Закон Христа

«Я... під законом Христовим» (1 КОРИНТЯН 9:21, Хом.).

1, 2. а) Як можна було б запобігти багатьом помилкам людства? б) Чого загальновизнане християнство так і не навчилося з історії юдаїзму?

«НАРОДИ та уряди ніколи не вчилися з уроків історії та не поводилися згідно з принципами, встановленими нею». Так висловився один німецький філософ XIX сторіччя. Справді, людська історія була названа «маршем безглуздя», серією жахливих промахів і криз, більшості з котрих можна було б запобігти, якби лише люди хотіли вчитися з помилок минулого.

² Про таку саму відмову вчитися з помилок минулого йдеться в цьому перегляді божественного закону. Бог Єгова замінив Мойсеїв Закон куди ліпшим законом — законом Христа. Однак провідники загальновизнаного християнства, які заявляють, що навчають цього закону й живуть за ним, так нічого й не навчилися з неймовірного безглуздя фарисеїв. Тож загальновизнане християнство перекрутило й зневажило закон Христа, подібно як це зробив із Законом Мойсея юдаїзм. Як це могло статися? Спочатку розгляньмо цей закон: чим він є, хто і як ним керує, а також, що́ відрізняє його від Мойсеєвого Закону. А потім дослідімо, як загальновизнане християнство зневажає його. Отже, повчімося з історії та візьмімо для себе пожиток!

Нова угода

3. Яку обіцянку дав Єгова щодо нової угоди?

³ Хто, крім Бога Єгови, міг поліпшити досконалий Закон? Мойсеїв Закон-угода був досконалий (Псалом 19:8). Незважаючи на це, Єгова пообіцяв: «Ось дні настають... і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт. Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав». Десять Заповідей — ядро Мойсеєвого Закону — були записані на скрижалях. Але про новий заповіт, або угоду, Єгова сказав: «Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу» (Єремії 31:31—34).

4. а) Якого Ізраїлю стосується нова угода? б) Хто, окрім духовних ізраїльтян, перебуває під законом Христа?

⁴ Хто мав увійти в цю нову угоду? Напевно не буквальний ‘дім Ізраїлів’, який відкинув Посередника цієї угоди (Євреїв 9:15). Ні, цей новий «Ізраїль» повинен був стати ‘Ізраїлем Божим’, народом духовних ізраїльтян (Галатів 6:16; Римлян 2:28, 29). До цієї помазаної духом групки християн пізніше мав приєднатися «великий натовп» з усіх народів, члени якого також повинні були прагнути поклонятися Єгові (Об’явлення 7:9, 10; Захарія 8:23). Хоча ці люди не входять у нову угоду, закон мав зобов’язувати також і їх. (Порівняйте Левит 24:22; Числа 15:15). Як «отара одна» під проводом ‘Одного Пастиря’, усі вони, за словами апостола Павла, мали бути «під законом Христовим» (Івана 10:16; 1 Коринтян 9:21, Хом.). Павло назвав цю нову угоду ‘кращим заповітом’. Чому? Передусім тому, що він ґрунтується не на тінях майбутнього, а на сповнених обітницях (Євреїв 8:6; 9:11—14).

5. Яка мета нової угоди й чому вона матиме успіх?

⁵ Яка мета цієї угоди? Створити народ царів і священиків для благословення всього людства (Вихід 19:6; 1 Петра 2:9; Об’явлення 5:10). Мойсеїв Закон-угода ніколи не посприяв виникненню цього народу в повному розумінні цього слова, бо більшість ізраїльтян збунтувалися і втратили можливість стати таким народом. (Порівняйте Римлян 11:17—21). Однак те, що нова угода досягне своєї мети, є певним, бо вона пов’язується із зовсім іншим законом. Чим він відрізняється?

Закон свободи

6, 7. Яким чином закон Христа дає більшу свободу, ніж Мойсеїв Закон?

⁶ Закон Христа нерідко пов’язується зі свободою (Івана 8:31, 32). Про нього говориться, як про «закон свободи» і «досконалий закон» (Якова 1:25; 2:12, Дерк.). Звичайно, будь-яка людська свобода є відносною. І все ж таки цей закон дає куди більшу свободу, ніж його попередник — Мойсеїв Закон. Яким чином?

⁷ Передусім, ніхто не народжується під законом Христа. Вже не мають жодного значення такі чинники, як раса й місце народження. Правдиві християни добровільно вирішують у своєму серці взяти на себе ярмо слухняності закону. Завдяки цьому вони вважають таке ярмо любим і легким тягарем (Матвія 11:28—30). Таким чином, Мойсеїв Закон також був призначений навчати людину про те, що вона є грішною та вкрай потребує викупної жертви, аби визволитися (Галатів 3:19). Закон же Христа говорить, що Месія прийшов, заплатив своїм життям викупну ціну й відкрив для нас шлях до звільнення від жахливого пригноблення через гріх і смерть! (Римлян 5:20, 21). Щоб скористатися із цього, нам потрібно ‘вірувати’ в цю жертву (Івана 3:16).

8. Що входить у закон Христа, але чому жити згідно з цим законом не означає зазубрювати сотні юридичних вказівок?

⁸ ‘Вірувати’ — означає жити згідно із законом Христа. Це включає в себе слухатися всіх Христових наказів. Чи потрібно тоді зазубрювати сотні законів і правил? Ні. Бо на відміну від Мойсея — посередника старої угоди, який записав Мойсеїв Закон, Ісус — Посередник нової угоди — ніколи не записував навіть поодинокого закону. Натомість він жив у гармонії з цим законом. Його досконале життя — зразок для усіх нас (1 Петра 2:21). Можливо, саме тому про поклоніння ранніх християн говорилося, як про «дорогу» (Дії 9:2; 19:9, 23; 22:4; 24:22). Для них закон Христа унаочнився в житті Христа. Наслідувати Христа — це слухатися цього закону. Їхня палка любов до нього означала, що цей закон, за словами пророцтва, був насправді написаний на їхніх серцях (Єремії 31:33; 1 Петра 4:8). А людина, яка слухається заради любові, ніколи не почувається пригнобленою ним — це ще одна причина, чому закон Христа можна назвати «законом свободи [«вільного народу», НС]».

9. Що є самою суттю закону Христа і яким чином цей закон стосується нової заповіді?

⁹ Якщо любов була важливою частиною Мойсеєвого Закону, то вона є самою суттю християнського закону. Отже, закон Христа включає нову заповідь — християни повинні любити один одного саможертовною любов’ю. Їм слід так любити, як любив Ісус, а він добровільно поклав своє життя заради своїх друзів (Івана 13:34, 35; 15:13). Тому можна сказати, що закон Христа є величнішим виразом теократії, ніж Мойсеїв Закон. Колись цей журнал зазначив: «Теократія — це правління Бога, Бог є любов, тому теократія — це правління любові».

Ісус та фарисеї

10. Чим відрізнялося Ісусове вчення від вчення фарисеїв?

¹⁰ Зовсім не дивно, що між Ісусом і єврейськими релігійними провідниками його днів виникнула суперечка. «Досконалий закон», «закон свободи» був зовсім чужий для книжників і фарисеїв. Вони намагалися контролювати народ людськими постановами. Їхнє вчення стало гнітючим, обвинувальним і негативним. Вчення Ісуса разюче відрізнялося від їхнього, бо воно надзвичайно підносило дух і давало позитивні результати! Ісус був практичним і спрямовував увагу на дійсні потреби й турботи людей. Він навчав просто, вкладаючи в навчання своє серце, послуговуючись прикладами щоденного життя і посилаючись на авторитет Божого Слова. Тому «народ дивувався з науки Його» (Матвія 7:28). Так, Ісусове вчення досягало їхніх сердець!

11. Як Ісус показав, що Мойсеїв Закон потрібно було застосовувати розсудливо й милосердно?

¹¹ Замість додавати ще більше правил до Мойсеєвого Закону, Ісус показував, як євреї повинні були застосовувати цей Закон — розсудливо й милосердно. Пригадайте, наприклад, випадок, коли до нього наблизилася жінка, що страждала від кровотечі. За Мойсеєвим Законом, кожен, до кого вона доторкнулася, ставав нечистим, отже вона ні в якому разі не повинна була перебувати в натовпі! (Левит 15:25—27). Але вона дійшла до такого розпачу, що пробилася через натовп і доторкнулась до Ісусового плаща. Кровотеча припинилася в одну мить. Чи він докорив їй за порушення Закону? Ні. Замість цього він перейнявся її розпачливим станом і виявив своїми діями найвеличнішу заповідь Закону — любов. Він співчутливо сказав: «Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!» (Марка 5:25—34).

Чи закон Христа поблажливий?

12. а) Чому нам не слід припускати, що закон Христа поблажливий? б) З чого видно, що створення багатьох законів веде до пошуків багатьох лазівок?

¹² Чи ж ми повинні висновувати, що, оскільки закон Христа є ‘законом волі’, він поблажливий, а фарисеї з усіма своїми усними традиціям тримали людей в рамках конкретних норм поведінки? Ні. На прикладі сучасних юридичних систем видно, що, чим більше є законів, тим більше лазівок люди знаходять у нихa. За Ісусових днів складність фарисейських правил змушувала людей вишукувати лазівки, розхлябано й без любові працювати, а також набирати лицемірно-праведного вигляду, щоб маскувати внутрішнє зіпсуття (Матвія 23:23, 24).

13. Чому закон Христа сприяє вищим нормам поведінки, ніж будь-який писаний звід законів?

¹³ На противагу цьому закон Христа не дає поживи такому погляду. По суті, якщо слухатися закону, що ґрунтується на любові до Єгови, і завдяки цьому наслідувати Христову саможертовну любов до інших, можна досягнути норм поведінки значно вищих від тих, котрі досягаються сповненням формального зводу законів. Любов не шукає лазівок, вона утримує нас від згубних справ, яких звід законів, можливо, конкретно не забороняє. (Дивіться Матвія 5:27, 28). Отже закон Христа спонукуватиме нас робити щось для інших — виявляти великодушність, гостинність і любов, до чого не може спонукувати жоден формальний закон (Дії 20:35; 2 Коринтян 9:7; Євреїв 13:16).

14. Який вплив на християнський збір першого сторіччя справляло те, що його члени жили в гармонії із законом Христа?

¹⁴ Коли члени раннього християнського збору старалися жити за законом Христа, вони втішалися теплою, сердечною атмосферою, і серед них майже не було холодного, засудливого й лицемірного духу, який панував у тодішніх синагогах. Безумовно, члени цих юних зборів по-справжньому розуміли, що вони живуть за «законом вільного народу»!

15. Як Сатана намагався зіпсувати християнський збір уже від самого початку існування цього збору?

¹⁵ Проте Сатана завзято намагався зіпсувати християнський збір з-середини, так само як він зіпсував ізраїльський народ. Апостол Павло попереджав перед вовкоподібними людьми, які мали «казати перекручене» й гнобити Божу отару (Дії 20:29, 30). Йому потрібно було боротися з прихильниками юдаїзму, котрі прагнули замінити відносну свободу закону Христа поневоленням Мойсеєвого Закону, який сповнився в Христі (Матвія 5:17; Дії 15:1; Римлян 10:4). Після смерті останнього апостола вже не було сили, що стримувала б таке відступництво. Тому зіпсуття почало швидко поширюватися (2 Солунян 2:6, 7).

Загальновизнане християнство забруднює закон Христа

16, 17. а) Яких форм набрало зіпсуття загальновизнаного християнства? б) Як закони католицької церкви призвели до перекрученого погляду на статеве життя?

¹⁶ Зіпсуття загальновизнаного християнства, подібно як і юдаїзму, набрало багатьох форм. Загальновизнане християнство також стало жертвою лжевчень і розгнузданої моралі. І через його зусилля охоронити свою отару від чужого впливу нерідко руйнувалося й те, що залишилось у ньому від чистого поклоніння. Блискавично поширювалися суворі й небіблійні закони.

¹⁷ У створенні сили-силенної церковних законів взяла провід католицька церква. Ці закони були особливо спотворені в питаннях, пов’язаних із статевим життям. За книжкою «Сексуальність і католицизм» (англ.), церква перейняла грецьку філософію стоїцизму, який ставився з підозрою до всіх форм задоволення. Церква почала навчати, що будь-яке статеве задоволення, включаючи звичайні подружні стосунки, є гріховним. (Порівняйте Приповістей 5:18, 19). Твердилось, що секс призначений виключно для розмноження і не більше. Отже церковний закон оголосив застосування будь-яких контрацептивів надзвичайно тяжким гріхом, за який інколи вимагалося багатьох років покути. Відтак було заборонено одружуватися священству, а цей едикт відкрив шлях незаконним статевим зносинам, у тому числі й ґвалтуванню дітей (1 Тимофія 4:1—3).

18. До чого довело збільшення числа церковних законів?

¹⁸ Коли збільшилося число церковних законів, їх зібрали в книги. Вони почали затемнювати й витісняти Біблію. (Порівняйте Матвія 15:3, 9). Подібно як юдаїзм, католицизм з недовірою ставився до світських писань і вважав більшість з них небезпечними. Через такий погляд він незабаром переступив межу біблійного розсудливого застереження щодо цього питання (Екклезіяста 12:12; Колосян 2:8). Ієронім, церковний письменник четвертого сторіччя н. е., вигукнув: «О Господи, якщо я знову колись матиму світські книжки або читатиму їх — я зрікся тебе». З часом церква взялася за цензуру книжок, навіть книжок світського характеру. Таким чином у XVII сторіччі було засуджено астронома Галілео Галілея за працю, в якій говорилося, що Земля обертається довкола Сонця. Твердження церкви, що вона є авторитетом стосовно всіх питань, в тому числі й питань з астрономії, зрештою призвело до послаблення віри в Біблію.

19. Як кляштори сприяли суворій авторитарності?

¹⁹ Створення правил набрало великого розмаху в кляшторах, де ченці відокремлювалися від цього світу, щоб жити в самозреченні. Більшість кляшторів трималися «Статуту Св. Бенедикта». Абат (термін, що виводиться з арамейського слова абба — батько) мав абсолютну владу. (Порівняйте Матвія 23:9). Якщо певний монах отримував подарунок від своїх батьків, абат вирішував, хто отримає його — цей монах чи хтось інший. Один із статутів не тільки засудив вульгарну мову, але й заборонив будь-які балачки та жарти, кажучи: «Жодний послушник не повинен займатися цим».

20. З чого видно, що зрештою протестантизм також вдався до небіблійної авторитарності?

²⁰ Протестантизм, який намагався реформувати небіблійні крайнощі католицизму, невдовзі також почав складати авторитарні правила, котрих не було в законі Христа. Приміром, провідний реформатор Жан Кальвін був названий «законодавцем відновленої Церкви». Він правив у Женеві, використовуючи безліч суворих законів, впроваджених «Старшими», «функція» котрих, зазначав Кальвін, «вести нагляд за життям усіх людей». (Порівняйте 2 Коринтян 1:24). Церква контролювала заїжджі двори й вирішувала, які теми розмов є дозволеними. Жорстоко каралося за такі порушення, як спів жартівливих пісень або танціb.

Візьміть урок з помилок загальновизнаного християнства

21. Як дається взнаки те, що загальновизнане християнство вийшло «понад те, що написано»?

²¹ Чи всі ці правила й закони змогли охоронити загальновизнане християнство від зіпсуття? Аж ніяк. Сьогодні загальновизнане християнство розкололося на сотні сект — від надзвичайно вимогливих до вкрай поблажливих. Тим чи іншим способом усі вони вийшли «понад те, що написано», дозволяючи людському мисленню керувати отарою і заподіювати шкоду божественному закону (1 Коринтян 4:6, Хом.).

22. Чому відступництво загальновизнаного християнства не означає кінець закону Христа?

²² А втім, доля закону Христа не була трагічною. Бог Єгова ніколи не дозволить людям стерти божественний закон. Християнський закон діє повною мірою серед правдивих християн, і вони мають величний привілей жити за цим законом. Але, дослідивши те, що юдаїзм і загальновизнане християнство заподіяли божественному закону, доречно запитати: «Як ми можемо жити за законом Христа й уникати забруднення Божого Слова людськими міркуваннями й правилами, котрі послаблюють саму суть божественного закону? Який урівноважений погляд повинен розвивати в нас сьогодні закон Христа?» Ці питання обговорюватимуться в наступній статті.

Живіть за законом Христа

«Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового» (ГАЛАТІВ 6:2).

1. Чому можна сказати, що закон Христа є сьогодні надзвичайно могутньою силою добра?

СВІДКИ ЄГОВИ з етнічних груп хуту й тутсі ризикували власним життям, аби захистити один одного під час етнічної різанини, яка недавно прокотилася по Руанді. Свідків Єгови з Кобе (Японія), рідні яких загинули в спустошливому землетрусі, до глибини душі вразила така втрата. Але вони без зволікань почали рятувати інших потерпілих. Так, зворушливі приклади з цілого світу доводять те, що закон Христа діє сьогодні. Це надзвичайно могутня сила добра.

2. Як загальновизнане християнство не бере до уваги закону Христа і як ми можемо сповняти цей закон?

² Водночас сповняється біблійне пророцтво про ці критичні «останні дні». Багато людей «мають вигляд побожності, а сили її відреклися» (2 Тимофія 3:1, 5, Філ.). Особливо в загальновизнаному християнстві релігія часто є формальністю, в яку не вкладається серце. Чи причиною цього є те, що жити за законом Христа занадто важко? Ні. Ісус не дав би занадто важкого закону. Загальновизнане християнство просто не бере до уваги цього закону. Воно не зважає на такі натхнені слова: «Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового» (Галатів 6:2). Ми ‘виконуємо закона Христового’ тим, що носимо тягарі один одного, не наслідуємо фарисеїв і не намагаємось обтяжувати ноші своїх братів.

3. а) Назвіть декотрі із заповідей, що входять у закон Христа. б) Чому було б неправильно висновувати, що християнському збору не потрібно правил, окрім прямих наказів Христа?

³ У закон Христа входять усі заповіді Ісуса Христа: проповідувати й навчати, зберігати око чистим і здоровим, старатися підтримувати мир з нашими ближніми та усувати нечистоту зі збору (Матвія 5:27—30; 18:15—17; 28:19, 20; Об’явлення 2:14—16). Авжеж, християни зобов’язані дотримуватися всіх біблійних заповідей, скерованих до послідовників Христа. Але це ще не все. Як організації Єгови, так і окремим зборам потрібно встановлювати необхідні правила й процедури заради доброго порядку (1 Коринтян 14:33, 40). Звісно, християни не могли б навіть сходитися, якби у них не було правил стосовно часу, місця і способу проведення своїх зібрань! (Євреїв 10:24, 25). Дотримуючись розсудливих вказівок тих, хто бере провід в організації, ми також сповняємо закон Христа (Євреїв 13:17).

4. Що є рушійною силою чистого поклоніння?

⁴ Однак правдиві християни не допускають того, щоб їхнім поклонінням керували беззмістовні закони. Ці християни служать Єгові не лише тому, що якісь люди або якась організація говорять їм це робити. Рушійною силою їхнього поклоніння є любов. Павло написав: «Христова любов спонукує нас» (2 Коринтян 5:14). Ісус наказав своїм послідовникам любити один одного (Івана 15:12, 13). Саможертовна любов є основою закону Христа й спонукальною силою в житті всіх правдивих християн — в сім’ї та в зборі. Подивімося яким чином.

У сім’ї

5. а) Як батьки можуть сповняти закон Христа вдома? б) Чого найбільше потрібно дітям від батьків і які перешкоди слід долати декотрим батькам, щоб задовольняти потреби дітей?

⁵ Апостол Павло написав: «Чоловіки,— любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву [«збір», НС], і віддав за неї Себе» (Ефесян 5:25). Коли чоловік наслідує Христа й ставиться до своєї дружини чуйно та з любов’ю, він сповняє важливий аспект закону Христа. Крім того, Ісус відверто виявляв свою любов до дітей, пригортаючи їх до себе, кладучи руки на них і благословляючи їх (Марка 10:16). Батьки, які хочуть сповняти закон Христа, також повинні виявляти любов до своїх дітей. Щоправда, деяким батькам не так уже й легко наслідувати цей Ісусів приклад. Декотрим з них через їхню натуру тяжко виявляти свої почуття. Батьки, не дозвольте, щоб це перешкоджало вам виявляти любов до своїх дітей! Зовсім недостатньо самим знати, що ви любите своїх дітей. Вони також повинні знати про це. І вони не дізнаються про цю любов, поки ви не виявите її. (Порівняйте Марка 1:11).

6. а) Чи діти потребують батьківських правил і чому ви так вважаєте? б) Про яку основну підставу для сімейних правил повинні дізнатися діти? в) Яких небезпек можна оминути, коли в сім’ї панує закон Христа?

⁶ Разом з тим діти потребують настанов, а це означає, що їхнім батькам слід впроваджувати правила та інколи втілювати ці правила шляхом покарання (Євреїв 12:7, 9, 11). Однак потрібно постійно допомагати дітям зрозуміти, що підставою цих правил є батьківська любов. І вони мусять усвідомити, що любов є головною спонукою до слухняності батькам (Ефесян 6:1; Колосян 3:20; 1 Івана 5:3). Мета проникливих батьків — навчити дітей послуговуватися своєю «здатністю розмірковувати», так щоб ті зрештою самі робили правильні рішення. (Римлян 12:1, НС; порівняйте 1 Коринтян 13:11). З другого боку, не потрібно встановлювати забагато правил, а покарання не повинні бути занадто суворими. Павло говорить: «Батьки,— не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони» (Колосян 3:21; Ефесян 6:4). У сім’ї, де панує закон Христа, немає місця покаранню під час вибуху гніву або з колючим сарказмом. У такому домі дітям не тяжко й вони не почувають себе пригніченими, а безпечними й піднесеними. (Порівняйте Псалом 36:8).

7. Яким чином доми Бетелю можуть бути прикладом стосовно запровадження правил у сім’ях?

⁷ Декотрі відвідувачі домів Бетелю по цілому світі говорять, що ці доми є чудовим прикладом зрівноваженого застосування правил у сім’ї. Хоча в Бетелях живуть дорослі люди, ці установи функціонують, як сім’їa. У Бетелі виконується комплексна робота й тут потрібно багатьох правил — напевно більше правил, ніж у звичайній сім’ї. Проте старійшини, які беруть провід у домах Бетелю, бюро й друкарнях, намагаються застосовувати закон Христа. Вони вважають своїм завданням не тільки організовувати роботу, але й сприяти духовному прогресу співпрацівників та їхній ‘радості у Господі’ (Неемії 8:10). Тому вони намагаються підходити до своїх завдань позитивно й з радістю, а також стараються бути розсудливими (Ефесян 4:31, 32). То не дивує те, що родини Бетелю відомі своїм радісним духом!

У зборі

8. а) Що повинно бути нашою метою в зборі? б) Стосовно чого дехто прохає правил або намагається встановлювати їх?

⁸ У зборі ми також хочемо збудовувати один одного в дусі любові (1 Солунян 5:11). Тому всі християни повинні зважати на те, щоб не обтяжувати інших, нав’язуючи свої думки в питаннях особистого вибору. Часом дехто пише до Товариства Вартової башти, прохаючи правил щодо певних фільмів, книжок, а навіть іграшок. Проте Товариство не уповноважене перевіряти такі справи і видавати постанови щодо них. Здебільшого ці питання повинен вирішувати кожен член або голова сім’ї, базуючи свої рішення на любові до біблійних принципів. Інші мають тенденцію перетворювати поради й пропозиції Товариства в правила. Наприклад, у «Вартовій башті» за 15 березня 1996 року поміщалася гарна стаття, яка заохочувала старійшин регулярно проводити пастирські візити до членів збору. Чи метою цієї статті було встановити правила? Ні. Хоча ті, хто успішно дотримується таких порад, бачать добрі наслідки, декотрі старійшини просто не можуть робити цього. Також стаття «Запитання читачів» у «Вартовій башті» за 1 квітня 1995 року застерігала перед применшенням значимості хрещення такими діями, як, скажімо, проведення буйних вечірок або влаштування параду перемоги. Декотрі вдаються до крайнощів, застосовуючи цю зрілу пораду, а навіть встановлюють правила, якими, наприклад, забороняється посилати підбадьорливу листівку з приводу цієї події!

9. Чому важливо, щоб ми уникали надмірно критичного й засудливого ставлення до інших?

⁹ Завважте, коли ми хочемо, аби «досконалий закон» панував серед нас, нам потрібно погодитися з тим, що не всі християни мають однакове сумління (Якова 1:25, Хом.). Чи ми повинні занадто перейматися, коли люди роблять особисті рішення, якими не порушуються біблійні принципи? Ні. Це може викликати чвари (1 Коринтян 1:10). Застерігаючи нас, щоб не судити іншого християнина, Павло сказав: «Він для пана свого стоїть або падає; але він устоїть, бо має Бог силу поставити його» (Римлян 14:4). Ми ризикуємо розсердити Бога, якщо обмовляємо одні одних стосовно справ, котрі стосуються сумління (Якова 4:10—12).

10. Кого призначено пильнувати за збором і як ми повинні підтримувати їх?

¹⁰ Також пам’ятаймо, що старійшини призначені пильнувати за Божою отарою (Дії 20:28). Вони є для того, щоб допомагати. Ми не повинні вагатися просити в них допомоги, бо вони є дослідниками Біблії та добре обізнані з тим, що обговорюється в літературі Товариства Вартової башти. Коли старійшини бачать, що чиясь поведінка може довести до порушення біблійних принципів, вони сміливо дають необхідну пораду (Галатів 6:1). Члени збору дотримуються закону Христа, співпрацюючи з цими сердечними пастирями, які беруть провід серед них (Євреїв 13:7).

Старійшини застосовують закон Христа

11. Як старійшини повинні застосовувати закон Христа в зборі?

¹¹ Старійшини бажають сповняти закон Христа у зборі. Вони беруть провід у проповідуванні доброї новини, навчають з Біблії так, щоб досягти сердець людей, і, будучи сердечними лагідними пастирями, промовляють до «пригнічених душ» (1 Солунян 5:14, НС). Вони уникають нехристиянських поглядів, які поширилися у багатьох релігіях загальновизнаного християнства. Безперечно, через те що цей світ швидко вироджується старійшини можуть, подібно до Павла, непокоїтися отарою, але вони утримують рівновагу, долаючи такі побоювання (2 Коринтян 11:28).

12. Що може зробити старійшина, коли християнин просить у нього допомоги?

¹² Наприклад, якийсь християнин, можливо, хоче порадитися зі старійшиною стосовно важливої справи, що прямо не обговорюється в біблійних публікаціях або котра вимагає узгодження різних християнських принципів. Можливо, йому запропонували роботу з вищим окладом, але з більшою відповідальністю. Можливо, невіруючий батько молодого християнина ставить своєму синові вимоги, котрі впливають на його служіння. За таких обставин старійшині не слід висувати особисту думку. Радше він повинен відкрити Біблію і допомогти цій людині розглянути принципи, які стосуються цілої справи. Якщо доступний «Індекс публікацій Товариства Вартової башти», цей старійшина може використати його, аби дізнатися, що говорить на цю тему у «Вартовій башті» та інших публікаціях «вірний і мудрий раб» (Матвія 24:45). Але що, коли після цього християнин робить рішення, яке не здається розсудливим для старійшини? Коли таким рішенням не порушуються біблійні принципи або закони, треба, аби цей християнин чітко побачив, що старійшина погоджується з його правом на таке рішення, бо визнає, що «кожен нестиме свою власну ношу». Але цьому християнинові слід пам’ятати одне: «Що тільки людина посіє, те саме й пожне» (Галатів 6:5, НС; 6:7).

13. Чому старійшини повинні допомагати іншим самим роздумувати про свої справи, а не намагатися давати прямі відповіді на запитання або ж висловлювати власні міркування?

¹³ Чому досвідчений старійшина так поводиться? Щонайменше з двох причин. По-перше, Павло сказав одному збору, що він не ‘бере владу над їхньою вірою’ (2 Коринтян 1:24). Допомагаючи своєму братові розмірковувати на підставі Святого Письма й робити особисте тверезе рішення, цей старійшина наслідує спосіб мислення Павла. Він розуміє, що його вповноваження є обмеженими, так само як Ісус розумів, що його влада була обмеженою (Луки 12:13, 14; Юди 9). Воднораз, коли потрібно, старійшини охоче дають корисну, а навіть переконливу біблійну пораду. По-друге, старійшина навчає своїх християнських братів. Апостол Павло сказав: «Страва тверда — для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло» (Євреїв 5:14). Отже, щоб досягти зрілості, нам потрібно послуговуватися своєю здатністю сприймання, а не сподіватися того, що хтось інший діятиме замість нас. Показуючи своєму християнському брату, як потрібно розмірковувати на підставі Святого Письма, старійшина допомагає йому прогресувати.

14. Як зрілі особи можуть показувати те, що вони покладаються на Єгову?

¹⁴ Ми можемо бути переконаними, що Бог Єгова вплине на серця правдивих поклонників своїм святим духом. Тому зрілі християни звертаються до сердець своїх братів, благаючи їх так само, як це робив апостол Павло (2 Коринтян 8:8; 10:1; Филимона 8, 9). Павло знав, що здебільшого беззаконні, а не праведні, потребують детальних законів, які б ставили їх на місце (1 Тимофія 1:9). Він мав не підозри або сумніви щодо своїх братів, а довір’я. До одного збору він написав: «Про вас покладаємо надію на Господа» (2 Солунян 3:4). Павлова віра, довір’я і впевненість стали великим стимулом для тих християн. Старійшини й роз’їзні наглядачі прагнуть робити те саме. Як же підбадьорюють ці вірні чоловіки, коли з любов’ю пасуть Божу отару! (Ісаї 32:1, 2; 1 Петра 5:1—3).

Живіть за законом Христа?

15. Які запитання ми можемо поставити собі, щоб з’ясувати, чи застосовуємо закон Христа у взаєминах зі своїми братами?

¹⁵ Усі ми повинні регулярно досліджувати себе, щоб з’ясовувати, чи живемо за законом Христа й підтримуємо його (2 Коринтян 13:5). Усім нам корисно запитати себе: «Чи я підбадьорюю братів, чи лише критикую їх? Чи я зрівноважений, чи схильний до крайнощів? Чи я зважаю на погляди інших, чи стою на своєму?» Християнинові не слід намагатися диктувати, як повинен і як не повинен поводитись його брат у справах, що конкретно не обговорюються в Біблії (Римлян 12:1; 1 Коринтян 4:6).

16. Як ми можемо допомагати тим, хто негативно думає про себе, і так сповняти один з дуже важливих аспектів закону Христа?

¹⁶ У ці критичні часи важливо, щоб ми всіма можливими способами підбадьорювали один одного. (Євреїв 10:24, 25; порівняйте Матвія 7:1—5). Коли ми дивимося на своїх братів і сестер, чи ж ми не повинні зосереджуватися на їхніх позитивних рисах, а не на їхніх слабкостях? Кожна людина є дорогоцінна в очах Єгови. На превеликий жаль, не всі так думають навіть про себе. Багато хто має тенденцію бачити тільки свої недоліки й недосконалості. Чи ми можемо поговорити з однією-двома особами, аби підбадьорити їх та інших і сказати, чому нам приємно, що вони перебувають з нами, й чому вони цінні для збору? Як же радісно полегшувати цим їхній тягар і так сповняти закон Христа! (Галатів 6:2).

Закон Христа діє!

17. Як закон Христа діє у вашому зборі?

¹⁷ Закон Христа діє в християнському зборі. Ми бачимо це щодня: коли брати й сестри запопадливо поширюють добру новину; коли вони потішають і підбадьорюють одні одних; коли з усіх сил служать, попри найскладніші проблеми; коли батьки стараються виховувати своїх дітей так, щоб ті з радісним серцем служили Єгові; коли наглядачі з любов’ю і теплотою навчають з Божого Слова, стимулюючи отару до палкої ревності, аби довічно служити Єгові (Матвія 28:19, 20; 1 Солунян 5:11, 14). Як же радіє серце Єгови, коли ми впроваджуємо у своє життя закон Христа! (Приповістей 23:15). Він хоче, щоб усі, хто любить його досконалий закон, жили вічно. У майбутньому Раю прийде час, коли людство буде досконалим, коли вже не буде порушників закону й коли ми будемо в стані контролювати всі нахили свого серця. Яка ж велична нагорода за те, що ми живемо за законом Христа!