роль матері

СЬОГОДНІ дуже часто роль жінки в сім’ї недооцінюється і применшується. Упродовж останніх десятиліть дедалі більше батьків занедбують своїх дітей. Вони вважають, ніби виховання дітей менш важливе, ніж кар’єра, і надто обтяжливе. Дехто може стверджувати, що це крайні погляди. Та все ж чимало матерів думають, що обов’язок берегти домашній затишок і виховувати дітей принижує жінку. Існує навіть думка, що жінка неодмінно повинна працювати за межами дому, аби реалізувати увесь свій потенціал.

Однак багато чоловіків і дітей цінують матерів. Карло, який служить у філіалі Свідків Єгови на Філіппінах, говорить: «Я служу в Бетелі завдяки тому, чого навчила мене мати. Батько був прихильником суворої дисципліни і відразу карав, проте мама розмовляла з нами і пояснювала, що і чому треба виправити. Я дуже вдячний їй за такий підхід до виховання».

Пітер мешкає в ПАР. Окрім нього, у його одинокої малоосвіченої матері було ще п’ятеро дітей. Пітер пригадує: «Мама працювала прибиральницею і, звичайно ж, заробляла небагато. Їй було важко оплачувати наше навчання в школі. Дуже часто ми лягали спати голодні. Грошей ледве вистачало на те, щоб заплатити за житло. Незважаючи на всі труднощі, мама ніколи не знеохочувалась. Вона вчила нас не порівнювати себе з іншими. Якби не її відвага і відданість, ми ніколи не були б такі щасливі».

Ахмед з Нігерії розповів, наскільки цінує допомогу дружини у вихованні дітей: «Я дуже вдячний їй за все, що вона робить. Коли мене немає вдома, я впевнений, що дружина добре опікується нашими дітьми. Мені приємно, що вона шанує мене як голову родини. Я вчу дітей поважати маму так само, як і мене».

Один чоловік з Палестини з гордістю каже, що його дружина — чудова матір: «Ліна дуже багато вкладає в нашу доньку. Вона сприяє духовності нашої сім’ї. На мою думку, дружина добре виконує свої обов’язки завдяки своїм релігійним поглядам». Ліна є Свідком Єгови і у вихованні дочки застосовує біблійні принципи.

Які це принципи? Що Біблія говорить про матерів? Яку роль у навчанні дітей вони виконували і як до них ставилися в минулому?

Як належить ставитися до матерів

Створивши жінку, Бог відвів їй почесну роль у сім’ї. Буття, перша книга Біблії, повідомляє: «І сказав Господь Бог: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього [«як його доповнення», НС]» (Буття 2:18). Отож перша жінка, Єва, була для Адама доповненням. Вона була створена настільки досконало, що могла стати для нього чудовою помічницею. Їй теж відводилася роль у сповненні Божого наміру щодо людей. Разом із чоловіком вони мали народжувати і виховувати дітей, а також піклуватися про тварин і землю. Єва повинна була стати справжнім другом і порадником, мала заохочувати і підтримувати чоловіка. Адам був дуже щасливий, коли отримав такий прекрасний дар від Творця! (Буття 1:26—28; 2:23).

Пізніше Бог дав вказівки щодо того, як належить ставитися до жінок. Наприклад, від ізраїльтян очікувалося, що вони виявлятимуть матерям честь і не зневажатимуть їх. Якщо син ‘проклинав свого батька чи матір свою’, його чекала смертна кара. Християнським дітям теж радилось ‘слухатися своїх батьків’ (Левит 19:3; 20:9; Ефесян 6:1; Повторення закону 5:16; 27:16; Приповістей 30:17).

Під керівництвом чоловіка дружина повинна була навчати як дочок, так і синів. У Божому Слові синам наказувалось ‘не відкидати науки матері своєї’ (Приповістей 6:20). Також у 31-му розділі книги Приповістей містяться «слова Лемуїла... що ними навчала його його мати». Приміром, ця мудра жінка спонукувала сина уникати надмірного вживання алкогольних напоїв: «Не царям, Лемуїле, вино... і напій той п’янкий не князям, щоб не впився він та не забув про Закона, і щоб не змінив для всіх гноблених права!» (Приповістей 31:1, 4, 5).

Кожному молодому чоловікові, що має намір одружитися, варто було б розглянути опис «жінки чеснотної», який подала мати царя Лемуїла. «Ціна її більша від перел»,— сказала вона. Описавши багато справ, які виконує така дружина по дому, мати царя додала: «Краса — то омана, а врода — марнота, жінка ж богобоязна — вона буде хвалена!» (Приповістей 31:10—31). Справді, наш Творець призначив жінці почесну і відповідальну роль.

У християнському зборі дружин і матерів теж дуже цінують і віддають їм належну пошану. В Ефесян 5:25 говориться: «Чоловіки,— любіть своїх дружин». Молодому Тимофієві, якого матір і бабця навчили поважати «Писання святе», було дано натхнену Богом настанову: «Вмовляй... старших жінок — немов матірок» (2 Тимофія 3:15; 1 Тимофія 5:1, 2). Отже, чоловіки мають поважати старших жінок, як своїх матерів. Як бачимо, Бог цінує жінок і очікує, що інші теж цінуватимуть їх.

Цінуйте їх!

Один чоловік, що виріс у суспільстві, де жінок сприймають як людей нижчого рангу, говорить: «У моїй культурі чоловік вважається важливішим за жінку. Я постійно бачив, як з жінками погано поводяться і зневажають їх. Тому мені було нелегко навчитися ставитись до жінки так, як очікує Бог, і сприймати її як доповнення, як помічницю по господарству та у вихованні дітей. Хоча мені важко хвалити дружину, я усвідомлюю: все добре в наших дітях — це результат її наполегливих зусиль».

Безсумнівно, матері, які сумлінно навчають власних дітей, можуть пишатися своєю роллю і бути впевненими, що виконують гідне завдання. Вони по праву заслуговують вдячності і сердечної похвали. Адже вони так багато навчили кожного з нас: звичок, що стають у пригоді впродовж цілого життя; добрих манер, які так необхідні для хороших стосунків з іншими, а також, можливо, і моральних норм, які в молоді роки стримували нас від хибних учинків.