«Відповідаючи відверто»

У НАГІРНІЙ проповіді, Ісус говорив про «Закон і Пророки». Третя частина Святого єврейського Письма була Писання, в яких поміщались поетичні книги,— Псалми й книга Приповістей (Матвія 7:12; Луки 24:44). У цих теж поміщається Божа мудрість.

Наприклад, у приповістях поміщається пересторога суддям стародавнього Ізраїлю: «Хто буде казати безбожному: Праведний ти! того проклинатимуть люди, і гніватись будуть на того народи. А тим, хто картає його, буде миле оце, і прийде на них благословення добра! Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве» (Приповістей 24:24-26).

Коли б суддя брав хабар або піддався тискові непотизму (влаштування родичів на прибуткові посади) і визнавав лукавих праведними, то стало б відомо, що він негідний такої посади. Навіть язичеські «люди», коли б чули про таке, зневажатимуть його! З другого боку, коли б суддя сміливо докоряв лукавому й відверто розсуджував справу, то завоював би пошану й любов людей. Люди взагалі будуть спонукані побажати йому «благословення добра». Так як каже приповістка: «Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве».

Такий поцілунок указує на взаємну пошану — між радником, а тими що спостерігають його відвертий докір. Докорений може похвалити а навіть полюбити такого суддю. Приповістей 28:23 каже: «Хто напоумляє людину, той знаходить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лестить язиком». Брати, які служать старшими в зборі сьогодні, теж мусять уважатись, щоб дружба або родинні зв’язки не спонукували їх перекручувати правосуддя. Коли старші збору даватимуть братам відвертої, але потрібної поради, то завоюють їхню пошану.