ЗАСВОЮЮ ВАЖЛИВИЙ УРОК

У районному служінні ми провели кілька років, і в 1978-му нас запросили в канадійський Бетель. Невдовзі мені доручили виголосити півторагодинну промову французькою мовою на спеціальному зібранні, яке проходило в Монреалі. Те, що сталось після цього, послужило для мене хоч і неприємним, але дуже потрібним уроком. Я говорив недостатньо цікаво, і мені не вдалося втримати увагу аудиторії. Брат з відділу служіння дав мені щодо цього пораду. Зараз я усвідомлюю, що я не найбільш обдарований промовець, але тоді мені було важко зізнатись собі в цьому. Я сильно обурився і сприйняв пораду в штики. Мені здалося, що брат надто прискіпливий, адже він зовсім мене не похвалив! Я зробив прикру помилку — занадто зосередився на тому, як було дано пораду, і на особистості того, хто її дав.

Через кілька днів до мене підійшов брат з комітету філіалу, щоб порозмовляти про цю ситуацію. Я визнав, що повівся недоречно, і сказав, що дуже шкодую про це. Також я попросив вибачення в брата, який дав мені ту пораду, і він мене великодушно простив. Цей випадок став для мене уроком на все життя. Я ще раз переконався, наскільки важливо бути смиренним (Присл. 16:18). Потім я не раз молився про це до Єгови і дав собі слово ніколи не відкидати порад.