Різдво — чому таке популярне в Японії?

ВІРА в Діда-Мороза дуже поширилася між дітьми буддистів і синтоїстів у Японії. Минулого року діти в Японії написали 160 000 листів до Світу Дідові-морозові в Швеції. Діти жодної іншої країни не писали так багато листів. Вони писали ці листи в надії задовольнити своє палке бажання, будь-то іграшкового «образотворчого комп’ютера, 18 000 ієн (110 доларів США) вартості, або портативну «відео-гру», яка коштує 12 500 ієн (80 доларів США) вартості.

Але молодих дівчат у Японії побачення з хлопцями в святий вечір (напередодні Різдва) має спеціальне значення. «Як відкрило анкетування молодих жінок,— каже Маїніті щоденна газета,— 30 процентів відповіли, що планували святий вечір місяць заздалегідь». Молоді чоловіки, з прихованим наміром бажають проводити час з своїм коханками святого вечора. «Помоліться потиху з коханкою,— порадив один журнал для молодих чоловіків.— Моліться де модно, і ваше споріднення скоро стане інтимне».

Чоловіки в Японії також мають надію вблагати якусь чарівну силу. За різдвяною традицією вони купують «показний декоративний торт у дорозі з роботи до дому. Щоб відіграти роль Діда Мороза, тобто приносити до дому «торт», вони гадають компенсувати родині за його занедбу протягом решту року.

Справді, Різдво дуже вкорінилося в нехристиянських японців. Фактично, 78 процентів анкетованих людей ланцюгом магазин самообслуговування кажуть, що на Різдво вони приготовляють щось спеціального. Така велика частина населення країни в якій тільки 1 процент заявляють віру в християнство дуже охоплює. Тоді як сповідують буддизм або синтоїзм, японці невимушено святкують це «християнське» свято. До свого календаря, разом з японськими святами, відома святиня Ісе, в синтоїстів, заносить 25 грудня і каже, що «іменини Христа». Але з малюнків нехристиян, занурені в Різдвяні веселощі, виникає це запитання:

Різдво — кого святкують?

Дев’яний новий університетський словник Уебстера пояснює Різдво так: «Християнське свято яке припидає 25 грудня... на спомин річниці з дня народження Христа». Різдво — це як час для «християн об’єднатися їхнім почуттям радості в час іменин Христа».

Люди які святкують Різдво як релігійне свято роздратовуються тими які роблять його світським святом, щоб тільки веселитися й кажуть що це дуже зневажливим. «В Японії цілковито підтримують комерцію: без Христа,— написав один американець, послений в Японії. «Жителеві Сходу,— написав інший американець про Різдво в Японії,— не тільки індика немає, але найважливішого тобто, духу різдвяного».

Що це дух різдвяний? Це обстановка під час церковного обряду — колядки падуб і свічки, якими багато користуються під час єдиного річного паломництва в церкву? Або чи це любов, веселощі, і дарунки, які спонукують багатьох людей до великодушності? Чи це тиша, яка облягає поле бою, як солдати святкують кілька днів «миру на землі»?

Дивно, що різдвяний дух навіть не доводить до миру в родині. Згідно з анкетою в Англії, з 1987 року, підраховують, що «громадянська війна [значить сварки й неспокій в родині]» спалахне в 70 процентів родин Великобританії в різдвяну пору. Головно сваряться через гроші. Пияцтво й занедбання родинних обов’язків також доводять до сварок.

«Цікаво знати чи ми не пропускаємо щось значного про правдиве значення Різдва», сказав один уродженець Заходу в Японії під час відвідин родини в різдвяну пору минулого року. «Кожного 25 грудня, я прагну старомодного Різдва з давнини — поганський обраяд святкування зимового сонцестояння, поклоніння деревам і оргії. У нас ще зберігаються всі поганські прикраси — омела, падуб, олени, тощо — але Різдво чогось ніколи не було таке саме з часу коли християни вкрали його й які перемінили на релігійне свято».

Безперечно, Різдво це поганське свято. Ранні християни не святкували різдво «бо святкування іменин було поганським звичаєм»,— каже Уорлд бук енциклопедія. Поганські гучні та веселі свята Сатурналії і святкування нового року є джерелом веселощів і обміну дарунками.

Якщо Різдво є поганського походження, то правдиві християни мусять запитати себе Чи християнам слід святкувати Різдво? Давайте розглянемо що Біблія говорить про святкування іменин Христа.

[Рамка на сторінці 4]

Джерело різдвяного святкування

Хоч точні деталі пропали в тумані давнини, то є доказ що до 336 року н. е. римьска церква святкувала варіант Різдва. «Навмисно вибрали 25 грудня як день Різдва»,— пояснює Нова братинська енциклопедія,— щоб витіснути велике свято божеству сонця». Це був час поганам віддаватися оргіям під час святкування римської Сатурнадії й кельського та німецького святкування зимового сонцестояння. У Новій Какстонській енциклопедії каже, що «церква скористалася нагодою надати цим святкуванням християнського вигляду».

Різдво — чи це спосіб, який привітувати Ісуса?

НАРОДЖЕННЯ Спасителі, довгоочікваного Месії, справді був час веселощів. «Ось — оголосив ангел пастухам біля Віфлеєма,— благовіщу вам радість велкику, що станеться людям усім. Бо сьогодні... народився для вас спаситель, Який є Христос». Зявилася велика сила ангелів, що Бога хвалила: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля [між людьми доброї волі, НС]!» (Луки 2:10​-14). Дехто може робити висновок, що християни повинні радіти як ангели раділи над прибуттям Христа на землю в той час.

Це не є перший раз, що в Біблії ангели вибухали піснями хвали. Коли Бог заложив основу землі, то «разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини» (Йова 38:4​-7). У Біблії не записується точний час цієї події (Буття 1:1, 14​-18). Незважаючи радість тієї оказії, то християни ніколи не казали що їм слід щороку святкувати створення землі й мабуть засвоювати поганське свято як спомин тієї оказії просто з причини радіння ангелів.

Однак це точно те що святкуючі Різдво роблять з народженням Ісуса Христа. Подивіться в будь-яку вірогідну енциклопедію під заголовком «Різдво» і вони підтвердять невідомість дня Ісусового народження. (Дивіться інформацію в рамках). Біблія нічого не говорить про той день.

«Бо коли сурма звук невиразний дає»

«Бог не є Богом безладу, але миру»,— написав апостол Павло, як виправляв безладдя в стародавньому коринтянському зборі. У тому самому змісті він сказав: «Бо коли сурма звук невиразаний дає,— хто до бою готуватись буде» (1 Коринтян 14:8, 33). Коли б Бог порядку мав на думці для християн святкувати народження Його Сина на землі, то чи ж Він залишав би справу для недосконалої людини довільно вибирати той день з поганських свят і засвоювати безбожні практики?

Перегляд кількох біблійних прикладів покаже, що це не є спосіб, яким Бог Єгова не поводиться з Своїми людьми. Коли Бог вимагав, щоб ізраїльтяни свтякували річні свята як вимагав Мойсеїв Закон, то призначив на них точний час і наказав їм як святкувати ті оказії (Вихід 23:14​-17; Левит 23:34​-43). Ісус Христос, тоді як ніколи не наказував Своїм послідовникам святкувати день Його народження, дав точну директиву на святкування і точну дату. «Господь Ісус ночі тієї, як виданий був», 14 нісана, 33 року н. е., започаткував святкування Господньої вечені, застосуванням прісного хліба й вина. Він наказав: «Це робіть на спомин про Мене!» (1 Коринтян 11:23, 24). Звук сурми щодо дати й способу святкування Господньої вечері ясний і зрозумілий. Що ж сказати про Різдво? Ніде в Біблії не знаходимо наказу святкувати дня Христового народження. Вона також не наказує нам коли, і як святкувати його.

«Переконувати людей»

«Я знаю, що Різдво походить з поганського джерела,— сказав один священик сіонської церкви в Токіо,— але поки звичайні люди цікавляться християнством 25 грудня, і гавчаються навчань Почесного Ісуса, то Різдво має своє місце в християнстві». Багато людей погоджуються з його висновком. Чи ви думаєте, що це правильно робити такі поступки?

Дехто сперечається, що сам Павло пішов на поступки, щоб здобувати віруючих. «Я всім підкорив себе,— написав Павло,— щоб більше придбати... Для тих, що не мають закону,— був як такий, що не має закону, щоб придбати тих, які не мають закону... Це ж роблю задля Євангелія, щоб бути співучасником його» (1 Коринтян 9:19​-23, Філарет). Чи ці Павлові слова виправдують запозичення поганського свята, щоб приваблювати не-євреїв до християнства?

Добре вдумайтеся в зміст Павлових слів. У 21 вірші, він каже: «Не будучи таким, що не має закону перед Богом, але підзаконеним Христу» (Філарет). Павло не робив поступок у справах, які порушували закон Христа, але «для підзаконних був як підзаконний», тобто шанував місцеві звичаї, якщо вони не переступали християнських заповідейa.

З цим на думці, подумайте як засвоєння поганських свят у «християнство» у ім’я Різдва виглядало б у світлі наступного біблійного наказу: «До чужого ярма не впрягайтеся з невірними; бо що спільного між праведністю та беззаконням?.. Або яка частка вірного з невірним?.. Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться,— каже Господь [Єгова, НС],— і не торкайтеся нечистого,— і Я вас прийму» (2 Коринтян 6:14​-17). Байдуже як хтось виправдує підмішку християнства з поганськими святами, то це не є спосіб, яким привітувати Ісуса в ролі Спасителя. Це не було правильно в першому столітті Ісусового тілесного прибуття. Воно не є правильне в наш час, і не буде правильне в майбутньому приході Христа в ролі Царя, щоб виконати Божий суд (Об’явлення 19:11​-16). В дійсності хто святкує поганське свято замасковане як «християнське» зрікається від Ісуса Христа.

«Підпільні християни» невідновлені

Навчіться з того, що сталося з католиками в Японії під правлінням воєнного диктатора. З припиненням дій католицизму в 1614 році, близько 300 000 католиків у Японії мусили вибирати одну з трьох можливостей: ставати мучениками, відрікатися від віри, або діяти підпільно. Підпільників назвали «підпільні християни». Щоб не виявити їхньої віри, вони засвоїли різні звичаї буддизму й синтоїзму. В літургії, вони молилися перед Марією Каноною, Марією, замаскованою на буддійську Бодгісаттву, яка тулить дитину до грудей. В їхньому святкуванню вони змішували буддизм, католицизм, і звичаї синтоїзму. Коли їх змушували приходити на буддійський похорон, то вони монотонно відспівували християнські молитви й виконували модошсі, церемонію якою припустимо анулювали буддійський обряд. Що сталося з тими «християнами»?

«Щодо більшості кірішітан [християн],— пояснює у книжці Підпільні християни,— вони все більше й більше сприймали поклоніння богам синто й буддизму, якого було трудно покинути». Коли зняли заборону, і католицькі місіонери вернулися в Японію, то більшість тих «підпільних християн» не покидали цього злиття їхньої релігії.

Проте чи це справедливо католицькій церкві критикувати тих «підпільних християн», які не вернулись у римсько-католицизм? Католицька церква також засвоїла багато поганських навчань і свят, а навіть Різдво. Якщо католики й протестанти, хоч визнають себе християнами, засвоїли в своє «християнство» багато поганських свят, то чи ж вони також не відкидають Ісуса Христа?

Відновлені до правдивого християнства

Сетсуко, віддана католичка 36 років, зрештою зрозуміла в чім справа. Після другої світової війни, вона старалася наповнити духовну порожнечу спілкуванням з католицькою церквою. «Яке ж задоволення!» — вона подумала під час різдвяної меси, як дивилася на прекрасні різдвяні ялини всередині й поза церквою. «Я дуже гордилася нашими пишними прекрасами, багато кращі від інших церков»,— вона сказала. Проте Сетсуко не розуміла католицького вчення, незважаючи на те, що навіть учителювала в недільній школі якийсь час. Бажаючи більшої участі в церковних діяльностях, вона звернулася до священика з кількома запитаннями. Замість відповісти на запитання, священик принижував її. Розчарована, вони вирішила студіювати Біблію сама. Два тижні пізніше, Свідки Єгови відвідали її, і вона погодилася студіювати Біблію з ними.

Сетсуко пояснює: «Дуже болісно я сприймала біблійні правди, які доказували мої колишні переконання фальшивими. Я дуже пригнічилася, що аж волосся випадало. Проте мало-по-малу світло правди засяяло в серці моєму. Я дуже здивувалася, з того що Ісус не міг родитися холодної й дощовитої пори в грудні, в яку-то пору пастухи не вартували б отар на полі (Луки 2:8​-12). Це розгромило моє зображення «народження», якого сцени овець і пастухів ми прикрашали ватиною, щоб надати їм вигляд снігу».

Сетсуко переконалася біблійною правдою і вирішила більше не святкувати Різдво. У неї вже немає «різдвяного духу» раз на рік. Вона щоденно виявляє бадьорого духу християнського давання.

Якщо ви щиро вірите в Христа, то не роздратовуйтеся, як бачите, що погани поганять Різдво. Вони тільки повторюють те, що воно на початку було — поганське свято. Різдво не доводить до привітання невидимо присутнього Ісуса Христа в ролі небесного Царя (Матвія, розділи 24 і 25; Марка, розділ 13; Луки, розділ 21). Краще, правдиві християни виявляють Христового духу кожного дня в році, і проповідують добру новину Царства, в якому Ісус уже зацарював. Це спосіб яким Бог бажає, щоб ми вітали Ісуса Христа — як нашого Спасителя і Царя в Його Царстві (Псалом 2:6​-12).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 7]

Правдиві Християни шанують Ісуса кожного дня в році.