Любіть Бога, який любить вас

«Люби Єгову, Бога свого, всім серцем, всією душею і всім розумом» (МАТВІЯ 22:37).

1, 2. Чому, можливо, постало питання про найбільшу заповідь?

У ДНІ Ісуса фарисеї порушили одне з найбільш суперечливих питань. Мойсеїв Закон складався з понад 600 законів. Який же з них найважливіший? Чи це закон про жертвоприношення? Адже жертви приносили з двох причин: щоб отримати прощення гріхів і щоб виразити подяку Богові. А може, найбільшою заповіддю був закон про обрізання? Цей закон був теж важливий, оскільки обрізання служило знаком угоди, яку Єгова уклав з Авраамом (Буття 17:9—13).

² Консерватори ж, очевидно, міркували, що кожен даний Богом закон важливий, хоча деякі закони могли здаватися менш значущими. Тому, на їхню думку, було неправильно надавати якійсь заповіді більшої ваги. Фарисеї вирішили поставити Ісусу згадане вище суперечливе запитання. Можливо, він сказав би щось таке, що підірвало б його репутацію. Один з фарисеїв підійшов до Ісуса і спитав: «Яка найбільша заповідь у Законі?» (Матвія 22:34—36).

3. Яка заповідь, за словами Ісуса, є найбільшою?

³ Відповідь, яку дав Ісус, має величезне значення для нас. У ній Ісус вказав на те, що́ споконвіку було і завжди буде найважливішим для поклонників правдивого Бога. Процитувавши слова з Повторення Закону 6:5, Ісус сказав: «Люби Єгову, Бога свого, всім серцем, всією душею і всім розумом». Це — перша й найбільша заповідь». Хоча фарисей питав лише про одну заповідь, Ісус навів ще іншу. Посилаючись на Левит 19:18, він промовив: «Друга подібна до неї: «Люби свого ближнього, як самого себе». Тоді Ісус показав, що ці два закони відображають усю суть чистого поклоніння. Ісус передбачив, що його можуть змусити назвати у порядку важливості ще й інші закони. Тому він зробив висновок: «На цих двох заповідях тримаються цілий Закон і Пророки» (Матвія 22:37—40).

Наскільки важлива любов

4, 5. а) Чому Ісусова відповідь не здивувала фарисея? б) Що для Бога є ціннішим від жертвоприношень?

⁴ Здається, що Ісусова відповідь не розчарувала і не здивувала фарисея. Він знав, що любов до Бога була обов’язковою для правдивого поклоніння, хоча багато хто не виявляв її. У синагогах за звичаєм уголос читали напам’ять Шему, юдейську молитву. Вона містила уривок з Повторення Закону 6:4—9, який частково процитував Ісус. Відповідно до паралельного місця в Євангелії від Марка, фарисей погодився з Ісусом: «Учителю, ти сказав добре і правдиво: «Він — один, і немає іншого, окрім Нього»; і треба любити його всім серцем, всім розумінням і всією силою, а також любити ближнього, як самого себе. Це набагато цінніше від усіх цілопалень та жертв» (Марка 12:32, 33).