Вісники царства сповіщають
Він слухався свого навченого Біблією сумління
ІЗРАЇЛЬСЬКИЙ цар Давид молився про допомогу Єгови, кажучи: «А я буду ходити в своїй непорочності,— визволь мене та помилуй мене!» (Псалом 26:11). Бог допоміг Давиду тому, що той тримався своєї непорочності. Єгова також поблагословив Ісуса, бо він виконував волю свого небесного Отця, і Бог поблагословив одного юнака з Колумбії, який слухався свого навченого Біблією сумління та був сповнений рішучості виконувати Божу волю. Цей юнак розповідає:
«Я став вивчати Біблію зі Свідками Єгови, коли ще навчався в католицькій школі. Однак після того, як я побував на літургії, мене почало турбувати сумління, отже я пішов до директора школи (який був священиком), наставника та нашого класного керівника і попросив їх звільнити мене від літургій. Хоча мене й звільнили, дехто все ще намагався змусити мене приходити туди. Відразу після того, як я охрестився, ставши Свідком Єгови, тиск на мене посилився. Мій батько погрожував прогнати мене з дому, якщо мене виженуть зі школи. Він турбувався моєю вищою освітою та професійною кар’єрою.
Директор неодноразово застерігав тих, хто не виконує обов’язків католика. Коли відбувалась перша літургія року, я пробув у сховку, поки вона не закінчилась. Відтак я дав вчителю (священику) примірник брошури «Свідки Єгови і школа» (англ.) і сказав, що, як Свідок Єгови, я не можу брати участь у літургії. Він сказав: «Тоді краще пошукай іншу школу». Я знав, що коли мене виженуть зі школи, мій батько викине мене з дому. А втім, я молився до Єгови і далі запопадливо свідчив своїм однокласникам.
Прийшла пора канікул. Згодом, після канікул, знову підійшов час літургії. Директор школи та інші священики зібралися біля каплиці, аби вислуховувати сповіді. Страх мало не заволодів мною. Я зайшов туди і сів, але тут же відчув докори сумління. Коли почали співати, то я подумав собі: «Чому я тут? Адже Єгова — мій Бог. Я не можу бути боягузом і зрадити його. Я не можу підвести його. Він не покине мене». Я помолився про відвагу. Відтак вийшов з каплиці і став у чергу до сповіді. Коли підійшла моя черга до директора, я сказав йому: «Пане викладач, я не прийшов сповідатися». Він же відповів: «Цього я і сподівався». Тоді я повідомив, що готовий зносити всі наслідки, але моє сумління не дозволяє мені брати участь у літургії. Я не можу йти проти того, чого навчився з Біблії.
Він пильно подивився на мене, посміхнувся і сказав: «Я захоплююсь тобою. Усі ви, Свідки, гідні подиву. Для вас Бог є на першому місці, і ви охоче слухаєтесь його законів, хоч би як там було. Тримайся цього. Ти добре робиш. Я хотів би, щоб усі католики виявляли таку ревність і таку любов до Бога, як ви. Відтепер тебе звільнено від участі в наших релігійних урочистостях». Якою ж радістю це було! Єгова поблагословив моє рішення слухатися мого навченого Біблією сумління.
Наступного дня директор сказав до учнів: «Інші релігії випереджують нас. Чому ми не такі ревні як ті, що мають велику любов до Бога і бажання служити передусім йому? Це повинно бути в наших серцях».
Зрештою директора школи перевели до Рима, а новий директор просто ігнорував те, що я не беру участі в їхніх урочистостях. Виїхав з дому мій батько, і цим була усунена перешкода втілити мою мету розпочати повночасне служіння після закінчення школи».
Єгова поблагословив цього юнака, який слухався свого навченого Біблією сумління. Він так само поблагословить усіх тих, хто прагне виконувати його волю (Приповістей 3:5, 6).