Пошуки на небі обрисів фігур

Астрономи давнини зауважили, що всі зорі рухаються ніби в незмінному порядку. Зірки переміщаються по небу зі сходу на захід, але вони не змінюють своєї позиції стосовно одна одноїa. Інакше кажучи, щоночі видно одні й ті ж групи зір. Оскільки люди хотіли упорядкувати ці незліченні світляні крапки, вони об’єднали зорі в групи. Трохи уяви — і ці групи стали схожими на тварин, людей чи на різні предмети. Так появився звичай згруповувати зірки в сузір’я, надаючи їм певні обриси.

Деякі відомі нам сузір’я вперше були описані в стародавньому Вавилоні. Серед них є 12 сузір’їв, котрі представляють знаки зодіаку. Ці знаки відігравали — і нині відіграють — важливу роль в астрології, служать, як дехто вірить, для прогнозування впливу зірок на діла людей. Проте Біблія осуджує тих, хто ворожить по зірках (Повторення Закону 18:10—12). Але навіть поклонники Бога Єгови знали про існування сузір’їв. Наприклад, у біблійній книзі Йова про Бога сказано, що він «[сузір’я] Воза створив, Оріона та Волосожара» (Йова 9:9).

Назви багатьох знаних нам сьогодні сузір’їв походять з грецької міфології. Навіть на сучасних зоряних картах можна знайти такі назви, як Цефей, Кассіопея, Андромеда і Геркулес.

Зоряні мапи давнини

Біля 150-го року н. е. грецький астроном Птолемей в одній зі своїх праць зібрав тогочасні знання з астрономії. У його творі «Альмагест» міститься перелік 48 сузір’їв. Мапи й атласи зоряного неба, зроблені століттями пізніше, здебільшого зображають ті ж самі 48 сузір’їв. Майже до XVI сторіччя це число залишалось фактично незміннимb. Пізніше було додано ще 40 сузір’їв. Міжнародний Астрономічний Союз 1922 року офіційно затвердив ці 88 сузір’їв.

Крім сузір’їв, у праці Птолемея згадано понад тисячу зір з описом їхньої яскравості та позиції на небі. Птолемей не тільки вказував координати певної зірки — її довготу й широту, він також наводив багато деталей. Наприклад, одна зірка в сузір’ї Великої Ведмедиці, або Великого Воза, описана так: «Зірка на початку хвоста». А про положення комети написано: «Зліва від правого коліна Андромеди». Отже, як сказано в певному посібнику, «кожний добрий астроном мусив знати небесну анатомію!»

Але чому найдавніші сузір’я розміщені на північному небі? За словами одного уранографа, тобто картографа неба, це тому, що звичай групувати зорі в сузір’я зародився в районі Середземного моря, звідки видно північне небо. Лише пізніше, коли людина почала вивчати південне небо, було встановлено нові сузір’я. Деякі з них мають такі назви: Піч, Годинник, Мікроскоп і Телескоп.