2. Друга найбільша заповідь: «Люби свого ближнього, як самого себе» (Марка 12:31; Левіт 19:18).

3. Біблія не містить конкретної заповіді про любов до себе, але наказ любити «свого ближнього, як самого себе» вказує на те, що любити та поважати себе в межах розумного — це нормально і навіть потрібно.

Чи ми втрачаємо щастя і самоповагу, коли любимо інших більше, ніж себе?

Ні, адже ми створені на образ Бога, основною рисою якого є безкорислива любов (Буття 1:27; 1 Івана 4:8). Це означає, що ми створені з потребою любити інших. Звичайно, не треба забувати про любов до себе. Однак ми будемо по-справжньому щасливими тоді, коли передусім любитимемо Бога і робитимемо добро іншим. Недарма у Біблії сказано: «Більше щастя в тому, щоб давати, а не брати» (Дії 20:35).

Нині чимало людей каже, що для того, аби бути щасливим, треба в першу чергу думати про себе. Заповідь: «Люби свого ближнього» — вони замінили заповіддю: «Люби самого себе». А втім, життя показує, що краще здоров’я і більше щастя мають ті, хто слухається біблійної поради: «Нехай кожен шукає користі не для себе, а для іншого» (1 Коринфян 10:24).