Люди, звісно, не єдині істоти на Землі, які можуть спілкуватися між собою. Надзвичайні способи спілкування мають також тварини, хоча й керуються інстинктами. Наприклад, імператорські пінгвіни, які мешкають серед крижаних просторів далекої Антарктики, щороку, на початку арктичної зими, в період залицяння, починають дивно перегукуватися між собою. Таке спілкування потрібне не для розваги: від нього залежить життя пташеняти, що незабаром з’явиться у кожної пари пінгвінів. Яке ж значення мають ці крики?

Знісши своє єдине яйце, самка доручає його самцю, який висиджує пташеня під складками шкіри живота, а сама вирушає в море на пошуки їжі. Через 65 днів мама, то перевалюючись з лапи на лапу, то ковзаючи животом по льоду, долає до 150 кілометрів і повертається до свого дитинчати. Знайти свою колонію серед безкрайого льоду й кучугур снігу — нелегке завдання. А як же самці віднайти свого обранця і маля з-поміж десятків тисяч галасливих пінгвінів? У період залицяння самиця й самець настільки добре запам’ятовують крики одне одного, що, навіть після місяців розлуки, можуть по голосу віднайти свою половинку!

Цікаво, що тварини послуговуються не лише великим розмаїттям звуків; вони також спілкуються за допомогою жестів, яскравих кольорів, спалахів світла й різноманітних відтінків запаху.

Спілкування у світі довкола нас

«Якщо б не було спілкування, кожна істота на Землі нагадувала б одинокий острів, відокремлений від таких же самотніх островів» («Мова тварин», англ.).

МОЖЛИВО, це важко уявити, але на невеличкій території лісу, савани і навіть вашого саду тварини напрочуд активно спілкуються між собою. У книжці «Мова тварин» сказано: «Тварини використовують усі свої чуття, жестикулюють усім тілом, виділяють і вловлюють незначні (а іноді, як у випадку з наляканим скунсом, і різкі) запахи, пищать, пронизливо кричать, співають і цвірінькають, посилають і отримують електричні сигнали та спалахи світла, змінюють забарвлення шкіри, «витанцьовують», стукають і вібрують на поверхні, по якій рухаються». Але що означають ці їхні сигнали?

Завдяки уважним спостереженням науковцям вдалося розгадати значення деяких сигналів тварин. Наприклад, помітили, що коли з’являється якийсь наземний хижак, скажімо ласка, бентамки (карликові кури) видають короткі високочастотні звуки на зразок «кук-кук-кук», аби застерегти інших курей. Але якщо наближається яструб, бентамка сповіщає про це довгим пронизливим криком. Кожен звук попереджає курей про конкретну загрозу. Отож, в такий спосіб ці птахи передають дуже важливу й змістовну інформацію. Подібне спілкування помічали також серед іншого птаства.

«Один з найефективніших способів вивчати мову тварин,— сказано в книжці «Спів, ревіння і ритуали тваринного світу» (англ.),— це записати відповідні звуки на магнітофонну стрічку, потім відтворити запис у присутності тварин і подивитися на їхню реакцію». Коли цей тест провели з бентамками, кури реагували на запис так само, як і на звуки в природному середовищі. Подібний метод виявився ефективним навіть у випадку з комахами. Самці павуків-вовків прагнуть вразити протилежну стать, рухаючи у присутності самок своїми волохатими передніми лапками. Науковців зацікавило, що саме приваблює самок. Аби визначити це, дослідники записали на відео самця і з допомогою комп’ютера усунули ворсинки із зображення лапок павука. Коли вони включили відеозапис, павучиха раптово втратила інтерес до свого партнера. Про що це свідчить? Самок, очевидно, приваблює рух волохатих лапок самців!

Мова запаху

Багато тварин обмінюються інформацією, виділяючи із спеціальних залоз, з сечею або послідом сильну хімічну сполуку, яка називається феромон. Так само як власники квартир вказують на дверях своє прізвище, деякі тварини, у тому числі собаки й коти, помічають свою територію. Завдяки цим невидимим, але дуже промовистим знакам, тварини в межах свого виду тримаються на відстані одне від одного.

З допомогою феромонів тварини не лише мітять свою територію. Ці хімічні сполуки нагадують дошку оголошень, яку з великою цікавістю «читають» інші тварини. У книжці «Як тварини спілкуються» (англ.) сказано, що запах, «ймовірно, містить додаткову інформацію про мешканців даної території, приміром, їхній вік, стать, фізичну силу й інші здатності, [а також] фазу їхнього репродуктивного циклу... Запахові знаки слугують для тварин паспортом, в якому вказані усі необхідні дані». Такі знаки мають для деяких тварин особливе значення, і про це знає персонал зоопарків. Часто відразу після прибирання у клітках чи вольєрах тварини знову помічають свою територію. Адже «відсутність свого запаху викликає у тварин паніку й досить дивну поведінку, а іноді спричиняє навіть безпліддя», сказано у вищезгаданій книжці.

Феромони відіграють дуже важливу роль також у світі комах. Наприклад, феромони, які виділяються, коли виникає небезпека, спонукують комах роїтися і готуватися до нападу. Ще інші феромони сповіщають комах про те, що є чим поласувати або ж знайдено підхоже місце для житла. Бувають і статеві феромони, на які декотрі комашки реагують особливо гостро. Ось приклад. Самець шовкопряда має дві складні антени, схожі на маленькі листочки папороті. Ці антени настільки чутливі, що можуть розпізнати навіть одну молекулу статевого феромону самки! А вже 200 молекул спонукують самця до інтенсивних пошуків. Отож, мовою запаху послуговуються не лише у тваринному світі.