Народження, про яке слід пам’ятати

«Сьогодні... народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Луки 2:11).

БЛИЗЬКО двох тисяч років тому одна жінка народила в місті Віфлеємі хлопчика. Небагато хто з місцевих жителів усвідомлював важливість цього народження. Але кілька пастухів, які тої ночі були в полі зі своїми отарами, бачили безліч ангелів, що співали: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля [«мир людям доброї волі», Левицький]» (Луки 2:8—14).

Після цього, як і сказали ангели, пастухи знайшли Марію та її чоловіка, Йосипа, у хліві. Марія назвала дитину Ісусом. Вона поклала її у хліві в ясла, тобто корито для годування тварин (Луки 1:31; 2:12). Відтоді минуло дві тисячі років. Сьогодні приблизно третина всіх людей на землі заявляє, що йде слідами Ісуса Христа. А події, пов’язані з його народженням, лягли в основу оповіді, яку можна почути, мабуть, частіше, ніж будь-яку іншу в історії людства.

Іспанія — країна, де міцно вкоренилися католицькі звичаї і багато уваги приділяється традиційним святам. У цій країні розвинулося чимало традицій на згадку про події тієї незвичайної ночі у Віфлеємі.

Іспанське Різдво

Починаючи з XIII століття, одним з найвідоміших атрибутів іспанських свят є вертеп, або сценка з яслами. У багатьох сім’ях виготовляють маленькі макети ясел, в яких було покладено Ісуса. Глиняні фігурки зображають пастухів і магів (або трьох царів), а також Йосипа, Марію та Ісуса. На різдвяні свята біля ратуш часто виставляють великі сцени з яслами, фігури в яких майже натуральної величини. Франциск Ассизький, очевидно, запровадив цю традицію в Італії, щоб привернути увагу людей до євангельської оповіді про народження Ісуса. Згодом францисканські ченці популяризували її в Іспанії та багатьох інших країнах.

В Іспанії протягом святкування Різдва чимало уваги приділяється магам, подібно як в інших країнах Санта Клаусу або святому Миколаю. Вважається, що 6 січня, під час Діа де реєс (Дня царів), маги дарують іспанським дітям подарунки так само, як, за поширеним віруванням, маги принесли подарунки новонародженому Ісусу. Однак небагато людей знає, що в євангельській оповіді не сказано, скільки магів (або мудреців) прийшло до Ісуса. Також вони були не царями, а астрологамиa. Крім того, після візиту магів Ірод, бажаючи знищити Ісуса, наказав убити у Віфлеємі всіх хлопчиків віком «від двох років і менше». Це показує, що їхній візит відбувся через досить багато часу після Ісусового народження (Матвія 2:11, 16).

Починаючи з XII століття, в деяких містах Іспанії стали влаштовувати театралізовані вистави про народження Ісуса, до яких включали сцену приходу пастухів до Віфлеєма, а згодом і сцену приходу магів. У наші дні в більшості іспанських міст 5 січня можна побачити кабалґата — процесії, під час яких «три царі» їдуть на оздоблених платформах через центр міста і роздають глядачам солодощі. Святкове дійство пожвавлюють традиційні різдвяні декорації і біянсікос (колядки).

Більшість іспанських сімей полюбляє особливі вечері напередодні Різдва (24 грудня). Традиційними стравами на цих вечерях є туррон (солодощі з мигдалю й меду), марципани, сухофрукти, запечене м’ясо молодого баранчика і морепродукти. Члени сім’ї, навіть якщо вони живуть дуже далеко, стараються зібратися разом на цю подію. Під час ще одного традиційного обіду, 6 січня, сім’ї їдять роскон де реєс, пиріг «царів» у формі кільця; всередині пирога сховано сорпреса (маленькі фігурки). Подібна традиція існувала за часів Риму: раб, котрому діставався шматок зі схованим сюрпризом, ставав «царем» на один день.

«Найщасливіша й найбільш пожвавлена пора в році»

Хоч би які традиції розвинулися в окремих місцевостях, в усьому світі головним святом стало Різдво. В енциклопедії «Уорлд бук» Різдво описано як «найщасливішу й найбільш пожвавлену пора в році для мільйонів християн, а деколи і для нехристиян по цілому світі». Чи це є чимось позитивним?

Народження Ісуса — це, безперечно, історична подія. Про її важливість свідчить те, що ангели назвали її передвістям «миру людям доброї волі».

Проте, як зазначає іспанський журналіст Хуан Аріяс, «на зорі християнства Різдво не святкували». Якщо це так, то звідки походить традиція відзначати Різдво? Як можна найліпшим способом показати, що ми пам’ятаємо про народження й життя Ісуса? Відповіді на ці запитання ви знайдете в наступній статті.

[Примітка]

Як потрібно згадувати про Ісуса Христа?

Ісус Христос «безперечно, був одним із найвпливовіших людей, які будь-коли жили» (енциклопедія «Уорлд бук»).

ВЕЛИКИХ людей пам’ятають, як правило, за їхні діла. Тож чому багато хто пам’ятає Ісуса не за його діла, а за його народження? У християнському світі більшість людей може переповісти події, пов’язані з його народженням. А скільки людей пам’ятає і намагається застосовувати Ісусові неперевершені вчення, викладені в Нагірній проповіді?

Безумовно, народження Ісуса було знаменною подією, але його ранні учні значно більшої ваги надавали тому, що він робив і чого навчав. Бог, звичайно ж, ніколи не хотів, аби Христове народження мало для людей більше значення, ніж його зріле життя. Проте Різдво сприяє тому, що особа Христа губиться в безлічі різдвяних легенд і переказів.

До того ж виникає ще одне серйозне запитання щодо природи святкування Різдва. Якби сьогодні Ісус повернувся на землю, то що він подумав би про комерційний дух, яким просякнуте Різдво? Дві тисячі років тому Ісус прийшов до храму в Єрусалимі. Він був обурений тим, що грошоміни і торговці використовували єврейські релігійні свята задля власного збагачення. Він сказав: «Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торгового!» (Івана 2:13—16). Без сумніву, Ісус не схвалював змішування комерції та релігії.

Чимало щирих іспанських католиків занепокоєні тим, що Різдво за своєю суттю стає дедалі більш комерційним. Однак така тенденція є, ймовірно, неминучою, якщо взяти до уваги корені багатьох різдвяних звичаїв. Журналіст Хуан Аріяс говорить: «Ті християни, які виступають з критикою стосовно того, що Різдво набуває язичницького характеру і пов’язується більше з веселощами та купівлею товарів, ніж з релігією, здебільшого не знають, що навіть від свого початку Різдво... вже містило в собі численні особливості римського язичницького свята [сонця]» (газета «Паіс», 24 грудня 2001 року).

Останніми роками в іспанській пресі, а також в енциклопедіях часто говориться про язичницьке походження традиційних різдвяних свят, а також про їхню комерційну суть. Стосовно дати відзначення Різдва в одній енциклопедії відверто сказано: «Причина, з якої Римська церква вирішила приурочити свято до цієї дати, очевидно, криється в намаганні замінити язичницькі свята християнськими... Відомо, що в Римі тих часів язичники присвячували 25 грудня відзначенню natalis invicti, народження «непереможного сонця» («Enciclopedia de la Religión Católica»).

В іншій енциклопедії подібно зауважується: «Дату 25 грудня було обрано для святкування Різдва не тому, що вона є точною з хронологічного погляду, а радше внаслідок християнізації свят зимового сонцестояння, які відзначалися в Римі» («Enciclopedia Hispánica»). Як римляни відзначали схід сонця в зимовому небі? Бенкетували, шумно веселились і обмінювалися подарунками. Церковна влада не мала бажання скасовувати таке популярне свято, тому «християнізувала» його, назвавши вже не днем народження сонця, а днем народження Ісуса.

На початку, в IV—V століттях, було нелегко викоренити поклоніння сонцю і пов’язані з ним традиції. Католицький «святий» Августин (354—430 роки н. е.) був змушений закликати співвіруючих не відзначати 25 грудня так, як це робили язичники на честь сонця. І навіть сьогодні стародавні римські свята, схоже, не втрачають свого впливу.

Ідеальне свято для веселощів і жвавої торгівлі

Упродовж століть кілька чинників відігравало вирішальну роль у тому, що Різдво перетворилося в найпопулярніше міжнародне свято з характерними для нього веселощами і жвавою торгівлею. Крім того, до римських традицій поступово було додано традиції інших зимових свят, зокрема тих, що відзначалися в північній Європіa. А в XX столітті торговці і маркетологи з ентузіазмом підтримували будь-яку традицію, яка обіцяла їм неабиякі прибутки.

Яким був результат? Головну роль почало відігравати Христове народження як таке, а не його значення. Дуже часто при відзначенні традиційного Різдва про Христа навіть і не згадують. «[Різдво] — це всесвітнє свято, сімейне за своєю суттю, і кожен відзначає те, що сам у ньому вбачає»,— написала іспанська газета «Паіс».

Цей коментар відображає тенденцію, яка спостерігається і в Іспанії, і в багатьох інших країнах по цілому світі. Тимчасом як різдвяні святкування стають дедалі помпезнішими, про Христа знають щораз менше. По суті, різдвяні свята значною мірою повернулися до того, чим вони були спочатку за часів Риму,— до шумних веселощів, бенкетування і обміну подарунками.

Дитя народилося нам

Якщо традиційне Різдво не має майже нічого спільного з Христом, то як слід правдивим християнам згадувати про Христове народження й життя? За сім століть до Ісусового народження Ісая пророкував про нього: «Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його» (Ісаї 9:5). Чому Ісая сказав, що народження Ісуса, а також роль, яку він виконуватиме в майбутньому, будуть такими важливими? Тому що Ісус стане могутнім володарем. Його будуть називати Князем миру, і пануванню його й миру не буде кінця. Крім того, Ісусове правління ґрунтуватиметься на «правосудді та правді» (Ісаї 9:6).

Коли ангел Гавриїл повідомляв Марії про те, що вона народить Ісуса, то, вторуючи словам Ісаї, передрік: «Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця» (Луки 1:32, 33). Безперечно, основне значення Ісусового народження полягає в тому, що́ Христос мав зробити як призначений Цар Божого Царства. Користь від Христового правління можуть отримати всі, зокрема ви і ваші близькі. Ангели вказали на те, що його народження принесе «на землю мир людям його [Божого] вподобання» (Луки 2:14, Хом.).

Хто ж не прагне жити в мирному і справедливому світі? Однак аби втішатися миром, який принесе з собою Христове правління, нам потрібно догоджати Богові і мати з ним добрі взаємини. Ісус показав, що першим кроком до таких взаємин є отримання знань про Бога і Христа. Він сказав: «Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Івана 17:3).

Коли ми отримаємо точні знання про Ісуса, в нас не залишиться жодних сумнівів стосовно того, як він хотів, щоб ми згадували про нього. Чи потрібно для цього їсти, пити й обмінюватися подарунками в день стародавнього язичницького свята? Малоймовірно. У ніч перед смертю Ісус розповів своїм учням про те, що йому більш до вподоби: «Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю Його» (Івана 14:21).

Свідки Єгови глибоко досліджують Святе Письмо, і це дає їм можливість розуміти, якими є заповіді Бога та Ісуса. Вони з радістю допоможуть вам набути розуміння цих життєво важливих заповідей, щоб ви могли згадувати Ісуса так, як це належить робити.

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрації на сторінках 6, 7]

Чи засуджуються в Біблії бенкети і дарування подарунків?

Дарування подарунків

Біблія показує, що дарувати подарунки — це похвально. Про самого Єгову сказано, що він Дарівник «усякого доброго давання та дару досконалого» (Якова 1:17). Ісус показав, що добрі батьки дають своїм дітям дари (Луки 11:11—13). Друзі та члени сім’ї Йова принесли йому дари після його одужання (Йова 42:11). Однак у жодному з таких випадків не було потреби приурочувати дарування до якихось святкових днів. До нього спонукувало серце (2 Коринтян 9:7).

Сімейні зустрічі

Сімейні зустрічі можуть дуже сприяти єдності сім’ї, особливо якщо її члени вже не живуть в одному домі. Ісус та його учні були присутні на весіллі в Кані. Безсумнівно, це була зустріч, на яку зібралося багато членів сім’ї та друзів (Івана 2:1—10). Також в Ісусовій притчі про блудного сина батько відзначив повернення свого сина сімейним бенкетом, на якому була музика і танці (Луки 15:21—25).

Приємне споживання їжі

У Біблії описано багато ситуацій, в яких Божі служителі насолоджувалися смачною їжею в колі сім’ї, з друзями або співпоклонниками. Коли троє ангелів прийшли до Авраама, він влаштував для них обід, на якому була яловичина, молоко, масло і коржі (Буття 18:6—8). Соломон писав, що їсти, пити й тішитися — це дар Божий (Екклезіяста 3:13; 8:15).

Звичайно, Бог хоче, щоб ми насолоджувалися смачною їжею в колі сім’ї та друзів, і він схвалює дарування подарунків. Ми маємо чудову можливість робити це в будь-який день року.