Єгова повинен бути нашою надією

«Твоєю надією буде Господь» (ПРИПОВІСТЕЙ 3:26).

1. Хоча багато людей заявляють, що покладаються на Бога, з чого видно, що це не завжди так?

ГАСЛО «Ми покладаємось на Бога» можна прочитати на грошах Сполучених Штатів Америки. Але чи всі, хто користується цими грошима, у тій країні чи в інших справді покладаються на Бога? Чи, може, вони більше покладаються на самі гроші? Така надія на гроші тої країни чи будь-якої іншої не може узгоджуватися з надією на Всемогутнього Бога любові, який ніколи не зловживає своєю силою й аж ніяк не є пожадливим. По суті, він відкрито засуджує пожадливість (Ефесян 5:5, СМ).

2. Як християни ставляться до сили грошей?

² Правдиві християни покладаються на Бога, а не на оманливі багатства (Матвія 13:22). Вони усвідомлюють, що сила грошей, їхня спроможність приносити щастя і зберігати життя сильно обмежена. Але сила Всемогутнього Бога необмежена (Софонії 1:18). Тому Біблія дає таке мудре напоумлення: «Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: «Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!» (Євреїв 13:5).

3. Як контекст Повторення Закону 31:6 проливає світло на Павлову цитату цього вірша?

³ Пишучи єврейським християнам ці слова, апостол Павло цитував вказівку, яку Мойсей дав ізраїльтянам незадовго до своєї смерті: «Будьте сильні та відважні, не бійтеся, не лякайтеся перед ними, бо Господь, Бог твій, Він Той, хто ходить з тобою,— не опустить Він тебе й не покине тебе» (Повторення Закону 31:6). Мойсей заохочував довіряти Єгові, і, як показує контекст, це означало більше, ніж тільки сподіватися, що він задовольнятиме їхні матеріальні потреби. Що са́ме це означало?

4. Як Бог довів ізраїльтянам, що на нього можна покладатися?

⁴ Протягом 40 років, коли ізраїльтяни ходили по пустині, Бог вірно постачав їм усе необхідне для життя (Повторення Закону 2:7; 29:4). Він також давав провід. Наприклад, в Обітовану землю, «Край, що тече молоком та медом», ізраїльтян вдень вела хмара, а вночі — вогонь (Вихід 3:8; 40:36—38). Коли настав час входити в Обітовану землю, Єгова вибрав Ісуса Навина, щоб він був Мойсеєвим наступником. Можна було сподіватися, що мешканці того краю чинитимуть опір. Але Єгова ходив зі своїм народом вже кілька десятиліть, тому тепер не було причин боятися. Ізраїльтяни мали всі підстави вважати Єгову Богом, на якого можна покладатися!

5. Чим ситуація сьогоднішніх християн нагадує ситуацію ізраїльтян перед входом в Обітовану землю?

⁵ Сьогодні християни йдуть через пустиню теперішнього злого світу дорогою до Божого нового світу. Деякі з них ідуть цією дорогою вже більше 40 років. Тепер вони стоять на порозі Божого нового світу. Однак вороги далі перешкоджають їм, нікого не хочуть пустити в місце, яке стане ще славнішим, ніж Обітована земля, той стародавній край, що тік молоком та медом. Якими ж цінними для сьогоднішніх християн є слова Мойсея, повторені Павлом: «Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!» Кожен, хто залишається сильним і мужнім, повним віри і довір’я до Єгови, обов’язково отримає нагороду.

Довір’я на основі знання і дружби

6, 7. а) Чим було випробуване Авраамове довір’я до Єгови? б) Як Авраам міг почуватися, подорожуючи до місця, де він мав принести Ісака в жертву?

⁶ Колись предок ізраїльтян Авраам отримав наказ принести свого сина Ісака в жертву цілопалення (Буття 22:2). Що спонукало цього люблячого батька так непохитно довіряти Єгові, що він відразу ж був готовий послухатися? Євреїв 11:17—19 відповідає: «Вірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака, і, мавши обітницю, приніс однородженого, що йому було сказано: «В Ісакові буде насіння тобі». Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз».

⁷ Пам’ятаймо, що Авраам три дні йшов з Ісаком до місця, де мало відбутися жертвоприношення (Буття 22:4). Авраам мав багато часу передумати. Чи можемо собі уявити його почуття, емоції? Народження Ісака було такою несподіваною радістю. Воно було доказом божественного втручання і поглибило відданість Богові Авраама і його колись безплідної дружини Сарри. Далі вони, безумовно, жили сподіванням того, що принесе майбутнє для Ісака та його нащадків. Чи їхні мрії підходили до раптового кінця, як це могло здаватися через цю Божу вказівку?

8. Чому можна сказати, що Авраамове довір’я до Бога не обмежувалося лише вірою, що Бог може воскресити Ісака?

⁸ Усе-таки Авраам довіряв Богові на основі особистого знання, яке мають друзі одне про одного. Як «друг Божий», Авраам «ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність» (Якова 2:23). Довіряючи Єгові, Авраам не лише вірив, що Бог може воскресити Ісака. Він був однаково впевнений, що Єгова просив у нього належного, хоча Авраам і не знав усіх фактів. Він не мав підстав сумніватися, чи Єгова залишається праведним, просячи його про таке. Пізніше Авраамове довір’я зміцнилося, коли ангел Єгови втрутився, щоб не допустити принесення Ісака в жертву (Буття 22:9—14).

9, 10. а) Коли раніше Авраам виявив довір’я до Єгови? б) Який важливий урок можна отримати від Авраама?

⁹ Приблизно 25 років перед тим Авраам також виявив довір’я до праведності Єгови. Отримавши попередження про знищення Содома й Гоморри, він, природно, турбувався про праведних людей, які там жили, в тому числі про свого племінника Лота. Авраам звернувся до Бога з такими словами: «Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий,— цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?» (Буття 18:25).

¹⁰ Патріарх Авраам був переконаний, що Єгова ніколи не робить нічого неправедного. Псалмоспівець пізніше писав: «Господь справедливий [«праведний», НС] на кожній дорозі Своїй, і милостивий у всіх Своїх учинках» (Псалом 145:17). Нам добре запитати себе: «Чи я приймаю те, що Єгова дозволяє мені зазнавати, не сумніваючись у його праведності? Чи я переконаний, що все, що він допустить, піде на добро і мені, й іншим?» Якщо ми можемо відповісти ствердно, то навчилися чогось важливого від Авраама.

Довіряймо вибору Єгови

11, 12. а) Що для Божих слуг включає в себе довір’я до Єгови? б) Що для нас деколи може становити трудність?

¹¹ Люди, які вважають Єгову своєю надією, також виявляють довір’я до людей, яких Єгова вибирає, щоб використовувати їх у сповненні своїх намірів. Для ізраїльтян це означало довіряти Мойсею і пізніше його наступникові Ісусу Навину. Для ранніх християн це означало довіряти апостолам і старшим в Єрусалимському зборі. Для нас сьогодні це означає довіряти «вірному і мудрому рабу», призначеному давати нам духовну «поживу своєчасно», а також тим членам раба, які входять у Керівний орган (Матвія 24:45).

¹² По суті, нам самим корисно довіряти тим, які беруть провід у християнському зборі. Біблія каже: «Слухайтесь ваших наставників та коріться їм,— вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи,— бо це для вас не корисне» (Євреїв 13:17).

Не критикуйте вибору Єгови

13. Яка існує причина для довір’я особам, призначеним брати провід?

¹³ Біблія допомагає нам зберігати рівновагу у виявленні довір’я до осіб, які беруть провід серед людей Єгови. Ми можемо запитати себе: «Чи Мойсей ніколи не робив помилок? Чи апостоли завжди виявляли склад розуму, подібний до Ісусового, як він їх учив?» Відповіді очевидні. Єгова вибрав вірних і відданих чоловіків, щоб використовувати як провідників свого народу, хоча вони й недосконалі. Отже, хоча сьогоднішні старійшини недосконалі, ми повинні визнавати, що ‘Дух Святий обрав їх, аби вони пасли Церкву Божу’. Вони заслуговують нашої підтримки й поваги (Дії 20:28, СМ).

14. Що слід взяти до уваги стосовно факту, що Єгова вибрав провідником Мойсея, а не Аарона чи Маріям?

¹⁴ Аарон був на три роки старший за Мойсея, і обидва вони були молодші за свою сестру Маріям (Вихід 2:3, 4; 7:7). І оскільки Аарон ліпше володів даром мови, ніж Мойсей, він був призначеним служити промовцем свого брата (Вихід 6:29—7:2). Однак щоб вести ізраїльтян, Єгова не вибрав найстаршу Маріям чи найліпшого промовця Аарона. Він вибрав Мойсея, повністю усвідомлюючи всі факти і потреби того часу. Коли Аарон і Маріям випустили це з уваги, вони почали нарікати: «Чи тільки з Мойсеєм Господь говорив? Чи ж не говорив Він також із нами?» Маріям, можливо, головний підбурювач, була покарана за те, що нешанобливо ставилася до вибраного Єговою чоловіка, хоча вона й Аарон повинні були визнавати, що Мойсей «найлагідніший за всяку людину, що на поверхні землі» (Числа 12:1—3, 9—15).

15, 16. Як Калев довів, що довіряє Єгові?

¹⁵ Коли 12 розвідників були вислані вивідати Обітовану землю, 10 повернулися з негативним повідомленням. Вони посіяли страх у серця ізраїльтян, говорячи, що ханаанеяни «люди високі на зріст». Це у свою чергу спонукало ізраїльтян «нарікати на Мойсея та на Аарона». Але не всі розвідники виявили брак довір’я до Мойсея та Єгови. Читаємо: «А Калев утихомирював народ перед Мойсеєм та й сказав: «Конче ввійдемо ми й заволодіємо ним, бо ми справді переможем його!» (Числа 13:2, 25—33; 14:2). Міцну позицію Калева поділяв ще один розвідник — Ісус Навин. Обидва виявили, що довіряють Єгові, коли сказали: «Якщо Господь уподобає Собі нас, то впровадить нас до того Краю, і дасть його нам, Край, який тече молоком та медом. Тільки... не бійтеся народу того Краю... з нами Господь,— не бійтеся їх!» (Числа 14:6—9). Це довір’я до Єгови було винагороджене. З цілого покоління дорослих людей, які жили у той час, тільки Калев, Ісус Навин і деякі левити мали привілей увійти в Обітовану землю.

¹⁶ Через багато років Калев сказав: «Я обставав за Господом, Богом моїм... А тепер оце Господь позоставив мене при житті, як говорив. Оце сорок і п’ять літ відтоді, як Господь говорив був це слово Мойсеєві, коли Ізраїль ходив у пустині. А тепер ось я віку восьмидесяти й п’яти літ. Сьогодні я ще сильний, як того дня, коли Мойсей посилав мене,— яка сила моя тоді, така сила моя й тепер» (Ісуса Навина 14:6—11). Зверніть увагу на позитивний умонастрій Калева, на його вірність та фізичну здатність. Однак Єгова не вибрав Калева, щоб він був наступником Мойсея. Цей привілей він надав Ісусу Навину. Можемо бути певними, що Єгова мав причини для такого вибору і що цей вибір був найліпший.

17. Що, на перший погляд, могло робити Петра непридатним для відповідальності?

¹⁷ Апостол Петро тричі відрікався від свого Господа. Він також поривчасто взяв справи у свої руки, відрубавши вухо рабові первосвященика (Матвія 26:47—55, 69—75; Івана 18:10, 11). Хтось може сказати, що Петро був надто боязким і неврівноваженим, щоб отримати спеціальні привілеї. Однак кому були дані ключі Царства, привілей відкрити дорогу до небесного покликання для трьох груп? Петрові (Дії 2:1—41; 8:14—17; 10:1—48).

18. Якої помилки, згаданої Юдою, нам слід уникати?

¹⁸ Ці приклади показують, що ми мусимо бути обережними й нікого не судити за зовнішнім виглядом. Якщо ми покладаємося на Єгову, то не будемо сумніватися в його виборі. Хоча його земний збір складається з недосконалих людей, які не вважають себе непомильними, він користується ними особливим чином. Юда, єдиноутробний брат Ісуса, перестерігав християн першого століття перед людьми, які «погорджують владами, зневажають слави [«славних», НС]» (Юди 8—10). Ніколи не ставаймо такими, як вони.

19. Чому в нас немає причини критикувати вибір, який робить Єгова?

¹⁹ Єгова очевидно вибирає для певних відповідальностей осіб, які мають конкретні риси, необхідні, щоб керувати його людьми саме так, як він хоче у цей конкретний час. Нам потрібно старатися усвідомити цей факт, не критикувати вибору, який робить Бог, а із задоволенням і смиренно служити там, де Єгова призначив нас особисто. Таким чином ми показуємо, що покладаємося на Єгову (Ефесян 4:11—16; Филип’ян 2:3).

Покладаймося на праведність Єгови

20, 21. Чого можна навчитися з того, як Бог поводився з Мойсеєм?

²⁰ Якщо ми деколи схильні занадто покладатися на себе самих і замало на Єгову, вчімося від Мойсея. У віці 40 років він збирався власними силами звільнити ізраїльтян з єгипетської неволі. Його зусилля були, безумовно, породжені добрими спонуками, але вони не довели ні до негайного звільнення ізраїльтян, ні до поліпшення його власної ситуації. Він навіть був змушений утікати. Лише пройшовши важке 40-літнє навчання у чужому краю, він мав відповідні риси для виконання того, що намагався зробити раніше. Цього разу він міг покладатися на підтримку Єгови, тому що тепер усе робилося так, як того хотів Єгова, і в час, який відповідав Божому наміру (Вихід 2:11—3:10).

²¹ Кожен з нас може запитати себе: «Чи я деколи випереджую Єгову і старійшин, призначених у зборі, намагаючись приспішити події, чи зробити щось по-своєму? Замість думати, що мене не помічають, коли йдеться про певні привілеї, чи я з готовністю приймаю навчання, яке в даний час отримую?» Отже, чи ми засвоїли урок з прикладу Мойсея?

22. Хоча Мойсей і втратив великий привілей, як він усе-таки ставився до Єгови?

²² Крім того, ми можемо ще чогось навчитися з прикладу Мойсея. У Числа 20:7—13 говориться про помилку, яку він зробив і за яку поплатився. Він втратив привілей ввести ізраїльтян в Обітовану землю. Чи у той час Мойсей говорив, що рішення Єгови у цій справі несправедливе? Чи він забився, так би мовити, в кут і почав нарікати на погане поводження з боку Бога? Чи Мойсей перестав покладатися на праведність Єгови? Відповідь можна знайти у словах, які сам Мойсей говорив до Ізраїля про Єгову невдовзі перед своєю смертю: «Діло Його досконале, всі бо дороги Його справедливі,— Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедливий і праведний Він» (Повторення Закону 32:4). Мойсей, безумовно, до самого кінця зберіг своє довір’я до Єгови. А ми? Чи ми особисто робимо кроки, щоб зміцнити своє довір’я до Єгови та його праведності? Розгляньмо як це можна робити?

Зміцнюймо довір’я до Божої праведності

«Щоб надія [«довір’я», Хом.] твоя була в Господі, я й сьогодні навчаю тебе» (ПРИПОВІСТЕЙ 22:19).

1, 2. а) Чому Свідки Єгови довіряють Єгові (Приповістей 22:19)? б) З чого видно, що деяким особам слід зміцнити своє довір’я до Єгови?

ПРАВДИВІ християни поблагословлені точним знанням про Єгову та його наміри. «Вірний і мудрий раб» з любов’ю постачає їм духовну ‘поживу своєчасно’ (Матвія 24:45). Знання, яке вони отримують, дає їм міцну основу, на якій базується довір’я до Бога. Отже, як група Свідки Єгови виявляють, що дуже довіряють Єгові та його праведності.

² Однак здається, що окремим Свідкам потрібно зміцнити це довір’я. Товариство інколи отримує листи, в яких висловлюється непевність щодо деяких пояснень, даних у публікаціях. Ці сумніви можуть бути реакцією на поправки в розумінні або можуть стосуватися справ, які торкаються людини персонально, особливо в емоційному плані. (Порівняйте Івана 6:60, 61).

3. Що може статися навіть з вірними слугами Єгови і чому?

³ Навіть правдиві слуги Єгови зазнають сповнення таких біблійних слів: «І ще довелось мені бачити під сонцем, що не прудкому добігти щастить, і не мужнім — у битві, і не мудрим — хліб, не розумним — багатство, і не знавцям — благословення, а час і випадок панують над усіма» (Екклезіяста 9:11, Москаленко). Як це може сповнитися в духовному плані? Ми, можливо, знаємо християн, що були прудкими у застосуванні біблійних порад, мужніми в обстоюванні правди, мудрими в застосуванні біблійних принципів і ревними в здобуванні точного знання. Однак через «час і випадок», можливо похилий вік чи нещасний випадок, деякі тепер обмежені. Вони можуть запитувати себе, чи їм вдасться ввійти в Божий новий світ, не скуштувавши смерті.

4, 5. Чому християни не мають причин втрачати довір’я до праведності Єгови?

⁴ Коли християнин втрачає подружнього партнера, біль втрати дуже великий. Разом як пара вони могли багато років служити Єгові. Цей християнин знає, що смерть розв’язує подружні узиa (1 Коринтян 7:39). Тепер йому слід тримати свої емоції під контролем, щоб не ослабло його довір’я. (Порівняйте Марка 16:8).

⁵ Наскільки мудро розглядати смерть подружнього партнера, батька, матері, дитини чи близького християнського друга як нагоду виявити довір’я до праведності Єгови! Навіть зазнаючи особистих втрат, ми можемо бути впевнені, що Єгова не є неправедним. Можемо не сумніватися: кожен, хто отримає вічне життя — залишившись живим чи воскреснувши, буде щасливим. Псалмоспівець каже про Бога: «Ти руку свою відкриваєш,— і все, що живе, Ти зичливо годуєш [«і задовольняєш бажання всього живого», НС]! Господь справедливий [«праведний», НС] на кожній дорозі Своїй, і милостивий у всіх Своїх учинках, Господь близький всіх, хто взиває до Нього, хто правдою кличе Його! Волю тих, хто боїться Його Він сповняє, і благання їх чує та їм помагає» (Псалом 145:16—19).

Відчуття марного страждання

6, 7. а) Чому деякі Свідки, що постраждали в минулому, тепер мають інше розуміння? б) Чому ми не повинні вважати Єгову неправедним через те, що він дозволив такі страждання в минулому?

⁶ У минулому деякі Свідки постраждали за відмову брати участь у діяльності, на яку сьогодні їхнє сумління дозволило б. Наприклад, кілька років тому це могло стосуватися їхнього рішення щодо певних видів цивільної служби. Тепер брат може вважати, що він міг би з чистим сумлінням погодитися на таке, не порушуючи християнського нейтралітету стосовно цієї системи речей.

⁷ Чи було неправедно з боку Єгови дозволити йому страждати за відмову від справи, на яку сьогодні він міг би спокійно погодитися? Більшість з тих, які зазнали цього, так не вважають. Навпаки, вони радіють, що мали нагоду публічно виявити, що постановили міцно триматися своєї позиції у спірному питанні стосовно всесвітнього суверенітету. (Порівняйте Йова 27:5). Які ж можуть бути причини шкодувати про те, що людина послухалася свого сумління і зайняла міцну позицію на боці Єгови? Вірно й віддано обстоюючи християнські принципи, як вони їх розуміли, або слухаючись голосу сумління, ці християни виявилися достойними дружби з Єговою. Безумовно, уникати способу дій, який би турбував сумління чи довів би інших до спотикання, мудро. У цьому плані можемо згадати приклад, який подав апостол Павло (1 Коринтян 8:12, 13; 10:31—33).

8. Чому єврейські християни, які раніше дотримувалися Закону, не мали причин сумніватися в праведності Єгови?

⁸ Щоб задовольняти Єгову, євреї повинні були виконувати Десять Заповідей, а також близько 600 додаткових законів. Пізніше, у християнстві, дотримування цих законів більше не було вимогою у служінні Єгові, навіть для буквальних євреїв. Закони, які тепер більше не були обов’язковими, стосувалися обрізання, дотримання суботи, жертвоприношення тварин та певних обмежень у харчуванні (1 Коринтян 7:19; 10:25; Колосян 2:16, 17; Євреїв 10:1, 11—14). Євреї, у тому числі апостоли, які стали християнами, були звільнені від вимоги виконувати закони, обов’язкові для них під Закон-угодою. Чи вони нарікали, що Божий розпорядок неправедний, оскільки раніше від них вимагалося речей, тепер більше непотрібних? Ні, вони раділи, що розширили своє розуміння намірів Єгови (Дії 16:4, 5).

9. Якою була ситуація деяких Свідків, але чому вони не мають причини жалкувати?

⁹ У недавні часи були Свідки, які мали дуже суворі поняття про те, що вони можуть, а чого не можуть робити. Через це вони страждали більше від інших. Пізніше більше знання допомогло їм розширити свій погляд на справи. Але вони не мають підстав шкодувати про те, що діяли згідно зі своїм сумлінням, навіть якщо це приносило додаткові страждання. Вони заслуговують похвали за те, що виявили готовність страждати, тільки щоб залишитися вірними Єгові, ‘все роблячи заради Євангелії’. Єгова благословляє таку боговідданість (1 Коринтян 9:23, Хом.; Євреїв 6:10). Апостол Петро писав з проникливістю: «Коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!» (1 Петра 2:20).

Вчитися з прикладу Йони

10, 11. Як Йона виявив брак довір’я до Єгови, а) коли отримав призначення йти в Ніневію? б) коли Бог не знищив ніневітян?

¹⁰ Отримавши вказівку йти в Ніневію, Йона не оцінив довір’я, яке йому виявив Єгова. Після страшного випадку, який стався через його небажання слухатись, Йона схаменувся, усвідомив свою помилку, прийняв закордонне призначення і попередив ніневітян про загрозу знищення. Після цього сталося несподіване: через покаянний умонастрій ніневітян Єгова вирішив утриматися від їхнього знищення (Йони 1:1—3:10).

¹¹ Якою була реакція Йони? Роздратований, він скаржився Богові в молитві. Суть його скарги зводилася до такого: «Я так і знав. Тому я відразу не хотів іти в Ніневію. Тепер після всього, що зі мною було, після жаху й приниження, якого я зазнав, коли мене проковтнула велика риба, після тяжкої праці попередження ніневітян про неминуче знищення — ось таке! Вся моя праця і страждання даремні! Нічого б не змінилося, якби я помер!» (Йони 4:1—3).

12. Чого ми можемо навчитися з прикладу Йони?

¹² Чи Йона мав вагому причину для нарікань? Чи Єгова вчинив неправедно, змилосердившись над розкаяними правопорушниками? По суті, Йона повинен був радіти: десятки тисяч людей були збережені від знищення! (Йони 4:11). Але його нешанобливий, невдоволений умонастрій показав, що він не виявляє глибокого довір’я до праведності Єгови. Він забагато думав про себе і замало про інших. Вчімося на прикладі Йони і завжди відсуваймо особисті почуття на другий план. Будьмо переконані, що слухатися Єгову, дотримуватися вказівок, даних через його організацію, і приймати його рішення — правильно. Ми впевнені, що «тим буде добре, хто Бога боїться» (Екклезіяста 8:12).

Тепер час зміцнювати своє довір’я!

13. Як усі ми можемо зміцнити своє довір’я до Єгови?

¹³ Зміцнювати довір’я до Єгови — це шлях мудрості (Приповістей 3:5—8). Звичайно, ми мусимо робити щось більше, ніж лише молитися, щоб Єгова допоміг нам повніше довіряти йому. Довір’я росте на основі точного знання, тому ми мусимо проводити особисте вивчення Біблії, зробити читання Біблії і літератури, яка її пояснює, частиною свого щоденного розпорядку. Дуже важливо регулярно відвідувати християнські зібрання, а також добре готуватися до них і брати участь, наскільки можливо. Наше довір’я до Єгови та його Слова поглибиться ще більше, якщо ми візьмемо собі за звичку ділитися біблійними істинами з іншими, тактовно долаючи заперечення. Це допоможе щодня перебувати з Богом у тісніших стосунках.

14. Чому можна сказати, що невдовзі Божий народ повинен буде виявити своє довір’я до Єгови як ніколи раніше?

¹⁴ У близькому майбутньому раптово почнеться найбільша скорбота з усіх, які коли-небудь спіткали людський рід (Матвія 24:21). Коли це станеться, Божим слугам, як ніколи раніше, буде потрібно довіряти праведності Єгови і керівництву, яке надходитиме через його організацію. У той час вони впевнено послухаються Божого символічного наказу: «Іди, мій народе, ввійди до покоїв своїх, і свої двері замкни за собою, сховайся на хвилю малу, поки лютість перейде!» (Ісаї 26:20). Божі слуги вже ввійшли в захисне середовище понад 85 000 зборів у 232 країнах. Можемо бути впевнені, що Єгова допоможе нам сповнити все, що може бути потрібним, аби ‘ввійти до покоїв своїх’.

15. Як наголошується на довір’ї протягом 1998 року і чому це потрібно?

¹⁵ Нам украй необхідно саме тепер зміцняти своє довір’я. Без довір’я до християнських братів, організації Єгови і, понад усе, до самого Єгови вижити буде неможливо. Тому наскільки влучно, що протягом 1998 року Свідки Єгови по цілому світі через річний вірш постійно отримують нагадування, що «кожен, хто кличе ім’я Єгови, буде спасенний»! (Римлян 10:13, НС). Ми повинні і далі бути впевненими в цьому. Якщо ми помічаємо хоч найменшу тінь недовіри, нам слід працювати над тим, щоб виправити ситуацію тепер, сьогодні.

Суд Єгови буде праведним

16. Що може статися з довір’ям, якщо його не розвивати, і як ми можемо запобігти цьому?

¹⁶ В Євреїв 3:14 (Хом.) помазаних християн перестерігається: «Ми стали учасниками Христа, якщо додержуємо аж до кінця твердо нашу віру [«упованє», Левицький], як напочатку». В принципі ці слова також стосуються християн, які мають земну надію. Початкове довір’я може поступово зруйнуватися, якщо його не розвивати. Наскільки важливо, щоб ми продовжували набувати точного знання, тим самим зміцнюючи основу нашого довір’я!

17. Чому ми можемо бути впевнені, що Ісус правильно розсудить, хто повинен пережити?

¹⁷ Невдовзі Христос перевірить усі народи і «розділить людей, як пастух відділяє овець від кіз» (Матвія 25:31—33, СМ). Ми можемо бути впевнені, що Христос праведно розсудить, хто достойний пережити. Єгова дав йому мудрість, проникливість та інші необхідні риси, щоб «судити поправді [«праведно», Філ.] ввесь світ» (Дії 17:30, 31). Хай наша впевненість буде такою, як у Авраама, який сказав Єгові: «Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий,— цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?» (Буття 18:25).

18. Чому ми не повинні надмірно турбуватися про те, чого на даний час не знаємо?

¹⁸ Повністю довіряючи праведності Єгови, ми не повинні турбуватися про відповіді на такі запитання: «Як будуть суджені немовлята і малі діти? Чи можливо, щоб велике число людей не почуло доброї новини перед тим, як прийде Армагеддон? Як буде з психічно хворими? А що з...?» Звичайно, поки що ми, мабуть, не знаємо, як Єгова розв’яже ці питання. Однак він зробить це праведно і милосердно. У цьому нам ніколи не слід сумніватися. Можливо, ми з захопленням будемо спостерігати, як він вирішить їх способом, про який ми ніколи навіть не думали. (Порівняйте Йова 42:3; Псалом 78:11—16; 136:4—9; Матвія 15:31; Луки 2:47).

19, 20. а) Чому ставити розсудливі запитання не є неправильним? б) Коли Єгова дасть потрібні відповіді?

¹⁹ Організація Єгови не знеохочує ставити щирі, вчасні запитання, як помилково заявляють деякі противники (1 Петра 1:10—12). Однак Біблія радить уникати нерозумних, спекулятивних запитань (Тита 3:9, Хом.). Розсудливі запитання і дослідження Божого Слова та християнських публікацій з метою знайти біблійні відповіді можуть поглибити наше точне знання і таким чином зміцнити довір’я до Єгови. Організація дотримується прикладу Ісуса, який старався не відповідати на запитання, для яких ще не настав час. Він пояснив: «Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести» (Івана 16:12). Також Ісус визнав, що дечого він сам не знав у той час (Матвія 24:36).

²⁰ Єгова ще багато чого має відкрити. Наскільки ж мудро чекати на нього з упевненістю, що час, у який він виявлятиме свої наміри, буде відповідний для задоволення потреб кожної ситуації. Ми можемо бути впевнені, що, коли прийде відповідний час Єгови, ми зможемо набути додаткової проникливості стосовно його доріг. Так, ми будемо винагороджені, якщо тільки повністю довірятимемо Єгові та організації, яку він використовує. Приповістей 14:26, (Хом.) запевняє нас: «В Господнім страсі — міцне довір’я людини, і її діти матимуть притулок».