1. З яких причин ми можемо отримувати поради і чому вони потрібні кожному з нас?

УСІ ми час від часу потребуємо порад. Буває, що ми самі радимося з людиною, якій довіряємо. А іноді небайдужий до нас брат може застерегти нас від «хибного шляху», щоб ми не зробили чогось, про що потім будемо шкодувати (Гал. 6:1). Також нас можуть наставляти, коли ми зробили серйозну помилку. Хоч би з якої причини ми отримували поради, нам варто до них прислухатися. Це піде нам на користь і навіть може врятувати життя (Присл. 6:23).

2. Чому, згідно з Прислів’я 12:15, нам варто прислуха́тися до порад?

² Провідний вірш цієї статті заохочує нас слухати «слова́ мудрих» (Присл. 22:17). Немає такої людини, яка б знала все. Завжди буде хтось, хто має більше знань і досвіду, ніж ми. (Прочитайте Прислів’я 12:15.) Тож, прислухаючись до порад, ми виявляємо смирення. Ми усвідомлюємо, що наші можливості обмежені і нам не досягти своїх цілей без допомоги інших. Єгова надихнув царя Соломона записати такі слова: «Коли багато порадників [плани] здійснюються» (Присл. 15:22).

3. В який спосіб ми можемо отримати пораду?

³ Поради можуть бути прямими і непрямими. Що мається на увазі під непрямою порадою? Наприклад, ми читаємо в Біблії або в наших публікаціях щось, що змушує нас задуматися над своєю поведінкою і виправитись (Євр. 4:12). Можна сказати, що ми отримали непряму пораду. А що є прямою порадою? Старійшина або інший зрілий християнин звертає нашу увагу на недолік, який нам треба виправити. Це можна назвати прямою порадою. Якщо хтось любить нас настільки, що наважився дати нам біблійну пораду, ми маємо бути йому вдячними. Нам треба уважно вислухати його і постаратися застосувати цю пораду.

4. Як, згідно з Екклезіаста 7:9, нам не слід реагувати на поради?

⁴ Треба визнати, що особливо важко нам приймати прямі поради. Ми можемо навіть ображатися. Чому? Звичайно, ми визнаємо свою недосконалість, але коли хтось вказує на якусь нашу слабкість, нам може бути нелегко з цим погодитися. (Прочитайте Екклезіаста 7:9.) Ми можемо почати виправдовуватись. Також ми можемо ставити під сумнів спонуки того, хто дав нам пораду, або ображатися на те, як він її дав. А дехто може думати: «Яке він має право давати мені поради? Нехай подивиться на себе». Зрештою, якщо порада нам не подобається, ми можемо відкинути її і почати шукати таку пораду, яку хочемо почути.

5. Що ми розглянемо в цій статті?

⁵ У Біблії розповідається і про тих, хто відкидав поради, і про тих, хто їх приймав. У цій статті ми обговоримо кілька таких прикладів і дізнаємося, що нам допоможе приймати поради.

ВОНИ ВІДКИДАЛИ ПОРАДИ

6. Як Реговоам поставився до поради старших чоловіків і чого ми з цього вчимося?

⁶ Розгляньмо приклад Реговоама. Коли він став царем Ізраїлю, його піддані звернулися до нього з проханням. Вони попросили Реговоама полегшити ярмо, яке поклав на них його батько Соломон. Цар прийняв мудре рішення звернутися за порадою до ізраїльських старійшин. Ці старші чоловіки порадили царю прислухатися до людей і запевнили, що у такому разі народ буде завжди його підтримувати (1 Цар. 12:3—7). Очевидно, Реговоаму не сподобалося те, що він почув. Тож він звернувся до молодих чоловіків, які виростали разом з ним. Цим чоловікам, мабуть, було вже за 40, тож вони мали певний життєвий досвід (2 Хр. 12:13). Але у цьому випадку вони дали Реговоаму погану пораду. Вони сказали йому зробити ярмо людей ще тяжчим (1 Цар. 12:8—11). Почувши дві протилежні думки, Реговоам міг звернутися до Єгови в молитві і запитати, як йому повестися. Натомість він вирішив прислухатися до поради молодих чоловіків, бо вона йому сподобалася більше. Це обернулося катастрофою як для самого Реговоама, так і для всього ізраїльського народу. З цього можна зробити важливий висновок: поради, які ми будемо отримувати, не завжди нам подобатимуться, але якщо порада ґрунтується на Божому Слові, до неї варто прислухатися.

7. Чого ми вчимося з розповіді про царя Уззію?

⁷ Цар Уззія також не прислухався до порад. Одного разу він увійшов у ту частину храму, в яку дозволялося входити лише священикам, і захотів спалити фіміам. Священики Єгови сказали йому: «Уззіє, ти не маєш права спалювати фіміам для Єгови! Спалювати фіміам повинні лише священики». Що зробив цар? Якби він смиренно прийняв пораду та відразу вийшов з храму, Єгова, можливо, простив би його. Натомість Уззія сильно розлютився. Чому він не прислухався до поради? Очевидно, він вважав, що як цар може робити все, що захоче. Але Єгова так не думав. За цей зухвалий вчинок він вразив Уззію проказою, і той «залишався прокаженим аж до смерті» (2 Хр. 26:16—21). Ця розповідь показує, що, відкинувши біблійну пораду, ми втратимо схвалення Єгови, хоч би ким ми були.

ВОНИ ПРИСЛУХАЛИСЯ ДО ПОРАД

8. Як Йов відреагував на поради, які отримав?

⁸ Окрім застережливих прикладів, які ми щойно обговорили, в Біблії розповідається про Божих служителів, які отримали щедрі благословення за те, що прислухалися до порад. Одним з них був Йов. Хоча цей чоловік боявся Бога, він був недосконалий. Коли йому було дуже важко, він висловлював неправильні думки. Тому Йов отримав досить конкретні поради — спочатку від Елігу, а потім від Єгови. Як Йов на них відреагував? Він смиренно прислухався до цих порад. Йов сказав: «Я говорив, але не розумів... Беру свої слова назад і каюся в поросі й попелі». Єгова благословив Йова за його смирення (Йова 42:3—6, 12—17).

9. Який приклад нам подав Мойсей?

⁹ Мойсей також подав хороший приклад у тому, як приймати виправлення. Одного разу він роздратувався і не вшанував Єгову. Через це Бог сказав, що не дозволить йому увійти в Обіцяний край (Чис. 20:1—13). Коли Мойсей попросив Єгову пом’якшити своє рішення, Бог відповів: «Більше ніколи не говори мені про це!» (Повт. 3:23—27). Мойсей не розізлився. Він погодився з цим рішенням, і Єгова дозволив йому й далі вести свій народ (Повт. 4:1). Йов і Мойсей подали нам чудовий приклад у тому, як приймати повчання. Йов виправив своє мислення. Він не виправдовувався. А Мойсей залишався вірним навіть після того, як втратив благословення, якого так сильно прагнув.

10. а) Яку користь, згідно з Прислів’я 4:10—13, отримує той, хто прислухається до порад? б) Як деякі наші одновірці відгукнулися на поради, які їм дали?

¹⁰ Ми отримаємо багато користі, якщо будемо наслідувати таких вірних чоловіків, як Йов і Мойсей. (Прочитайте Прислів’я 4:10—13.) У цьому переконалося багато наших братів і сестер. Ось що розповідає Еммануельb, який живе у Конго: «Зрілі брати з мого збору помітили, що мені загрожує духовна небезпека, і прийшли на допомогу. Я прийняв їхню пораду, і це допомогло мені уникнути багатьох проблем». Піонерка з Канади, яку звати Меган, говорить: «Мені не завжди було приємно отримувати поради, але згодом я побачила, наскільки вчасними вони були». А брат Марко з Хорватії ділиться: «Я втратив почесні обов’язки. Але, озираючись назад, розумію, що повчання, яке я отримав, допомогло мені зміцнити стосунки з Єговою».

11. Як слова брата Клайна показують, наскільки важливо прислухатися до порад?

¹¹ Брат Карл Клайн, який служив членом Керівного органу, також подав чудовий приклад того, як ставитися до порад. У своєму життєписі брат Клайн розповідає, як одного разу його близький друг Джозеф Рутерфорд відверто вказав йому на помилку. Брат Клайн визнає, що образився на його пораду. Він каже: «Коли ми знову побачилися, брат Рутерфорд радісно привітався: “Привіт, Карле!” Ображений, я ледь чутно пробурмотів: “Привіт”. Тоді він сказав: “Будь обережний, Карле! На тебе чигає Диявол!” Я зніяковів і відповів: “Все добре, брате Рутерфорд”. Але він все зрозумів і тому повторив: “Чудово. Просто будь обережний. На тебе чигає Диявол”. Який же він був правий! Коли ми ображаємось на слова брата, особливо якщо він мав право їх сказати, ми можемо стати легкою здобиччю Диявола»c (Еф. 4:25—27). Карл Клайн прислухався до поради брата Рутерфорда, і вони зберегли свої дружні стосунки.

ЩО НАМ ДОПОМОЖЕ ПРИЙМАТИ ПОРАДИ?

12. Чому смирення допомагає нам приймати поради? (Псалом 141:5).

¹² Щоб приймати поради, нам треба бути смиренними. Смиренна людина усвідомлює свою недосконалість і розуміє, що часом може поводитися безглуздо. Як ми вже говорили раніше, Йов висловлював неправильні думки, але він виправив своє мислення, і Єгова його поблагословив. Йов був смиренною людиною. Це видно з того, що він прислухався до поради Елігу, який був значно молодшим від нього (Йова 32:6, 7). Смирення допоможе і нам прийняти пораду, навіть коли здається, що порада недоречна, або коли її дав той, хто молодший від нас. Один старійшина з Канади каже: «Ми не можемо подивитися на себе з боку, тож без порад нам не обійтись». Усім нам потрібно й далі розвивати плід духу і покращуватися в служінні. (Прочитайте Псалом 141:5.)

13. Як нам ставитися до порад?

¹³ Вважайте поради доказом Божої любові. Єгова бажає нам добра (Присл. 4:20—22). Хоч би як ми отримали пораду,— через Боже Слово, біблійну публікацію або зрілого християнина,— пам’ятаймо, що Єгова дав її з любові до нас і що його повчання «йде нам на користь» (Євр. 12:9, 10).

14. На що варто звертати увагу, коли нам дають пораду?

¹⁴ Звертайте увагу на суть поради, а не на те, як її дали. Нам не завжди може подобатися те, як нам дають поради. Звичайно, той, хто хоче когось виправити, має робити це в дусі лагідностіd (Гал. 6:1). Але навіть якщо пораду нам дали не дуже вдало, варто зосередитися на її змісті. Запитайте себе: «Чи я можу її якось застосувати? Чи не краще було б закрити очі на недоліки людини і подумати про саму пораду?» З нашого боку було б мудро брати користь з кожної поради, яку нам дають (Присл. 15:31).

ТОЙ, ХТО ШУКАЄ ПОРАДИ, ОТРИМАЄ БЛАГОСЛОВЕННЯ

15. Чому нам потрібно радитися з іншими?

¹⁵ Біблія заохочує нас звертатися до інших за порадами. У Прислів’я 13:10 сказано: «Мудрість у тих, хто шукає поради». Які ж правдиві ці слова! Ті, хто радиться з іншими, швидше зростають духовно, ніж ті, хто цього не робить. Тож охоче звертаймося за порадами.

16. В яких ситуаціях ми можемо звертатися до інших за порадами?

¹⁶ В яких ситуаціях ми можемо просити поради у наших одновірців? Ось кілька прикладів. 1) Сестра запрошує на своє біблійне вивчення досвідченого вісника, а потім запитує його, у чому їй покращитись. 2) Неодружена сестра хоче придбати новий одяг і просить іншу сестру допомогти їй з вибором. 3) Брат, якому вперше доручили виголосити промову в зборі, просить досвідченого промовця уважно його послухати і дати йому кілька практичних порад. І навіть ті брати, які вже багато років виголошують промови, можуть запитати думку інших досвідчених промовців, а потім застосувати їхні поради.

17. Що нам робити, щоб отримувати користь від порад?

¹⁷ Найближчим часом кожен з нас, скоріш за все, отримає пораду — чи то пряму, чи непряму. Тоді нам дуже допоможуть думки, які ми щойно обговорили. Будьмо смиренними. Звертаймо увагу на зміст поради, а не на те, як нам її дали. І застосовуймо отримані поради. Ніхто з нас не народився мудрим, але Біблія обіцяє: якщо ми будемо прислухатися до порад і приймати повчання, то станемо мудрими (Присл. 19:20).

1, 2. Чого навчився один старійшина про те, як давати поради?

БАГАТО років тому двоє старійшин відвідали одну сестру. Вона деякий час не приходила на зібрання. Старійшина, який брав провід у розмові, прочитав їй багато віршів про те, наскільки важливо не пропускати зібрань. Йому здавалося, що цей візит пройшов добре. Але коли він з іншим старійшиною вже збирався йти, сестра сказала: «Брати, ви і поняття не маєте, як мені важко». Видно, що старійшини почали давати поради, не поцікавившись обставинами і проблемами сестри. В результаті їхній візит не приніс сестрі жодної користі.

² Той брат пригадує: «Тоді слова сестри я сприйняв як неповагу. Але, обдумавши все, я зрозумів, що, перш ніж зачитувати сестрі вірші, треба було поцікавитися, як у неї справи і як ми можемо їй допомогти». Цей випадок послужив для старійшини хорошим уроком. Тепер він сердечний і співчутливий пастир.

3. Хто у зборі може давати поради?

³ На старійшинах як на пастирях лежить обов’язок при потребі давати братам і сестрам поради. Однак це можуть робити не тільки старійшини. Наприклад, ми можемо давати поради своїм друзям (Пс. 141:5; Присл. 25:12). Літні сестри можуть щось порадити молодим жінкам стосовно сімейних або побутових справ (Тита 2:3—5). І, звичайно ж, батькам часто доводиться наставляти і виправляти своїх дітей. Тож, хоча думки з цієї статті в першу чергу звернені до старійшин, вони можуть допомогти кожному з нас давати практичні і дієві поради, які тішили б серця інших (Присл. 27:9).

4. Що ми розглянемо в цій статті?

⁴ Перед тим як дати пораду, варто поставити собі чотири запитання: «Які в мене спонуки? Чи порада дійсно потрібна? Хто має дати пораду? Як дати пораду, щоб вона досягла своєї мети?» Обговорімо кожне з цих запитань.

ЯКІ В МЕНЕ СПОНУКИ?

5. Що допоможе старійшині дати пораду так, щоб її було легко прийняти? (1 Коринфян 13:4, 7).

⁵ Старійшини дуже люблять братів і сестер. Саме тому вони дають поради тим, хто ступив на хибний шлях (Гал. 6:1). Перш ніж підійти до брата чи сестри, старійшині варто пригадати деякі грані любові, про які писав апостол Павло: «Любов терпелива і добра... Любов усе зносить, в усе вірить, на все надіється, все терпить». (Прочитайте 1 Коринфян 13:4, 7.) Роздуми над цим біблійним уривком допоможуть старійшині дати пораду з любов’ю. Якщо брат чи сестра відчують турботу старійшини, їм буде легше прийняти пораду (Рим. 12:10).

6. Який приклад залишив нам апостол Павло?

⁶ Хороший приклад для старійшин залишив апостол Павло. Він без вагань дав поради братам у Фессалоніках, коли вони їх потребували. Але у своїх листах Павло спочатку похвалив їх за їхні вчинки віри, любов і витривалість. Він також запевнив їх, що знає, з якими труднощами і переслідуваннями вони стикаються (1 Фес. 1:3; 2 Фес. 1:4). Павло навіть сказав цим братам, що вони є прикладом для інших християн (1 Фес. 1:8, 9). Ті брати були дуже раді отримати такі слова похвали. Вони не мали жодних сумнівів, що Павло їх дуже любить. Саме тому поради Павла, які містяться у двох листах до Фессалонікійців, досягли їхніх сердець (1 Фес. 4:1, 3—5, 11; 2 Фес. 3:11, 12).

7. Чому дехто може відкинути пораду?

⁷ Що може статися, якщо дати пораду неправильно? Один досвідчений старійшина ділиться: «Дехто відкидає пораду не тому, що вона погана, а тому що її дали без любові». Висновок: братові чи сестрі буде легше прийняти пораду, якщо в її основі лежить любов, а не роздратування.

ЧИ ПОРАДА ДІЙСНО ПОТРІБНА?

8. Які запитання має поставити собі старійшина, перш ніж дати пораду віснику?

⁸ Старійшині не треба спішити з порадами. Перш ніж поговорити з братом чи сестрою, було б добре запитати себе: «Чи мені справді потрібно щось казати? Чи я впевнений, що вісник робить щось неправильне? Чи дійсно він порушує біблійні норми? А може, він лише поводиться не так, як я повівся би на його місці?» Старійшина не повинен бути «квапливим у своїх словах» (Присл. 29:20). Якщо він невпевнений, чи потрібно давати пораду, він може звернутися до іншого старійшини. Разом вони подумають, чи є біблійні підстави поговорити з вісником (2 Тим. 3:16, 17).

9. Чого ми вчимося з поради Павла щодо одягу і зовнішнього вигляду? (1 Тимофія 2:9, 10).

⁹ Розгляньмо умовну ситуацію. Уявімо, що старійшину турбує зовнішній вигляд брата зі збору. Він може запитати себе: «Чи я маю біблійну підставу дати йому пораду?» Бажаючи бути об’єктивним, він може дізнатися думку іншого старійшини або зрілого вісника. Разом вони могли б обговорити настанови Павла щодо одягу та зовнішнього вигляду. (Прочитайте 1 Тимофія 2:9, 10.) Павло казав, що одяг християнина має свідчити про пристойність, скромність і розсудливість. Він навів загальні принципи, не вказуючи, що можна носити, а чого не можна. Павло розумів, що християни мають право одягатися на власний смак, беручи до уваги біблійні принципи. Тож, коли старійшини вирішують, чи потрібно дати брату пораду, вони мають визначити, чи він дійсно одягається нескромно і непристойно.

10. Що допоможе нам поважати рішення інших?

¹⁰ Важливо пам’ятати, що в тій самій ситуації двоє зрілих християн можуть поводитися по-різному. І це не означає, що хтось з них помиляється. Ми не повинні нав’язувати одновірцям свою думку про те, що є правильним, а що неправильним (Рим. 14:10).

ХТО МАЄ ДАТИ ПОРАДУ?

11, 12. Які запитання має поставити собі старійшина і чому?

¹¹ Якщо видно, що без поради не обійтися, треба подумати, хто її має дати. Перш ніж підійти до одруженої сестри чи дитини, старійшині варто поговорити з головою сім’ї, який може вирішити взяту справу у свої рукиb. Або ж він може захотіти, щоб пораду дав старійшина, але в його присутності. А якщо поради потребує молода сестра, то, як згадувалося в 3-му абзаці, її може дати сестра старшого віку.

¹² Старійшині також варто запитати себе: «Чи обов’язково саме я маю давати цю пораду? Чи, можливо, краще, щоб хтось інший це зробив?» Наприклад, якщо брат має занижену самооцінку, йому буде легше прийняти пораду від старійшини, який бореться з подібною проблемою. Цей старійшина зможе поставитися до почуттів брата з більшим розумінням, і його слова звучатимуть переконливіше. Все ж на кожному старійшині лежить обов’язок підбадьорювати братів і сестер та допомагати їм узгоджувати своє життя з біблійними нормами. Тож, якщо порада потрібна, її треба дати.

ЯК ДАТИ ПОРАДУ, ЩОБ ВОНА ДОСЯГЛА МЕТИ?

13, 14. Чому старійшинам треба уважно слухати братів і сестер?

¹³ Уважно слухайте. Готуючись до візиту, старійшина має обдумати такі запитання: які у брата обставини? З якими труднощами він стикається? Чи є у нього проблеми, про які я не знаю? Якої допомоги він потребує найбільше?

¹⁴ Той, хто дає пораду, має пам’ятати принцип з Якова 1:19. Там сказано: «Кожна людина повинна бути швидкою до слухання, повільною на слова, повільною на гнів». Старійшина може думати, що знає усе про обставини брата чи сестри. Але чи це дійсно так? Слова з Прислів’я 18:13 застерігають: «Якщо хтось відповідає, не вислухавши, то це безглуздо і принизливо». Тож найліпше було б попросити брата чи сестру самим розповісти про себе. А тоді треба уважно слухати. Пригадайте, який висновок зробив старійшина, згаданий на початку цієї статті. Він зрозумів, що, перш ніж говорити сестрі те, що він приготував, йому слід було поцікавитись, як її справи і як він може їй допомогти. Якщо старійшини виділятимуть час на те, щоб дізнаватися більше про обставини вісників, вони зможуть підбадьорювати їх і надавати їм необхідну допомогу.

15. Як старійшини можуть застосувати принцип з Прислів’я 27:23?

¹⁵ Добре знайте свою отару. Як згадувалося на початку, щоб наша порада досягла мети, недостатньо лише прочитати кілька віршів і поділитися деякими думками. Наші брати і сестри мають відчувати, що ми їх любимо, розуміємо і хочемо їм допомогти. (Прочитайте Прислів’я 27:23.) Тому старійшинам потрібно розвивати дружні стосунки з одновірцями.

16. Що допоможе старійшинам давати дієві поради?

¹⁶ У братів і сестер не має складатися враження, що старійшини дуже зайняті і домовляються з ними про візит тільки тоді, коли хочуть дати пораду. Старійшинам треба регулярно спілкуватися з вісниками у зборі і приходити їм на допомогу, коли у них виникають труднощі. «Якщо ви будете так робити,— каже один досвідчений старійшина,— у вас будуть хороші стосунки з одновірцями. І коли виникне потреба дати пораду, вам буде легше це зробити». А братам і сестрам буде легше вашу пораду прийняти.

17. В якому випадку старійшині особливо потрібно бути терпеливим і добрим?

¹⁷ Будьте терпеливими і добрими. Виявляти терпеливість і доброту особливо потрібно тоді, коли вісник не відразу приймає біблійну пораду. Старійшина не повинен дратуватися, якщо хтось не прислухається до його порад. У пророцтві про Ісуса було сказано, що «очеретини надломленої він не доломить і тліючого ґнота не загасить» (Матв. 12:20). Тому старійшині варто просити Єгову в особистих молитвах поблагословити брата, якому він дав пораду, а також допомогти йому зрозуміти, чому ця порада була дана, і застосувати її. Можливо, йому потрібен час, щоб обдумати те, що він почув. Брату буде легше прийняти пораду, якщо старійшина ставитиметься до нього з терпеливістю і добротою. Звичайно, будь-яка порада має ґрунтуватися на Божому Слові.

18. а) Про що нам варто пам’ятати, даючи пораду? б) Що обговорюють батьки на ілюстрації в рамці?

¹⁸ Вчіться на власних помилках. Оскільки ми недосконалі, нам не завжди вдаватиметься застосовувати вказівки з цієї статті (Як. 3:2). Все ж коли ми зробимо якусь помилку, постараймося взяти з неї урок. Братам і сестрам буде легше нам пробачати, якщо вони відчуватимуть, що ми їх дуже любимо. (Дивіться також інформацію в рамці «Батькам на замітку».)

ЧОГО МИ НАВЧИЛИСЯ?

19. Як ми можемо тішити серця наших братів і сестер?

¹⁹ Ми побачили, що дати хорошу пораду непросто. Як ми, так і ті, кому ми даємо поради, недосконалі. Тож пам’ятайте думки з цієї статті. Перш ніж підійти до когось з порадою, перевірте свої спонуки. Переконайтеся, що ваша порада дійсно необхідна і що її маєте дати саме ви. Перед тим як щось радити, поставте людині кілька запитань і уважно слухайте, щоб ліпше зрозуміти її обставини. Спробуйте подивитися на ситуацію її очима. Будьте тактовними з братами та сестрами і розвивайте з ними дружні стосунки. Пам’ятайте: ваші поради мають бути не лише дієвими, а й такими, які «тішать серце» (Присл. 27:9).