Ці підводні гаї сповненні життя — різні істоти мешкають там, від мікроскопічних рослин і тварин до скатів, акул, великих мурен і черепах. Також там живуть риби, про які ви, мабуть, ніколи й не чули: яскраво-жовті риби-клоуни, багряні бо-грегорі, чорно-білі рогаті занкли, оранжеві труби-риби, темно-сині риби-хірурги, синьо-фіолетові мероу або ж рудувато-коричневі червонокрилки. А як вам креветки-«перукарі», омари або яскраво-червоні Cirrhitadea? Кольори, розміри й форми на будь-який смак. Одні прекрасні, інші химерні, але усі цікаві. Подивіться, восьминіг ховається за коралом, що нагадує колону! Він обідає молюском, якого щойно відкрив. Як у джунглях суходолу, в коралових гаях численні різноманітні живі істоти тісно зв’язані з оточенням і залежать від коралів. У номері «Пробудись!» (англ.) за 8 червня 1991 року детально розповідалося про цикл розвитку коралів і їхні подорожі течіями океану для заснування нових рифових колоній.

Коралові рифи є найбільшими біологічними формаціями на Землі. Один з них, Великий Бар’єрний риф біля північно-східного узбережжя Австралії простягнувся на 2010 кілометрів у довжину й охоплює площу, як Англія й Шотландія разом узяті. Корал може важити кілька тонн і здійматися над океанічним дном приблизно на 10 метрів. Коралові рифи ростуть на всіх мілинах тропічних вод на глибині 60 метрів. Вони різняться в залежності від того, в якій місцевості ростуть, тож спеціалісти, дослідивши шматочок корала, можуть визначити, в якому океані й навіть в якому місці він ріс. Усі коралові рифи можуть рости лише у воді з обмеженим вмістом поживних речовин, що пояснює, чому навколо них океан такий чистий. Їжу корали дістають від морських водоростей, котрі живуть у прозорому тілі поліпа, а також від мікроскопічних тваринок, яких корал захоплює своїми щупальцями. У результаті утворюється кораловий риф — дім для тисяч морських видів, які не знайшли б собі притулку деінде в океані.

Коралові рифи також є біологічно найпліднішими в усій екосистемі моря. У «Юнайтед Стейтс ньюс енд уорлд ріпорт» про це говорилося наступним чином: «Рифи у морі — те саме, що тропічні вологі ліси на суходолі, у них вирує життя: хвилясті горгонарієві корали, перисті морські лілії, губки, креветки, омари, морські зірки, а також страхітливі акули та велетенські мурени. Їхнє життя залежить від існування коралів». Коралові рифи також підтримують життя на суходолі, вони слугують бар’єром на шляху руйнівних хвиль, а також є фундаментом для тисяч тропічних островів.

Смерть коралових рифів чи відповідальна за це людина?

МІЖНАРОДНИЙ симпозіум 1992 року, присвячений проблемам коралових рифів, повідомив, що людина прямо чи непрямо є винуватцем смерті від 5 до 10 відсотків живих рифів світу й що інші 60 відсотків можуть загинути в наступні 20—40 років. За словами Клайва Вілкінсона з Австралійського інституту моря, лише рифи у віддалених районах можна вважати справді здоровими. У газеті «Ю-Ес-Ей тудей» говорилося, що райони особливого спустошення коралових рифів є «в Японії, на Тайвані, Філіппінах, в Індонезії, Сінгапурі, Шрі-Ланці й Індії (Азія); в Кенії, Танзанії, Мозамбіку, Мадагаскарі (Африка); в Домініканській Республіці, на Гаїті, Кубі, Ямайці, в Тринідаді й Тобаго та у Флориді (Америка). Причини вимирання коралів можуть різнитися, але велика кількість населення на узбережжі й індустріальний розвиток є факторами, спільними для всіх країн».

Для нормального розвитку в морській воді коралам звичайно потрібна температура між 25 і 29 градусами Цельсія, в залежності від місцевості. Однак корали можуть жити лише за незначного коливання температури. Підвищення температури на один-два градуси вище максимальної літньої температури може бути смертельним. Хоча в кожній місцевості визначаються різні причини загибелі коралів, але багато вчених схиляються до думки, що спільною причиною по всьому світі може бути глобальне потепління. У журналі «Саєнтифик америкен» наводився такий висновок: «Повідомлення від 1987 року про смерть коралів збіглося з посиленою тривогою щодо глобального потепління. Тому не дивно, що деякі науковці й інші спостерігачі дійшли висновку, що коралові рифи виконують роль канарок у вугільних шахтах, тобто є першим показником підвищення температури світового океану. Хоча здається, що підвищення температури моря є причиною смерті коралів, однак не можна остаточно пов’язувати це з глобальним потеплінням».

У журналі «Юнайтед Стейтс ньюс енд уорлд ріпорт» говорилося: «Останні дослідження Карибського моря підтверджують гіпотезу про те, що причиною загибелі є ненормально теплі води океану». Томас Дж. Гороу, який очолює Всесвітній союз з проблем коралових рифів, песимістично порівняв долю рифів із зменшенням площ вологих тропічних лісів Амазонки. «Через п’ятдесят років ще буде невелика площа вологих лісів,— сказав він,— але, беручи до уваги, з якою швидкістю зникають нині коралові рифи, можна сказати, що від них нічого не залишиться».

Різні причини загибелі коралів по всьому світі

Вздовж узбережжя Центральної Америки, що омивається Тихим океаном, 1983 року загинуло до 95 відсотків коралів. Подібна, але менш руйнівна трагедія загибелі коралів відбулася у той же час у центральній і західній частинах Тихого океану. Масово загинули корали в районі Австралійського Великого Бар’єрного рифу та в деяких районах Тихого та Індійського океану. З Таїланду, Індонезії та Галапагоських островів також надходять тривожні повідомлення про загибель коралів. Відтоді масова загибель відбулася у водах поблизу Багамських островів, Колумбії, Ямайки та Пуерто-Рико, а також у південній частині Техасу й Флориди (США).

З’ясовувалося поширене по цілому світі явище загибелі рифів. У журналі «Природнича історія» (англ.) говорилося: «За відносно короткий проміжок часу вивчення екосистем рифів не спостерігалося загибелі у таких великих масштабах. Пітер Ґлін, біолог Маямського університету, досліджував 400-річні корали в східній частині Тихого океану, де загинуло багато коралів, і не знайшов ознак подібної катастрофи в минулому. Масова загибель коралів показує, що загальне потепління протягом 1980-х років негативно вплинуло на коралові рифи, тож не важко передбачити майбутнє рифів, якщо парниковий ефект призведе до вищих температур. На жаль, можна сказати майже з впевненістю, що проблеми глобального потепління й забруднення довкілля не вирішаться, а ще більше загостряться, через що збільшиться кількість випадків масової загибелі коралів».

У журналі «Юнайтед Стейтс ньюс енд уорлд ріпорт» вказувалося на те, що́ може бути іншою причиною: «Зменшення озонового шару, котрий захищає живе від руйнівного ультрафіолетового випромінювання, також може бути частково причиною загибелі рифів в останні роки».

На узбережних територіях живе більше половини світового населення, тож безвідповідальність людини завдала кораловим рифам непоправної шкоди. Дослідження Всесвітнього союзу заповідників та Програми Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища виявили, що люди пошкодили й зруйнували значну частину рифів у 93 країнах. На територіях країн, котрі розвиваються, часто стічні води виливаються просто в океан, що забруднює його.

Мангрові ліси, котрі ростуть у солоній воді й очищують її від бруду, вирубуються на колоди й пальне. Рифи роздираються для будівельних матеріалів. У Шрі-Ланці та Індії цілі частини рифів залили цементом. Великі й малі кораблі стають на якір на рифах або їдуть по дну і товчуть їх.

У журналі «Нешнл джіоґрефік» описувалося те, що відбувається у флоридському Національному парку коралових рифів імені Джона Пенекемпа: «Човни забруднюють воду й все, що в ній, відходами від пального й стічними водами. Недосвідчені водії наштовхуються на рифи. Вони захаращують море пінопластовими горнятами, алюмінієвими банками, склом, поліетиленовими пакетами, пляшками та сплутаною линвою для ловлення риби. Це сміття не зникає само по собі, його практично неможливо знищити».