«Католицька енциклопедія» (англ.) зауважує: «Константин виявляв однакову прихильність до обох релігій. Будучи великим понтифіком, він піклувався про поганське поклоніння і захищав його права». «Константин ніколи не став християнином»,— говорить енциклопедія «Гідрія», а потім додає: «Євсевій Кесарійський, який уклав життєпис Константина, говорить, що той став християнином в останній момент свого життя. Це ні про що не говорить, оскільки напередодні [Константин] зробив жертвоприношення Зевсу, бо той також мав титул великого понтифіка».

Аж до дня своєї смерті в 337 році н. е. Константин носив язичницький титул великого понтифіка, тобто верховного вождя у справах релігії.

Будучи язичницьким великим понтифіком, а тому й релігійним вождем Римської імперії, Константин намагався схилити на свій бік єпископів відступницької церкви. Він запропонував їм місце чиновників римської державної релігії, що обіцяло владу, видатне становище й багатство. «Католицька енциклопедія» визнає: «Декотрі єпископи, осліплені блиском двору, доходили навіть до того, що вихваляли імператора як Божого ангела, священну особу, а також пророкували, що він, подібно до Божого Сина, царюватиме на небі».