Розгляньмо ж кілька подробиць святкування в Мексиці. Це може допомогти вам сформувати свою думку про це свято.

Посадас, «три мудреці» і насімієнто

Святкування починаються 16 грудня так званими посадас. У книжці «Мексиканські свята життя» говориться: «Це час посадас, дев’ять магічних днів перед Свят-вечором, протягом яких відзначають самотнє блукання Йосипа і Марії по місті Віфлеємі та хвилину, коли вони врешті знайшли доброзичливість і притулок. Родичі та друзі збираються щовечора, щоб відтворити події кількох днів перед народженням Христа».

Традиційно група людей приносить до хати зображення Марії та Йосипа і в пісні просить притулку, по-іспанськи посада. Мешканці дому відспівують їм, і зрештою гостей запрошують всередину. Після цього починається вечірка. Кілька осіб з зав’язаними очима намагаються по черзі розбити палицею піняту — великий прикрашений глиняний горщик, підвішений на шнурку. Коли його розбивають, всі збирають його вміст (цукерки, фрукти і тому подібне). Після цього починається частування закусками та напоями, музика і танці. Вісім вечірок у дні посадас відбуваються з 16 до 23 грудня, а 24-го святкують Ночебуена (Свят-вечір), і родичі стараються зібратися разом на спеціальну вечерю.

Невдовзі настає Новий Рік, який відзначають галасливими гулянками. Увечері 5 січня Трес Реєс Маґос («три мудреці») нібито приносять дітям дарунки. Кульмінація святкування настає 6 січня, коли подають роска де Реєс (калач). Ласуючи ним, хтось знаходить у своєму шматку маленьку ляльку, яка представляє немовлятко-Ісуса. Хто її знайшов, зобов’язаний влаштувати останній бенкет 2 лютого. (У деяких місцевостях використовують три маленькі ляльки, які представляють «трьох мудреців»). Як бачите, бенкетування у зв’язку з Різдвом триває дуже довго.

Протягом цього періоду привертає увагу насімієнто (різдвяні ясла). Як це виглядає? У публічних місцях, а також у церквах і домах влаштовують сценки з фігурками (великими або малими), виготовленими з кераміки, дерева або глини. Зображають Йосипа і Марію на колінах перед яслами, в яких лежить новонароджене немовля. Часто можна побачити зображення пастухів і Лос Реєс Маґос («мудреців»). Сцена відбувається у стайні, і часом її доповнюють тварини. Однак центральним персонажем є новонароджене немовля, яке по-іспанськи називають ель Ніньо Діос (Дитина-Бог). Цю головну фігуру кладуть туди на Святий Вечір.

Ближчий розгляд різдвяних традицій

Стосовно різдвяного свята, яке відзначають по цілому світі, в «Американській енциклопедії» говориться: «Більшість звичаїв, які сьогодні пов’язуються з Різдвом, початково не були різдвяними, а дохристиянськими і нехристиянськими звичаями, які християнська церква перейняла. Сатурналії — римське свято, яке відзначали в середині грудня,— стали основою багатьох веселих різдвяних звичаїв. З цього свята, наприклад, походить вишукане бенкетування, давання подарунків і запалювання свічок».

У Латинській Америці дотримуються цих головних різдвяних звичаїв, але мають кілька додаткових. Вас може зацікавити, звідки вони походять. Правду кажучи, багато людей, котрі прагнуть дотримуватися Біблії, усвідомлюють, що декотрі звичаї — це не що інше, як ацтекські ритуали. Газета «Універсаль», що видається в місті Мехіко, містила таке повідомлення: «Ченці різних орденів скористалися тим, що свята індіанців збігалися з католицьким літургійним календарем; цю обставину вони використали для підтримки своєї євангелізаційної та місіонерської праці. Вони замінили святкування на честь доіспанських божеств святами християнських божеств, впровадили європейські свята й практики, а також використали індіанські святкування, що довело до культурного синкретизму, з якого вийшли типово мексиканські звичаї».

«Американська енциклопедія» пояснює: «Вертепні сценки стали частиною різдвяного свята в ранні часи... Вважається, що Святий Франциск першим подав ідею поставити в церкві різдвяні ясла». Ті сценки, в яких зображалося народження Христа, виконувалися в церквах на ранніх етапах колонізації Мексики. Їх влаштовували францисканські монахи з метою навчити індіанців про Різдво. Пізніше більшої популярності набрали посадас. Хоч би з якими намірами їх ввели, спосіб, у який свято відбувається сьогодні, говорить сам за себе. Якщо ви будете в Мексиці у цей період, то зможете побачити або відчути те, про що говорив кореспондент газети «Універсаль»: «Посадас, які мали нагадувати нам про паломництво Ісусових батьків у пошуках притулку, де б могла народитися Дитина-Бог, сьогодні стали днями пиятики, непомірності, обжерливості, суєти і щораз більшої злочинності».

Ідея ставити насімієнто походить з колоніальних часів, коли в церквах влаштовували сценки з живими акторами. Хоча декому ці сценки й подобаються, чи правильно вони зображують біблійні повідомлення? Це важливе питання. Коли прибули так звані мудреці, які насправді були астрологами, Ісус та його сім’я не жили більше в стайні. Минув час, і вони перейшли в дім. Вам буде цікаво звернути увагу на цю подробицю в натхненому описі в Матвія 2:1, 11. Можна також зазначити, що Біблія не каже, скільки саме було астрологівa.

У Латинській Америці три мудреці виконують роль святого Миколая. Там, як і в інших країнах, багато батьків ховають у домах іграшки. Вранці 6 січня діти шукають їх, думаючи, що їх принесли три мудреці. Для продавців іграшок це час доброго зиску, і декотрі розбагатіли на звичаї, який багато щирих людей визнають звичайною фантазією. Міф про трьох мудреців втрачає довір’я навіть серед маленьких дітей. Хоча декому не подобається, що прихильників цього міфу стає менше, чого можна сподіватися від фантазії, яка підтримується виключно заради традиції та комерційного зиску?