Сторінка 2

«Державні службовці країн Латинської Америки перестерігають, що в країні за країною, знижуючі умови життя породжують безнадійність через яку політика починає загрозливо занепадати» (Нью-Йорк таймс, 29 листопада 1988 р.).

Протягом 1980 років, мільйони людей — безнадійно зубожілі — дивляться як інфляція ще більше роз’їдає вбогі заробітки. Для таких людей, це не тільки питання боротьби за кошт прожитку — краще, це боротьба за кошт переживання. Чи ви помітили, як ціни основних харчів у вашій країні збільшуються? Чи ви помітили, як ваші гроші купують усе менше і менше бакалії (харчові продукти, як цукор, крупи, чай та інші)? Ви, так як багато інших людей, вже мабуть знаєте з власного досвіду, що кошт прожитку збільшується.

Чи на це є розв’язання?

Зростаючі ціни — людський кошт

Від нашого кореспондента в Іспанії.

«Ми не можемо дозволити собі помідорів через високі ціни, фрукти, навіть не пам’ятаю, коли ми останній раз купували їх»,— зітхає домашня господарка в Індії.

«Не маємо спроможності купувати ні взуття ні одежі»,— оплакує текстильний працівник у Мексіці, який старається утримувати сім’ю з п’ятьох членів. «Чотири роки тому в нас було менше грошей, але товар був дешевший. Гроші тепер нічого не варті». В його країні купівельна спроможність песо знижилась 35,4 процентів від 1982 до 1986 рр.

Мугамед ель-Гані працює нічним сторожом у Каїрі, Єгипті, де ціни деяких необхідностей подвоїлись тільки протягом минулих 12 місяців. «Ми живемо з дня на день,— він пояснює,— і завжди бувають дні в яких не маємо харчів».

У Бразілії одна жертва нещасної поїзної аварії чекала 20 років, щоб суд вирішив йому відшкодування. Зрештою, йому ухвалили місячну винагороду половину мінімуму заробітної плати у час аварії. Але через інфляцію, за ці гроші він навіть не купить білет на автобус, щоб поїхати по них.

Бала з Нігерії, батько трьох дітей, зомлів, коли довідався, що його дружина породила йому трійнята. Незважаючи на те, що він працював при двох роботах, то тільки заробляв на основні потреби, тоді як ціни харчів продовжували збільшуватись. Він знає, що не зможе постачати всіх потреб своїм дітям. Він уже був готовий дати немовлятка на всиновлення.

Деталі можуть різнитись, але ті самі обставини бувають по цілому світі. Кошти прожитку безжалісно збільшуються. Для багатьох людей, хліб і молоко стали предметами розкошів, і багато людей дуже рідко їдять три рази на день. У рапорті з Нігерії каже: «Хліб колись був головний харч більшості нігерців, але тепер його їдять тільки багаті. Рис подають тільки в свято».

Декотрі люди працюють довші години й трохи полегшують проблему, але іншим трудно, а навіть неможливо, пошукати роботу. Вони є змушені витрачати весь час кожного дня, щоб тільки шукати харчів, яких часто не знаходять. Для них, це не тільки питання боротьби за кошт прожитку, краще це боротьба за кошт переживання.

Відповідальним за це в більшості випадків є інфляція, або збільшуючі ціни. Заробітна плата теж збільшується, але зрідка тримається кроком із збільшенням цін. Особливо терплять безробітні або перехожі на пенсію. У багатьох менш розвинених країнах світу, умови життя значно знижились у недавні роки. Можна сказати, що по цілому світі заможні багатіють, тоді як убогі ще більш зубожіли. Чи це є становище у вашій країні?

Неспокій через економічні труднощі

Не дивно, що багато людей протестують. Наприклад, збіднілі вчительки з областей Ч’япас і Оахака натягнули намети на головній площі Мехіко в надії здобути економічної справедливості. «Людей експлуатують»,— одна з них сказала. По інших країнах люди бунтуються, коли ціни дуже гостро збільшуються.

Злочин, який дехто каже є тиха, однак загрозлива революція вбогих людей проти заможних, також дуже скоро поширюється. Поліція каже, що відповідальним за хвилю юнацького злочину по цілому світі є розпачлива економічна доля багатьох громадян. Економічні розстроєння часто вибухають насильством. У 1987 році в двох індійських селах були сотні голодуючих селян, переконані, що феодальні землевласники вищої касти експлуатували їх, замордували понад 50 людей вищої касти.

Хто ж є винуватий?

Ніколи в історії не породжувалось таке велике багатство як у цьому 20 столітті. Але, неймовірним є те, що при закінченні цього століття, усе більше та більше мільйонів людей безнадійно бідніють. Обіцянки кращого завтрішнього дня, поліпшення економії, доброї зарплати всім людям — усі нездійснена політична мрія.

Хто, або що, є відповідальним за це жалюгідне становище? Багато людей винують свої уряди. А уряди складають вину на економічну політику інших країн. Світова економічна система дуже скритикована. Очевидно, проблеми дуже складні, а розв’язання ухильне. У наступній статті, будуть обговорюватись тільки деякі основні причини кризи кошту прожитку і чому її дуже трудно виправити.

Чому криза кошту прожитку?

ВІД Бєлграда до Буенос-Айреса, від Лагоса до Ліми, від Маніли до Мехіко, і від Вашінгтона, О.К., до Веллінгтона, уряди боряться проти інфляції.

Іноді уряди самі знаходять себе в скрутному фінансовому становищі. Один рапорт заявляє, що «протягом минулих п’ять років, Сполучені Штати більше заборгувались, ніж протягом цілої історії тієї країни». Недавно, уряд одної африканської країни був змушений скасувати довгоочікуваного підвищення зарплати. На свій власний сором, у державній скарбниці не було грошей покрити підвищення. Подібно, в одній великій латиноамериканській країні, норма інфляції так збільшилась, що уряд побоювався, що до кінця 1988 р. не буде грошей виплатити платню понад мільйон громадським урядовцям.

П’ятирічки, знецінювання грошей, «замороження» заробітної плати, контроль цін, і інші економічні заходи оголошуються з великим захопленням. Але, проблеми дуже складні, а розв’язання ухильне. Як приклад цих труднощів, внизу поміщаються декотрі основні причини на кризу кошту прожитку.

Нестійкість міжнародної валютної системи

Взаємний зв’язок у всесвітньому масштабі. Так як пояснює один міжнародний фінансист: «Світ один. Наша економія глобальна... Це безглуздо думати, що в глобальній економії є одностороннє розв’язання». Наприклад, застій економії в країнах західного світу впливає на бідних країн, тому що вони вже не можуть продавати свої продукти. Таксамо, збільшення позичкових процентів у Сполучених Штатах значить, що латиноамериканським і африканським країнам буде трудно сплачувати проценти заборгувань. Взагалі, чим бідніша країна, то тим менше вона впливає на економію, але стає тим більше вразливою до несприятливих вітрів економічної зміни.

Нестійкість цін на фондовій біржі підкреслює хиткість світової економії, як також її взаємозалежності. Неспокій вкладників капіталу про надійність економії, малі торговельні прибутки в США на серпень 1987 р., і можливо через необережний прогноз начальника державної скарбниці, рушив всесвітній провал цін на біржі в жовтні 1987 р.

Через велике заборгування, а також неспроможність, або неохочість, великих економічних сил координувати економічну політику, є мала надія на негайне відновлення довір’я. Говорячи про цю ситуацію, економіст Стівен Маррис перестеріг: «Ми знаходимось у дуже скрутному становищі. Легкого виходу немає».

Нестійкість цін. У недавні роки, ціна нафти, металів, і інших головних предметів торгівлі, була дуже нестійка. Несподіване підвищення в ціні нафти в 1970 рр. було причиною на всесвітню інфляцію й запалило застій світової економії. Головно потерпіли країни, що розвиваються в яких нафти немає.

У 1980 рр. більшість головних предметів торгівлі різко впали в ціні. Це дуже затримало економічний рух бідніших країн, які експортують головно такі продукти. Тому що нафта продавалась по низькій ціні, то норма прожитку в таких країнах як Мексіка і Нігерія, які дуже покладаються на експортування нафти, різко знижилась. Така нестійкість цін може поруйнувати найкраще економічне планування.

Недалекоглядні урядові витрати

Військові витрати. Усього в 1987 р. у світі витратили приблизно один трильйон доларів на озброєння. Це виходить на близько 1,8 мільйона доларів кожної хвилини! Гроші на озброєння витрачають не тільки заможні країни; декотрі з найбідніших країн світу планують підвищити свої витрати на захист 10 процентів на рік.

Економіст Джон К. Гелбрейт пояснює суспільний й економічний вплив таких витрат на слаборозвинені країни: «Найбідніші країни світу платять за цю зброю. Зброю купують за рахунок капіталу вкладеного в промисловство, щоб поліпшити умови життя, за рахунок самих харчів».

Проекти «білого слона». Кажуть, що король Сіаму, щоб розорити когось з своїх підданих, давав йому священного білого слона (щось, що приносить більш неприємності ніж користі). Тому що в сіамців білі слони святі, то не є в’ючні. Утримувати таку тварину могло б зруйнувати нещасного одержувача дарунка. У недавні роки нації Західного світу ненавмисно відігравали роль короля Сіаму. Програмами допомоги вони оплачували претензійні технологічні проекти, яких одержувачі-нації не можуть тримати в доброму стані.

Ті коштовні «білі слони» засмічують економічний краєвид бідніших країн: розкішні аеропорти з яких літаки зрідка злітають, пекарні найновітнішого типу в яких не печуть хліб через брак борошна, величезні цементні заводи, які завжди ламаються через брак обслуговування.

Деколи уряди країн, що розвиваються дуже заборговуються, через будування коштовних проектів — гідроелектричні схеми, ядерні заводи, а навіть нові столиці.

Ріст населення

По багатьох країнах світу, дуже скорий ріст населення знижує життєвий рівень. Забезпечувати людей відповідним житлом, постачати їм роботу, школи, а навіть харчі, ніяк не може йти в ногу із зростаючими вимогами. Наприклад, у Мексіці, через дуже скорий ріст населення, мусять утворювати один мільйон робіт на рік, тільки щоб приборкати безробіття. У багатьох країнах Африки, через скорий ріст населення — якого погіршує еміграція людей у міста — мусять у троє більше імпортувати харчі і це знижило життєвий рівень протягом минулого десятиліття. Декотрі батьки, упадаючи в розпач, тому що не можуть пошукати роботи й утримувати свої великі родини, покидають їх, а навіть кінчають життя самогубством.

Притаманні слабкості системи

Непередбачливі сили ринків збуту. Економічні прогнози дуже неточна наука. Проблема в тім, що навіть у розвинених країнах, економісти не знають точно хід економії, тоді як у економіях країн, що розвиваються — в яких точної дати немає — прогноз майже неможливий. Навіть коли б економісти погодились над природою проблем, то правдоподібно радитимуть різні розв’язання, за своєю власною політичною, а навіть суспільною точкою зору. Погіршаючи ситуацію є те, що політичні діячі, які роблять остаточні рішення, слухаються тільки тієї економічної поради, яка їм подобалась.

Відносно Сполучених Штатів, колишній секретар комерції, Пітер Пітерсон пояснив: «В основному, наші проблеми не є економічні. Краще, це політичні незгоди. Ми навіть не можемо погодитись над природою наших економічних труднощів».

Неосвічена самолюбність. Кожна країна гониться за своїми власними суверенними інтересами, незважаючи як це впливатиме на інших. Наприклад, економічну допомогу подають у складі військової зброї тим країнам, які не можуть годувати своїх власних громадян. Очевидно, таких донорів-країн спонукують економічні або політичні інтереси, замість гуманітарні. Через тарифні перепони, яких наставляють заможні індустріальні країни на охорону своїх власних виробників, бідніші країни не можуть продавати навіть основних продуктів.

Слаборозвинені країни, критикують міжнародні банки через те, що вони тільки цікавляться негайною оплатою процентів. Декотрі проекти залишаються недокінчені через брак фінансового капіталу, просто тому, що позичальник не матиме скорих прибутків. Ці нації тепер мусять сплачувати великі проценти, головно через марнотратність інших націй багато багатіших, ніж вони. Президент Алфонсін з Аргентіни пояснює, що в п’ятьох роках, латиноамериканські країни заплатили Сполученим Штатам, а також Європі, рівноцінність двох Маршалла Планівa. Але, ті країни ще більше заборгувались.

Зіпсуття і зажерливість. Обвинувачують президентів декотрих країн Африки й Азії в привласнюванні мільярдів доларів. Поліцейські лідери і славні комерсанти Латинської Америки також були причетними до обману на мультимільйони доларів. Звичайно, ці величезні гроші викрадають з так званих програм на поліпшення долі звичайних людей. Зіпсуття місцевих діячів по всіх рівнях дуже серйозно підриває економію багатьох країн, нав’язуючи додатковий фінансовий тягар на зубожілу більшість населення, яка мусить оплачувати його.

Себелюбна комерційна зажерливість теж сприяє кризі прожитку. Агресивна продаж тютюнових продуктів мултинаціональними компаніями, наприклад, успішно переконала мільйони зубожілих людей витрачати готівку на сигаретки. У декотрих країнах, що розвиваються, продається багато шкідливих високодьогтьових сигареток. Більшість покупців неосвідомлюють цієї небезпеки їхньому здоров’ю. Багато дорогоцінної землі використовують вирощувати тютюн, будучи заманені зовнішньою торгівлею, яка часто не запроваджується в дійсність. Тимчасом, хвороби споріднені з курінням тютюну збільшуються рівнобіжно з нормою збільшення коштів прожитку.

Цей короткий перегляд причин на кризу прожитку ілюструє страхаючий виклик, якого уряди, стараючись поліпшити економічну долю своїх громадян, зустрічають. Президент Міттеран у Франції, виступаючи з промовою перед економічним форумом нарікав, що «світ завжди вилучає свою підтримку й загрожує спотикнути вас». З гіркого досвіду політичні діячі й економісти слаборозвинених країн, точно знають значення тієї заяви.

Чи це значить, що надії на відновлення економії вже немає? Чи світова економія не спроможна забезпечити всіх людей скромним прожитком? У наступній статті дамо відповідь на ці запитання.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 8]

Проблема заборгування

Державний борг

Уряди багатьох країн витрачають більше грошей, ніж мають доходу. Через це вони мусять позичати гроші й протягом років це доводить до величезного дефіциту, якого деколи називають державний борг. Щоб оплачувати цей борг, разом з наростаючими процентами, уряди змушені позичати гроші, а це збільшує норму процентів, як також інфляцію. Крім того, журнал Тайм пояснює, що уряди не дуже охочі зменшити витрати, тому що «голосуюча публіка вимагає більше вигод, і нижчих податків, а політичні діячі реагують до [бажань голосуючих]». Цим чином відкладають день розплати, і тимчасом кошт прожитку збільшується.

Міжнародний борг

З різних причин, декотрі країни імпортують більше продуктів і послуг, ніж експортують, і це розладнює торговельний дефіцит. Баланс між експортом а імпортом платиться готівкою продаючих країн, звичайно доларами або іншими грішми більшої вартості. Ці гроші беруться або з державної скарбниці або їх позичається від інших країн. Якщо в державній скарбниці грошей дуже мало, а інші країни не хочуть позичати, тоді обмежують імпорт або знецінюють гроші позичаючої країни. Через це імпортований товар продається за дуже високі ціни. Багато цього товару є потрібний для індустрії, як також споживачам.

Країни, що розвиваються особливо мають проблеми з торговельним балансом через те, що ціни товару, якого вони експортують дуже знижені. Наприклад, у 1960 р. за одну тонну кави можна було купити 37 тонн хімічного добрива, тоді як у 1982 р. можна було купити тільки 16 тонн. Подібно буває з експортуванням какао, чаю, бавовни, міді, олова, як також з іншими головними продуктами менш розвинених країн. Головно через ці супротивні умови торгівлі, над якими вони не мають контролю, то до 1987 р. слаборозвинені країни, заборгувались на 1000 мільярдів доларів. Цей камінь на їхній шиї дуже перешкоджає їхньому економічному відновленню, а навіть загрожує стійкості декотрих урядів.

У Нью-Йорк таймс недавно було сказано: «Єдиний спір, який з’єднує латиноамериканські країни, є заборгування... Уряди вважають цю проблему бути відповідальною за їхню розпадаючуся популярність і головною політичною мінливістю, яка впливає на їхню негайну майбутність».

[Карта на сторінці 7]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Норма світової інфляції на 1980—85 рр.

(З ласки El Mundo en Cifras [Світ у цифрах, ісп.] надруковано в журналі Економіст).

◼ 0 до 15%

◼ 15 до 30%

◼ 30 до 100%

◼ понад 100%

◼ статистики немає

Яка ж надія на економічне відновлення?

Протягом царювання Людовіка XVI у Франції, заявляють, що королева Марія Антуанетта запитала королівського міністра фінансових операцій: «Що ви будете робити про дефіцит, пане міністр?» Його відповідь: «Нічого, мадам. Це викликає дуже велике побоювання».

НЕЗВАЖАЮЧИ на те, що часи змінились, то все ж таки здається, що така філософія ще є в моді. Державні діячі, як також економісти, оплакують великий міжнародний борг, відсутність рівноваги між заможними а бідними країнами, і жалюгідну вбогість дуже багатьох країн. Проблеми занадто серйозні, і не піддаються розв’язанню. Чи ж у цьому є якесь економічне значення?

Слово «економіка» походить із грецького оікономос, яке то слово значить завідуючий господарством або керівник дому. Світова економіка в основному стосується дослідження керівництва світового «дому». Як же керують тим домом?

Наприклад, уявіть собі, що цілий світ є сусідство, а особисті нації сусіди. Один з найбагатіших сусідів витрачає гроші безвольно і заборгований майже зі всіма сусідами, але, тому що є їхнім найкращим клієнтом, то позикодавці не дуже натискають його сплачувати борг. Декотрі бідніші родини вже так заборгувались, що мусять позичати гроші на сплату високих процентів на своїх позиках. Тимчасом, батько найбіднішої родини у сусідстві дуже марнотратно пригощає себе й своїх друзів, незважаючи на те, що кілька з його дітей голодують.

Заможні родини мають багато харчів а навіть викидають. Вони витрачають більше грошей на улюблені тварини ніж бідніші родини на дітей. Час від часу сусіди збираються разом на обговорення проблем, але з того не виходить ніякого добра. Напруження погіршується між багатими родинами а вбогими. Очевидно, сусідство дуже погано кероване.

Керівник глобальної економії

Добре керівництво нерозлучне від моралі. Так як ми вже бачили, самолюбство й пожадливість у народному, корпоративному, і особистому масштабі значно сприяють кризі прожитку, а головно в бідніших країнах. В дійсності, економічна несправедливість тільки відображує несправедливість цілої системи.

Це правда, легкого розв’язання немає. Проблеми завеликі, щоб їх розв’язала одна країна, і в світі немає міжнародного тіла з потрібною силою розв’язати їх. Крім того, світових провідників критикують за те, що їм бракує політичної волі вступити в боротьбу з проблемами.

Усе ж таки, в історії був провідник, Який головно турбувався долею економічно пригнічених людей. Він запроваджував точні закони, щоб охороняти їх і постачати для них.

А провідник це Той, що визволив ізраїльтян з Єгипту близько 3500 років тому, і Який чудесно годував їх манною протягом 40 років мандрування пустинею. Цей невидимий цар постарався всім вдосталь усіх потреб. (2 Мойсеєва 16:18; порівняйте з 2 Коринтян 8:15).

Пізніше, коли ізраїльтяни прибули в Обітовану землю, то Богом-дані закони охороняли нужденних. Нужденні позичали без процентів. Убогі збирали колоски в полі, фрукти в саду, і виноград у винограднику. Власники мусили залишати їм щось збирати. Крім того, Бог наказав багатішим ізраїльтянам, щоб «не замикали своєї руки від убогого» (5 Мойсеєва 15:7-11).

Бог так керував справами в Ізраїлі, що весь народ міг багатіти, якщо буде додержуватись Його інструкцій. Бог вимагав, щоб Його представники, як-от цар Соломон, наслідували Його приклад. Відносно Соломона, псалмописьменник написав: «Він охоронятиме найбідніших з народу, і врятує дітей нужденних... Визволить Він бідаря, що кличе до Нього, та вбогого, що немає собі допомоги! Він змилується над убогим та бідним,.. та їхнє життя буде дорогоцінне в Його очах» (Псалом 72:4, 12-14, Єрусалимська Біблія [англ.]).

Все ж таки, у Своєму власному Слові Бог пізніше передсказав, що виникне серйозна криза прожитку. Описуючи жорстокі економічні дійсності, які мучитимуть людство, Біблія передсказала: «Цілий день зарібку за буханку хліба» (Об’явлення 6:6, Веймауський переклад [англ.], п’яте видання). І точно сьогодні таке то є становище багатьох убогих людей світу. За цілий день зарібку навіть не купите одного обіду.

Дійсне економічне відновлення вже близьке

На єдине розв’язання цього жалюгідного становища звернув увагу Уїллі Брандт, якому нагородили Нобелівську премію. Він сказав: «Багаті, як також убогі країни напевно усвідомлюють..., що вони всі зв’язані загальним бажанням пережити, і що розв’яжуть свої проблеми тільки передбачливим і всесвітнім приступом».

Точно це те, що Сам Бог має на меті, тобто передбачливий й всесвітній приступ. Не так як правителі людства, Бог має волю, а також спосіб, відновити всесвітню економію.

У тому самому пророцтві про економічну нужду, Він згадує Свого призначеного Правителя, спроможного виправити це становище. Правитель сидить на «білому» коні. Він також «перемагає». Це ніхто інший крім Ісус Христос, Який незабаром «переможе» для того, щоб поширити правління Божого Царства, єдиного уряду над людством. Царство, під владою Ісуса Христа, це Божий спосіб яким Він розв’яже, між іншими справами, кризу прожитку. (Об’явлення 6:2; порівняйте з пророцтвом Даниїла 2:44).

Під правлінням Його Царства, про якого в пророцтві Ісаї говориться як «нові небеса», Бог обіцяє: «Не будуть вони працювати надармо, і не будуть родити на страх». «Будуть раби Мої їсти,.. будуть раби Мої пити,.. будуть раби Мої радіти» (Ісаї 65:13, 14, 17, 23).

Мільйони людей, які сьогодні даремно трудяться, можуть взяти ті слова близько до серця. У Божому новому світі, їхнім дітям не буде позбавлено основних потреб через економічне лихо. Турбота про кошт прожитку заступиться радістю в житті.