1. Як з огляду на гріх може почуватися багато вірних Божих служителів?

«НЕЩАСНА я людина!» — написав апостол Павло (Рим. 7:24). Багато вірних Божих служителів сказали б те саме про себе. Усі ми зазнаємо́ наслідків успадкованого гріха. Ми щиро прагнемо догоджати Єгові, але про це не завжди свідчать наші вчинки і ми можемо почуватися нещасними. Деякі християни, вчинивши серйозний гріх, навіть думають, що Бог ніколи їх не простить.

2. а) Як Псалом 34:22 показує, що Божих служителів не має постійно мучити почуття вини? б) Що ми розглянемо в цій статті? (Дивіться інформацію «Уроки чи символічне значення?».)

² Усе ж Святе Письмо запевняє нас, що тих, хто шукає сховку в Єгови, не має постійно мучити почуття вини. (Прочитайте Псалом 34:22.) Що означає шукати сховку в Єгови? Які кроки необхідно робити для того, щоб отримати милосердя і прощення Єгови? Ми знайдемо відповіді на ці запитання, розглянувши приклад міст-сховищ, які існували в стародавньому Ізраїлі. Міста-сховища були передбачені Закон-угодою, яка була замінена новою угодою в П’ятидесятницю 33 року н. е. Однак пам’ятаймо, що Закон походив від Єгови. Тож на прикладі міст-сховищ ми довідаємось, як Єгова дивиться на гріх, грішників і каяття. Спочатку ознайомимось, для чого існували міста-сховища і яка була їхня роль.

«ВИБЕРІТЬ СОБІ МІСТА-СХОВИЩА»

3. Що мали робити ізраїльтяни у випадку навмисного вбивства?

³ Єгова дуже серйозно ставився до пролиття крові в стародавньому Ізраїлі. У випадку навмисного вбивства найближчий родич вбитого, відомий як «месник за кров», мав покарати убивцю смертю (Чис. 35:19). Негайна страта захищала Обіцяний край від опоганення, очищаючи землю від пролитої крові невинної людини. Адже Єгова наказав: «Земля занечищується [пролитою людською] кров’ю, тож не занечищуйте землю, в якій живете» (Чис. 35:33, 34).

4. Що потрібно було робити, коли в Ізраїлі ставалося ненавмисне вбивство?

⁴ А що потрібно було робити, коли в Ізраїлі ставалося ненавмисне вбивство? Той, хто убив когось ненавмисно або випадково, все одно ніс відповідальність за пролиття невинної крові (Бут. 9:5). Проте такій людині милосердно дозволялося втекти від месника за кров до одного з шести міст-сховищ. Вона могла знайти захист у місті-сховищі і мала залишатися там до смерті первосвященика (Чис. 35:15, 28).

5. Як міста-сховища допомагають нам ліпше розуміти Єгову?

⁵ Міста-сховища придумали не люди. Сам Єгова дав наказ Ісусу Навину: «Скажи ізраїльтянам: “Виберіть собі міста-сховища”». Ці міста були освячені (Іс. Нав. 20:1, 2, 7, 8). Оскільки сам Єгова звелів відділити ці міста для особливої мети, варто розглянути запитання: як міста-сховища допомагають нам чіткіше розуміти, що таке милосердя Єгови? І як нам сьогодні шукати сховку в Єгови, беручи до уваги розповідь про міста-сховища?

«ВІН МАЄ... РОЗПОВІСТИ ПРО СВОЮ СПРАВУ СТАРІЙШИНАМ МІСТА»

6, 7. а) Яку роль відігравали старійшини, коли судили людину, що скоїла ненавмисне вбивство? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.) б) Чому було мудро, щоб втікач пішов до старійшин?

⁶ Якщо ізраїльтянин випадково когось убив і втікав до міста-сховища, то біля входу у міську браму він мав «розповісти про свою справу старійшинам». Тоді йому дозволяли залишитися в місті (Іс. Нав. 20:4). Через деякий час така людина повинна була стати перед судом старійшин міста, в якому сталося вбивство. (Прочитайте Числа 35:24, 25.) Лише після того, як вони визнавали вбивство випадковим, утікача повертали в місто-сховище.

⁷ Чому в цю справу були залучені старійшини? Вони мали зберегти чистоту Ізраїлевого збору і допомогти людині, яка скоїла ненавмисне вбивство, отримати милосердя Єгови. За словами одного біблеїста, втікач, який не йшов до старійшин, робив це «на власний страх і ризик». Цей біблеїст сказав: «Його кров була на його голові, бо він не скористався захистом, який йому дав Бог». Той, хто ненавмисно когось убив, міг отримати допомогу, але він мав сам шукати її та прийняти. Якщо він не шукав сховку в одному з міст, які відділив Єгова, найближчий родич убитого мав право покарати його смертю.

8, 9. Чому християнину, який вчинив серйозний гріх, необхідно звернутися до старійшин?

⁸ У наш час християнин, який вчинив серйозний гріх, має шукати допомоги у старійшин збору, щоб одужати духовно. Чому це так важливо? По-перше, як видно з Божого Слова, Єгова призначив старійшин розглядати справи, пов’язані з серйозним гріхом (Як. 5:14—16). По-друге, старійшини допомагають розкаяним грішникам знову отримати Боже схвалення й більше не повторювати свій гріх (Гал. 6:1; Євр. 12:11). По-третє, старійшини вповноважені і підготовлені, щоб підбадьорювати розкаяних грішників, допомагаючи їм подолати біль та почуття вини. Єгова називає таких старійшин «сховком від зливи» (Ісаї 32:1, 2). Хіба все це не свідчить про Боже милосердя?

⁹ Чимало Божих служителів відчули полегшення завдяки тому, що шукали допомоги в старійшин і отримали її. Наприклад, брат, на ім’я Деніел, скоїв тяжкий гріх, але кілька місяців не наважувався поговорити зі старійшинами. «Минуло так багато часу,— визнає він,— тож я думав, що старійшини нічого вже не можуть зробити для мене. Усе ж я завжди боявся, що мені доведеться зіткнутися з наслідками моєї поведінки. І кожного разу, коли я молився до Єгови, я перш за все просив прощення за скоєне». Зрештою Деніел попросив допомоги в старійшин. Згадуючи минуле, він каже: «Безперечно, мені було страшно звертатися до них. Але потім, здавалося, хтось зняв з моїх плечей важкий тягар. Тепер ніщо не перешкоджає мені наближатися до Єгови». Деніел знову має чисте сумління, і недавно його призначили служителем збору.

«ВІН МАЄ ВТЕКТИ В ОДНЕ З ЦИХ МІСТ»

10. До яких рішучих дій мусив вдатися той, хто ненавмисно когось убив, якщо він хотів отримати милосердя?

¹⁰ Той, хто ненавмисно когось убив, мусив вдатися до рішучих дій, щоб отримати милосердя. Він повинен був утікати до найближчого міста-сховища. (Прочитайте Ісуса Навина 20:4.) Важко уявити собі втікача, який не переймається своєю ситуацією. Його життя залежить від того, щоб якнайшвидше дістатися до міста-сховища і залишатися там. Йому треба було чимось жертвувати. Він мав залишити роботу та зручний дім і не міг вільно подорожувати, поки не помре первосвященикa (Чис. 35:25). Однак такі незручності були варті цього. Якби втікач полишив місто, це означало б, що пролита ним кров не має для нього ніякого значення. Тоді його життя було б у небезпеці.

11. Як розкаяний християнин може показати, що не вважає Боже милосердя чимось належним?

¹¹ Щоб отримати Боже милосердя, розкаяні грішники у наш час також повинні рішуче діяти. Нам треба повністю покинути грішний шлях, втікаючи не лише від серйозного гріха, але й від незначних гріхів, які нерідко ведуть до тяжкого гріха. Під натхненням апостол Павло описав учинки, які свідчили про каяття коринфських християн. Він написав: «Подивіться, які плоди приніс смуток, що до вподоби Богові: він породив у вас велику старанність, обурення, страх, прагнення, ревність, ви очистились і виправили все зло!» (2 Кор. 7:10, 11). Докладаючи наполегливих зусиль, щоб не чинити гріх, ми показуємо Єгові, що не є самовдоволеними і не вважаємо його милосердя чимось належним.

12. Від чого, можливо, доведеться відмовитися християнину, щоб отримати Боже милосердя?

¹² Від чого, можливо, доведеться відмовитися християнину, щоб отримати Боже милосердя? Він повинен бути готовий відмовитися навіть від чогось дорогого для нього, якщо це може призвести до гріха (Матв. 18:8, 9). Чи ти припиниш спілкуватися з друзями, які підштовхують тебе до вчинків, що не подобаються Єгові? Якщо тобі важко бути поміркованим у вживанні алкогольних напоїв, чи ти готовий уникати ситуацій, в яких міг би випити забагато? Якщо ти ведеш боротьбу з аморальними статевими прагненнями, то чи уникаєш фільмів, веб-сайтів або занять, які можуть породити нечисті думки? Пам’ятаймо, що варто йти на будь-які жертви, щоб залишатися відданими Єгові. Немає нічого гіршого, ніж почуватися покинутими Богом. Водночас немає нічого кращого, ніж повіки відчувати його «віддану любов» (Ісаї 54:7, 8).

«ЦІ МІСТА БУДУТЬ ДЛЯ ВАС СХОВИЩАМИ»

13. Поясніть, чому в місті-сховищі втікач міг почуватися безпечно і бути щасливим.

¹³ Увійшовши в місто-сховище, втікач був у безпеці. Єгова сказав: «Ці міста будуть для вас сховищами» (Іс. Нав. 20:2, 3). Бог не вимагав, щоб убивцю судили повторно за один і той самий злочин. Також меснику за кров не дозволялося входити в місто, щоб убити втікача. Отже, втікачу не потрібно було боятися розправи. Перебуваючи в місті, він почувався безпечно під захистом Єгови. Місто не було в’язницею. Людина мала можливість працювати, допомагати іншим і служити Єгові в мирі. Безсумнівно, вона могла вести щасливе і змістовне життя.

14. Яку впевненість може мати християнин, котрий кається?

¹⁴ Дехто з Божих служителів, які тяжко згрішили, але покаялися, почувається мов у в’язниці через власні провини. Вони навіть вважають, що в очах Єгови назавжди залишаться заплямованими тяжким гріхом. Якщо ви теж так почуваєтесь, будьте впевнені: коли Єгова прощає вас, ви можете почуватися безпечно завдяки його милосердю. Деніел, згаданий раніше, переконався в цьому. Коли старійшини розглянули його справу і допомогли йому очистити своє сумління, він сказав: «Я відчув, що знову можу дихати. Після належного розгляду моєї справи я більше не почувався винним. Коли гріха вже немає, то немає. Як сказав Єгова, він забирає наші тягарі і віддаляє їх від нас. Ви ніколи не побачите їх знову». Коли втікач входив у місто-сховище, йому більше не потрібно було боятися месника за кров. Подібно, коли Єгова простив наш гріх, нам не треба боятися, що він шукатиме причину, щоб нагадати нам про цей гріх чи повторно судити нас за нього. (Прочитайте Псалом 103:8—12.)

15, 16. Як знання того, що Ісус заплатив викуп і є нашим Первосвящеником, зміцнює вашу впевненість у Божому милосерді?

¹⁵ По суті, ми маємо навіть більше підстав, ніж ізраїльтяни, бути впевненими у милосерді Єгови. Після того як Павло сказав, що почувається нещасним, бо не виявляє досконалої слухняності Єгові, він промовив: «Нехай лине подяка Богові через Ісуса Христа, нашого Господа!» (Рим. 7:25). Незважаючи на свою боротьбу з гріхом і на свої колишні проступки, в яких Павло розкаявся, він був упевнений, що Бог через Ісуса простив його. Заплативши викуп, Ісус очищає наше сумління і дає нам внутрішній мир (Євр. 9:13, 14). Як наш Первосвященик, «він спроможний принести цілковите спасіння тим людям, які наближаються до Бога через нього, бо він завжди живий, щоб благати за них» (Євр. 7:24, 25). Знаючи, яку роль виконував первосвященик, ізраїльтяни не сумнівалися, що їхні гріхи буде прощено. Завдяки служінню нашого Первосвященика Ісуса ми маємо ще більше підстав не сумніватися, що, «коли нам потрібна буде допомога, Бог наділи[ть] нас милосердям і незаслуженою добротою» (Євр. 4:15, 16).

¹⁶ Тож ті, хто шукає сховку в Єгови, мають вірити в Ісусову жертву. Не думайте, що викуп був заплачений за людей загалом. Натомість вірте, що його було дано за вас особисто (Гал. 2:20, 21). Вірте, що на основі викупу прощаються ваші гріхи. Вірте, що завдяки викупу ви маєте надію жити вічно. Ісусова жертва — це подарунок, який Єгова дав вам.

17. Чому ви шукаєте сховку в Єгови?

¹⁷ Міста-сховища свідчать про милосердя Єгови. На прикладі цих міст Бог не лише наголосив, що життя священне, але й показав, як нам можуть допомагати старійшини, а також що таке правдиве каяття і чому ми можемо бути цілковито впевненими у Божому прощенні. Чи ви шукаєте сховку в Єгови? Немає надійнішого місця! (Пс. 91:1, 2). У наступній статті ми побачимо, як міста-сховища можуть допомогти нам наслідувати неперевершений приклад справедливості і милосердя Єгови.

1, 2. а) Як Ісус ставився до Божого закону? б) Як книжники та фарисеї перекручували Закон?

ІСУС любив Мойсеїв закон. І нас це не дивує, оскільки Закон походив від найважливішої для нього особи — від його Батька, Єгови. Глибокі почуття Ісуса, які він мав до Божого закону, пророчо описано в Псалмі 40:8. Там сказано: «Виконувати волю твою, мій Боже,— насолода для мене, і закон твій у мене в серці». Ісус словом і ділом доводив, що Божий закон досконалий та корисний і що все написане в ньому має сповнитися (Матв. 5:17—19).

² Ісусу, мабуть, було дуже боляче, коли він бачив, як книжники та фарисеї перекручують Закон його Батька. Вони скрупульозно дотримувалися Закону в дрібницях, як видно зі слів Ісуса: «Ви даєте десятину з м’яти, кропу та кмину». А що ж було не так? Він додав: «Однак нехтуєте тим, що важливіше в Законі,— справедливістю, милосердям і вірністю» (Матв. 23:23). На відміну від цих самовдоволених фарисеїв, Ісус розумів дух Закону і бачив Божі риси за тою чи іншою заповіддю.

3. Що ми розглянемо в цій статті?

³ Християни не перебувають під Закон-угодою (Рим. 7:6). Усе ж Єгова зберіг для нас цей Закон у своєму Слові, Біблії. Він не хоче, щоб ми зациклювалися на деталях Закону. Бог прагне, аби ми розуміли і застосовували те, «що важливіше в Законі»,— високі принципи, які лежать в основі заповідей. А які принципи можна побачити у вказівках щодо міст-сховищ? З попередньої статті ми довідалися, що мав робити втікач і які уроки з цього можна взяти для себе. У цій статті ми дізнаємось, чого ми вчимося на прикладі міст-сховищ про Єгову і як нам наслідувати його риси. Ми знайдемо відповіді на три запитання: що міста-сховища відкривають нам про милосердя Єгови? Чого ми вчимося на їхньому прикладі про Божий погляд на життя? Як вони віддзеркалюють досконалу справедливість Єгови? Розглядаючи кожне запитання, намагайтеся побачити, як вам наслідувати вашого небесного Батька. (Прочитайте Ефесян 5:1.)

«ЗРУЧНІ МІСТА» — ВИЯВ МИЛОСЕРДЯ

4, 5. а) Що було зроблено для того, щоб до міст-сховищ було легко дістатися, і чому? б) Чого це нас вчить про Єгову?

⁴ До шести міст-сховищ було легко дістатися. Єгова наказав ізраїльтянам вибрати по три міста на кожному боці річки Йордан. Для чого? Щоб утікач, хоч би де він був, міг швидко і без зайвих труднощів знайти сховок (Чис. 35:11—14). Дороги до міст-сховищ мали підтримуватися в доброму стані (Повт. 19:3). Згідно з юдейською традицією, вздовж доріг були встановлені знаки, які вказували напрямок до міст-сховищ. Оскільки існували міста-сховища, той, хто ненавмисно когось вбив, не мусив втікати до чужого краю, де він міг піддатися спокусі і приєднатися до фальшивого поклоніння.

⁵ Лише подумайте: за навмисне вбивство Єгова призначив найвищу міру покарання — смерть. Та водночас він подбав, щоб людина, яка ненавмисно когось убила, могла розраховувати на співчуття і захист. Один біблеїст написав: «Все було зроблено якомога простіше, чіткіше і зручніше. Таким було Боже милосердя». Єгова не є безсердечним суддею, який прагне покарати своїх служителів. Навпаки, він «щедрий на милосердя» (Еф. 2:4).

6. Чи фарисеї наслідували Бога у виявленні милосердя? Поясніть.

⁶ На противагу цьому фарисеї неохоче виявляли милосердя. Наприклад, за юдейською традицією, вони не хотіли прощати одну і ту ж образу більше, ніж три рази. Ісус чітко показав, що їхнє ставлення до кривдників було неправильним. Він навів приклад про фарисея, котрий молився: «Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші — здирники, неправедні, перелюбники — або як он той збирач податків». А збирач податків смиренно молився до Бога про милосердя. Чому фарисеї неохоче виявляли милосердя? Біблія каже, що вони вважали «інших за ніщо» (Луки 18:9—14).

7, 8. а) Як вам наслідувати Єгову, коли хтось грішить проти вас? б) Чому необхідно бути смиренним, щоб прощати?

⁷ Наслідуйте Єгову, а не фарисеїв. Будьте співчутливими. (Прочитайте Колоссян 3:13.) Нехай іншим буде легко просити у вас прощення (Луки 17:3, 4). Запитайте себе: «Чи я прощаю людей, які скривдили мене, навіть якщо вони робили це неодноразово? Чи я охоче відновлюю мир з тим, хто мене образив або завдав мені болю?»

⁸ Безперечно, щоб прощати, необхідно бути смиренним. Фарисеї не виявляли смирення, бо вважали інших нижчими від себе. Однак ми, як християни, повинні вважати інших вищими від себе і гідними нашого прощення (Філ. 2:3). Чи ви наслідуєте Єгову і виявляєте смиренність? Підтримуйте «дорогу» до вашого прощення у доброму стані. Швидко виявляйте милосердя і не поспішайте ображатися (Еккл. 7:8, 9).

ПОВАЖАЙТЕ ЖИТТЯ, І «ВИ НЕ БУДЕТЕ ВИННІ У ПРОЛИТТІ КРОВІ»

9. Як Єгова допоміг ізраїльтянам зрозуміти, що людське життя священне?

⁹ Одна з головних причин, чому існували міста-сховища, полягала в тому, щоб уберегти ізраїльтян від вини у пролитті крові (Повт. 19:10). Єгова любить життя, і він ненавидить «руки, що невинну кров проливають» (Присл. 6:16, 17). Він справедливий і святий Бог, тому не дивиться крізь пальці навіть на випадкове вбивство. Щоправда, людині, яка скоїла ненавмисне вбивство, виявляли милосердя. Усе ж вона мала розповісти про свою справу старійшинам. Якщо вони визнавали вбивство випадковим, то людина повинна була залишатися в місті-сховищі аж до смерті первосвященика. Можливо, їй доводилось жити там решту свого життя. Такі серйозні наслідки допомагали ізраїльтянам розуміти, що людське життя священне. Щоб шанувати свого Життєдавця, їм необхідно було уникати всього, що могло загрожувати життю їхніх ближніх.

10. Як, за словами Ісуса, книжники і фарисеї показали, що легковажно ставилися до життя?

¹⁰ На відміну від Єгови, книжники та фарисеї показали, що легковажно ставилися до життя. Як саме? Ісус сказав їм: «Ви забрали ключ до знання. Ви самі не ввійшли й перешкоджаєте тим, хто входить!» (Луки 11:52). Вони мали відкривати людям значення Божого Слова і допомагати їм іти дорогою до вічного життя. Натомість вони відвертали увагу людей від «Керівника, завдяки якому можна отримати життя» і вели їх шляхом до вічного знищення (Дії 3:15). Горді й егоїстичні книжники та фарисеї не цікавилися життям і добробутом своїх ближніх. Які ж вони були жорстокі й немилосердні!

11. а) Як апостол Павло показав, що поділяє Божий погляд на життя? б) Що допоможе нам мати таке ж ставлення до служіння, як у Павла?

¹¹ Як нам наслідувати Єгову й уникати мислення книжників та фарисеїв? Нам треба поважати і високо цінувати дар життя. Так робив апостол Павло, даючи ґрунтовне свідчення. Тому він міг сказати: «Я чистий від крові всіх людей». (Прочитайте Дії 20:26, 27.) Але Павло проповідував не з почуття вини і не з почуття обов’язку. Він любив людей, і їхнє життя було для нього дорогоцінним (1 Кор. 9:19—23). Ми теж повинні розвивати Божий погляд на життя. Єгова «хоче, щоб усі прийшли до каяття» (2 Пет. 3:9). А ви? Розвиваючи у своєму серці такий погляд і милосердя, ви можете відчути спонуку збільшити свою ревність у служінні, а це принесе вам більше радості.

12. Чому правила безпеки важливі для Божих служителів?

¹² Ми поділяємо погляд Єгови на життя також тоді, коли розвиваємо належне ставлення до правил безпеки. Ми повинні дотримуватись правил безпеки за кермом і на роботі, а також коли будуємо та обслуговуємо місця поклоніння чи подорожуємо до них. Ніколи не нехтуйте безпекою і здоров’ям заради продуктивності, грошей чи графіка. Наш справедливий Бог завжди робить те, що правильне, і те, що належить. Ми хочемо бути такими, як він. Особливо старійшинам варто пам’ятати про власну безпеку і безпеку інших (Присл. 22:3). Якщо старійшини нагадують вам про норми і правила безпеки, слухайтесь їхніх порад (Гал. 6:1). Дивіться на життя так, як дивиться Єгова, і «ви не будете винні у пролитті крові».

РОЗСУДЖУЙТЕ «ЗГІДНО З ЦИМИ ПОСТАНОВАМИ»

13, 14. Як старійшини Ізраїля могли наслідувати справедливість Єгови?

¹³ Єгова звелів старійшинам Ізраїля наслідувати його високі норми справедливості. Спочатку вони мали з’ясувати всі факти. Потім, вирішуючи, чи виявляти милосердя людині, яка скоїла вбивство, старійшини повинні були уважно розглянути її спонуки, мислення і колишню поведінку. Щоб наслідувати Божу справедливість, їм треба було визначити, чи утікач діяв «з ненависті» і «маючи лихий намір». (Прочитайте Числа 35:20—24.) Якщо розглядалися свідчення свідків, то принаймні два свідки мали підтвердити, що це було навмисне вбивство (Чис. 35:30).

¹⁴ Отже, після того як старійшини з’ясували всі факти, їм слід було придивитись до людини, а не тільки до її вчинку. Вони потребували проникливості — здатності розпізнати приховане і вникнути в суть справи. А понад усе, старійшинам потрібний був святий дух Єгови, завдяки якому вони могли наслідувати його проникливість, милосердя і справедливість (Вих. 34:6, 7).

15. Як відрізнявся Ісусів погляд на грішників від погляду фарисеїв?

¹⁵ Фарисеї зосереджувалися лише на тому, що грішник зробив, а не на тому, що було в його серці. Коли вони побачили Ісуса на бенкеті у домі Матвія, то запитали його учнів: «Чому ваш учитель їсть разом зі збирачами податків і грішниками?» Ісус відповів: «Здоровим лікар не потрібний, а хворим потрібний. Тож ідіть і навчіться, що́ означають слова: “Я хочу милосердя, а не жертви”. Бо я прийшов покликати не праведних, а грішних» (Матв. 9:9—13). Чи Ісус виправдовував серйозний гріх? Зовсім ні. По суті, головна звістка, яку проголошував Ісус, включала в себе заклик покаятися в гріху (Матв. 4:17). А втім, Ісус проникливо розпізнав, що принаймні дехто з цих «збирачів податків і грішників» хотів змінитися. Вони не прийшли у дім Матвія просто поїсти. «Багато з них стали Ісусовими послідовниками» (Марка 2:15). На жаль, більшість фарисеїв не бачили в цих людях того, що бачив Ісус. Фарисеї твердили, що поклонялися справедливому і милосердному Богові, але таврували своїх ближніх як безнадійних грішників.

16. Що намагається розпізнати судовий комітет?

¹⁶ Старійшини у наш час повинні наслідувати Єгову, який «любить справедливість» (Пс. 37:28). Спершу вони мають старанно дослідити справу і про все розпитати, щоб з’ясувати, чи було вчинено гріх. Якщо гріх було вчинено, старійшини будуть розглядати справу відповідно до біблійних вказівок (Повт. 13:12—14). Старійшинам, які служать у судових комітетах, слід бути дуже уважними, щоб визначити, чи кається християнин, який скоїв серйозний гріх. Те, чи людина розкаюється або не розкаюється, не завжди очевидно. Про каяття може свідчити погляд людини, її склад розуму і стан серця (Об’яв. 3:3). Грішник повинен покаятися, щоб йому було виявлено милосердяa.

17, 18. Як старійшини можуть розпізнати щиросерде каяття? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.)

¹⁷ На відміну від Єгови та Ісуса, старійшини не можуть бачити серце людини. Як же тоді старійшинам розпізнати щиросерде каяття? По-перше, моліться про мудрість і проникливість (1 Цар. 3:9). По-друге, шукайте порад у Божому Слові і публікаціях від вірного раба, щоб розрізнити «смуток, притаманний цьому світові» і «смуток, який Богові до вподоби», тобто щире каяття (2 Кор. 7:10, 11). Досліджуйте, як Святе Письмо зображає того, хто кається, і того, хто не розкаюється. Як Біблія описує їхні почуття, мислення і поведінку?

¹⁸ По-третє, намагайтеся придивитися до людини в цілому. Зважайте на її походження, спонуки і обставини. Про голову християнського збору, Ісуса, Біблія пророкувала: «Не судитиме він лише за тим, що бачать його очі, та не докорятиме лише за тим, що чують його вуха. Він буде справедливо судити бідних і у праведності буде докоряти людям заради сумирних землі» (Ісаї 11:3, 4). Старійшини, ви є пастирями, які підпорядковуються Ісусу, і він допоможе вам судити справедливо (Матв. 18:18—20). Хіба ми не вдячні за дбайливих старійшин, які намагаються справедливо судити? Ми надзвичайно цінуємо їхні наполегливі зусилля виявляти милосердя і обстоювати справедливість у зборі.

19. Який урок ви взяли для себе з цього обговорення?

¹⁹ Мойсеїв закон містив «основи знання та правди» про Єгову і його праведні принципи (Рим. 2:20). На прикладі міст-сховищ старійшини вчаться судити «справедливо і праведно», а всі ми — виявляти «одні одним віддану любов та милосердя» (Зах. 7:9). Ми не перебуваємо під Законом. Усе ж Єгова не змінився, і для нього далі важливі такі риси, як справедливість і милосердя. Яка ж це честь — поклонятися Богові, за образом якого ми були створені! Тож наслідуймо його чудові риси і шукаймо в ньому сховку!